Справа № 127/6521/14-к

Провадження № 1-кп/127/718/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2014 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.,

при секретарі Гончарук А.М.,

за участю прокурора Мельниченка В.М.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілої ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014020010001217 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого: 12.02.2013 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за ч. 1 ст. 164 КК України до 100 годин громадських робіт,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до виконавчого листа Ленінського районного суду м. Вінниці № 2а-120 від 16.05.1997 року ОСОБА_2 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/6 усіх видів доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.05.1997 року до досягнення дитиною повноліття.

Однак, ОСОБА_2, будучи раніше судимим за злісне ухилення від сплати аліментів, не бажаючи виконувати рішення суду щодо виплати встановлених аліментів на утримання дитини, а також не бажаючи виконувати свої батьківські обов'язки передбачені законами України щодо утримання малолітньої дитини, продовжив злісно ухилятися від сплати аліментів, не працевлаштовувався та не намагався працевлаштуватись, на обліку в центрі зайнятості не перебував, коштів на сплату аліментів не здобув, заходів щодо погашення заборгованості по аліментах не вживав, ігнорував неодноразові прохання колишньої дружини щодо забезпечення дитини коштами, матеріальної допомоги своїй дитині для його повноцінного життя та всебічного розвитку не надавав, безвідповідально ставився до покладених на нього зобов'язань встановлених рішенням суду, добровільно рішення суду не виконував, приховував доходи.

В зв'язку з бездіяльністю ОСОБА_2 по сплаті аліментів утворилась заборгованість із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за шість місяців відповідних платежів, тобто 2844 грн. Так, згідно довідки-розрахунку державної виконавчої служби заборгованість ОСОБА_2, по сплаті аліментів, за період часу з 14 травня 1997 року по 01 березня 2014 року становить 50345, 29 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, суду пояснив наступне. Від шлюбу з ОСОБА_3 у них є спільна донька, він сплачував аліменти на її утримання, але документів про це він не має. Він працював до 2004 року, з того часу не працює, бо не може знайти офіційне місце роботи, але на даний час він підробляє. Аліменти на утримання свого сина він не сплачував, бо вважає дитину чужою. Від державного виконався він не отримував жодної повістки. Також ОСОБА_2 повідомив, що він в подальшому буде сплачувати аліменти та погашати заборгованість.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду повідомила наступне. Вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, у 1998 році вони розлучилися. На даний час вона має двох дітей - сина, 1997 р.н., та доньку, якій зараз 22 роки, батьком яких є ОСОБА_2 Після розлучення колишній чоловік до 2000-років працював на Хімзаводі, тоді на її користь відраховували невелику суму грошей. Після звільнення ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей не сплачував, нічим не допомагав.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що він за своє життя 5 чи 6 разів бачив батька. Останній матеріально йому не допомагає.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду повідомив наступне. Він працює у виконавчій службі з 2003 року. Він веде справу ОСОБА_2 з 2013 року. В матеріалах провадження наявні попередження, виклики. Розписок про те, що ОСОБА_2 отримував попередження немає. В матеріалах також немає жодної заяви боржника про те, що він вживає заходів для виплати заборгованості.

В судовому засіданні були безпосередньо досліджені письмові документи, надані сторонами кримінального провадження:

- вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2013 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України;

- свідоцтво про народження ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_8, батьком останнього записаний ОСОБА_2;

- свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 10.06.1998 р.;

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 13.02.2014 р., в якій ОСОБА_3 просить прийняти міри до її колишнього чоловіка ОСОБА_2, який не сплачує аліментів на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4;

- витяг з кримінального провадження, згідно якого 28.02.2014 р. заява потерпілої була внесена до ЄРДР;

- постанова про стягнення аліментів Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.05.1997 р., в якій зазначено, що з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно, починаючи з 14.05.1997 р. і до їх повноліття;

- виконавчий лист Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.05.1997 р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей;

- розрахунок заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню за період з 01.08.2012 р. по 28.02.2014 р., згідно якого станом на 28.02.2014 р. ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 50345,29 грн.;

- постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.09.2003 р.;

- відмітки про реєстрацію виконавчого листа;

- попередження Ленінського відділу ДВС від 25.06.2009 р. ОСОБА_2 про негайне погашення заборгованості по аліментах;

- акт державного виконався від 06.2009 р.;

- виклики державного виконавця;

- довідка Вінницького обласного центру зайнятості від 06.03.2014 р., згідно якої ОСОБА_2 до служби зайнятості не звертався, на обліку не перебуває;

- трудова книжка ОСОБА_2, згідно якої з 29.08.2003 р. він не працював;

- фіскальний чек від 02.12.2014 р., згідно якої на рахунок ОСОБА_2 у с. Щаслива переказано 206,50 грн.

Аналізуючи всі зібрані докази в їх сукупності суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у злісному ухиленні від сплати аліментів на дитину була доведена на досудовому слідстві та знайшла повне підтвердження в судовому засіданні.

Так згідно свідоцтва про народження дитини ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5. Згідно Сімейного кодексу України батьки мають утримувати свою дитину, займатися її вихованням, забезпечувати їй повноцінне харчування та гідні умови проживання. Такий обов'язок законом покладається в рівній мірі на обох батьків. Основні права дитини регламентовані також Європейською конвенцією з прав дитини та Конституцією України. Не має значення з ким проживає дитина в разі розлучення батьків, однак утримувати та виховувати її має й батько і матір.

Як вбачається із доказів досліджених у судовому засіданні ОСОБА_2 не сплачував аліменти на дитину, розмір яких визначив суд. Так, потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні стверджували, що ОСОБА_2 не цікавився дитиною, не надавав ніяких коштів на її утримання, внаслідок чого утворилася заборгованість понад 50000 грн. Крім того, згідно вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 12.02.2013 року, ОСОБА_2 уже засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України. Тобто, навіть після засудження ОСОБА_2 не змінив свою поведінку та продовжив ухилятися від сплати аліментів.

Твердження ОСОБА_2 про те, що він не може знайти постійну роботу спростовуються довідкою з центру зайнятості, згідно якої він за допомогою в пошуку роботи в центр не звертався. ОСОБА_2 не займався пошуком роботи, а навпаки звільнився з роботи. Запис в його трудовій книжці від 29.08.2003 р. свідчить про те, що він роботу на ВАТ «Обласний завод залізобетонних виробів і конструкцій» залишив за власним бажанням. А показання ОСОБА_2 про те, що він має тимчасові неофіційні заробітки суд розцінює як небажання ОСОБА_2 мати офіційне джерело доходів, з якого державна виконавча служба мала б можливість в примусовому порядку стягувати аліменти на дитину. Крім того, маючи неофіційні заробітки, ОСОБА_2 навіть маленьку їх частину не перерахував на утримання свого сина, а приховав їх. Твердження ОСОБА_2 про те, що до нього державний виконавець жодного разу не звертався, суд розцінює як намагання применшити ступінь своєї винуватості, адже знаючи про наявність рішення суду про стягнення аліментів, виконавчого листа, постанови про відкриття виконавчого провадження, вироку суду ОСОБА_2 уперто та наполегливо не бажав у добровільному порядку сплачувати аліменти на утримання своєї дитини.

Дії ОСОБА_2 досудовим слідством вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), вчинене особою, раніше судимою за злочин передбачений цією статтею.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_2 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання компрометуючих даних не надходило.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

За таких обставин, а також враховуючи те, що ОСОБА_2 у скоєному не розкаявся, намагався ввести суд в оману, суд вважає, що йому слід призначити покарання у виді обмеження волі на певний строк. Також враховуючи те, що ОСОБА_2 не є суспільно небезпечною особою, скоїв злочин невеликої тяжкості, почав сплачувати частину заборгованості та пообіцяв продовжувати це робити, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції його від суспільства, тому його слід звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України та призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України у Вінницькій області про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: