Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.0.,

суддів-Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: представника позивача - Гринихи Т.Ю.,

представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого діє представник Шуліка А.В., на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» ( далі -ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом, у якому зазначало, що 24.03.2006 року між Банком та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №MKH0GA00000091 на суму 28 650,00 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим терміном повернення 23.03.2010 року. В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, 24.03.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_6, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку Банку квартиру загальною площею 48,60 кв.м., житлова площа-31,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності. Однак, взяті на себе зобовя»зання ОСОБА_6 належним чином не виконувала і станом на 05.03.2013 року її заборгованість перед Банком складає 84837,45 Євро, що за курсом НБУ становить 881 461, 11 грн.

Посилаючись на зазначеніі обставини, позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №MKH0GA00000091 від 24.03.2006 року, в розмірі 84 837, 45 Євро ( за курсом НБУ станом на 05.03.2013 року складає 881 461,11 грн.) звернути стягнення на квартиру, загальною площею 48,60 м.2, житловою площею 31,10 м.2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ: 14360570), з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають з квартири (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 29.11.2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про звернення стягнення на квартиру та виселення відмовлено з тих підстав, що в матеріалах справи немає доказів отримання ОСОБА_3 вимоги Банку про звільнення іпотечного нерухомого майна, а ОСОБА_6 не зареєстрована у квартирі.

Не погодившись із таким рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, згідно якої вважає рішення незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує на те, що посилання суду як на підставу відмови в задоволенні позову на недотримання банком вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» і як наслідок передчасність поданого позову є безпідставним. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.

Представник ОСОБА_3-ОСОБА_4 у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, просив суд її відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилася, про день час та місце розгляду справи належним чином повідомлялась, що не перешкоджає апеляційному суду згідно ч.2 ст.305 ЦПК України розглянути справу в її відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, представника відповідача ОСОБА_3- ОСОБА_4, перевіривши матеріали цивільної справи, матеріали кредитної справи №МКН0GА00000091 ОСОБА_6, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга про скасування рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню, а позовні вимоги частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи доведено, що згідно кредитного договору №MKH0GA00000091 від 24.03.2006 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надав ОСОБА_6 споживчі кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу у вигляді не поновлювальної лінії в розмірі 28 650,00 Євро, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,33% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, кінцевим терміном повернення 23.03.2010 року (а.с.24-29).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов визначених договором, Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Виходячи з приписів статті 1054 ЦК України, Банки надають кошти позичальникам у вигляді кредитів, умови яких встановлюються відповідними кредитними договорами. А за нормами ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_6 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_6, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, згідно якого остання надала в іпотеку Банку квартиру загальною площею 48,60 кв.м., житлова площа-31,10 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, чого сторонни по справі у суді не заперечують (а.с.31-34).

Встановлено, що взяті на себе зобов»язання ОСОБА_6 належним чином не виконувала і станом на 05.03.2013 року її заборгованість перед Банком складає 84837,45 Євро, що за курсом НБУ становить 881 461, 11 грн., з яких:

-15147,52 Євро-заборгованість за кредитом;

-30462,05 Євро-заборгованість по процентам за користування кредитом;

-1191,84 Євро-заборгованість по комісії за користування кредитом;

-38036,04 Євро-пеня за несвоєчасне виконання зобов»язань за договором, що стверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.11-16).

Інших розрахунків розміру кредитного боргу позичальника, які б були відмінними від представлених позивачем сторони суду не наддали. Клопотань про призначення по справі аудиторської перевірки щодо правильності нарахування таких вони суду не заявляли. За таких обставин, колегія бере до уваги розрахунки боргу позичальника кредиту, які надані позивачем і містяться у матріалах цивільної справи.

Статтею 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язань в натурі.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов»язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленого ст.38 цього Закону.

Частиню 2 цієї ж статті визначено: Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Враховуючи наведені обставини та норми законодавства, на підставі положень ст.1050 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки є підставним.

Разом з тим, позивач просив виселити ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з квартири, яка є предметом іпотеки, з приводу цього колегія суддів констатує наступне.

Власником цілої квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, що стверджується договором міни від 14.07.1998 року (а.с.35) та свідоцтвом про право на спадщину за законом (а.с.36), відповідно остання в ній і є зареєстрованою.

ОСОБА_6 є зареєстрованою за адресою АДРЕСА_2, згідно відмітки в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.37-38).

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції в рішенні послався на те, що Банком було порушено вимоги ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» щодо процедури звернення стягнення на нерухоме іпотечне майно.

Зокрема, вимога про необхідність сплати заборгованості за кредитним договором, та що у протилежному випадку у 30-денний строк відповідачам слід звільнити нерухоме майно була отримана лише ОСОБА_6, а докази одержання такої вимоги ОСОБА_3, із зазначенням реквізитів: «Отримав особисто » в матеріалах справи немає.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Тобто, вказана норма закону передбачає, що таке повідомлення, іпотекодавець надсилає іпотекодержателю, у разі прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання спору.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотекодержатель лише надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Тобто, вищезазначена норма не передбачає обов'язок іпотекодержателя при зверненні до суду із позовом про звернення стягнення надавати докази отримання іпотекодавцем вищезазначеної вимоги, достатньо лише направити вимогу, що і було зроблено позивачем та докази такого повідомлення (вимоги) є в матеріалах справи (а.с. а.с.18-19,20-21, 22).

Щодо неможливості відчуження майна без згоди власника майна, оскільки на даний час діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», на що в апеляційному суді звертав увагу представник відповідача, то колегія з цього приводу констатує наступне.

Статтею 1 п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яка вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті та за наявності певних умов (перераховуються далі в статті).

Таким чином, вказаним законом накладено мораторій на звернення стягнення на нерухоме майно передане в іпотеку, при наявності визначених законом обставин (валюта кредиту, житлова площа майна та інше).

Однак, враховуючи, що на день прийняття рішення судом першої інстанції Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII не був прийнятий, а, від так, не застосовується при прийнятті рішення апеляційним судом.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачки підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII.

Згідно п.4 ч.2 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а від так рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про часткове задоволення вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у виді судового збору, на підставі ст.88 ЦПК України, з яких: 3441,00 грн. - сплачені при поданні позовної заяви та 1605,80 грн. - за подачу апеляційної скарги, тобто по 2580,75 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст.304, п.2 ч.1 ст.307, 309, 313, 316, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія судової палати ,-

Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», від імені якого діє представник Шуліка А.В. - задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 29 листопада 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором №MKH0GA00000091 від 24.03.2006 року, в розмірі 84 837, 45 Євро ( за курсом НБУ станом на 05.03.2013 року складає 881 461,11 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру, загальною площею 48,60 м.2, житловою площею 31,10 м.2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги,50, код ЄДРПОУ: 14360570), з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з проведенням дій щодо коригування технічної документації відповідно до поточного стану нерухомості, її перепланування та перебудови, з проведенням дій щодо оформлення та з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною, на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, та не нижчому, ніж визначена сторонами при укладені договору іпотеки.

Виселити ОСОБА_3, та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають з квартири (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у територіальному органі державної міграційної служби України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири.

У виселенні ОСОБА_6 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати у виді судового збору в розмірі по 2580, 75 грн. з кожного.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :