Справа № 165/2342/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О.Р.

Провадження № 22-ц/773/1742/14 Категорія: 24 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2014 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Овсієнка А.А., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Вергуну Т.С.,

з участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу по оплаті житлово-комунальних послуг за утримання спільної квартири за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 5210,60 грн. понесених витрат на утримання майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, а також 243,60 грн. понесених витрат по оплаті судового збору, 300 грн. витрат, понесених на правову допомогу, а всього 5754,20 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що дане рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року та постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В судовому засіданні позивач заперечив апеляційну скаргу.

Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи. Оскільки про причини своєї неявки суд не повідомила, про відкладення розгляду справи не клопотала, то у відповідності з вимогами ст. 305 ЦПК України колегією суддів було визнано за можливе апеляційний розгляд даної справи проводити за відсутності відповідача.

Заслухавши пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 в зв'язку з чим вона зобов'язана брати участь в оплаті житлово-комунальних послуг.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим в судовому засіданні обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 4 вересня 1976 року по 29 січня 2003 року (а.с. 20-зв.).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 21 жовтня 1992 року ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 6, 7).

З довідки ЖЕК № 3 від 18 вересня 2014 року вбачається, що у вищезазначеній квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КпШС України, який був чинним на час придбання сторонами квартири, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Згідно ч. 1 ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Як передбачено ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи із вищенаведених норм законодавства суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, відповідач ОСОБА_2 зобов'язана утримувати вищезазначену квартиру незалежно від факту проживання у ній, а тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що вона не повинна сплачувати вартість житлово-комунальних послуг, оскільки у вищезазначеній квартирі з 2004 року не проживає та не користується житлово-комунальними послугами, є безпідставними.

В матеріалах справи наявні квитанції, з яких вбачається, що позивач з вересня 2011 року по серпень 2014 року здійснював оплату за житлово-комунальні послуги (а.с. 8-19), а тому судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення про стягнення з відповідача на користь позивача частини коштів за оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 5210,60 грн.

Непроведення поділу спільного майна подружжя та відсутність реєстрації права власності на квартиру за відповідачем не позбавляє її прав та обов'язків власника за умови, що позивач не заперечує такого права відповідача.

На підтвердження доводів про неможливість спільного проживання у зв'язку з протиправною поведінкою позивача відповідач не надала суду належних доказів.

Проживання у квартирі сина, дочки та онука сторін враховано судом першої інстанції при проведенні розрахунку суми боргу, а вартість наданих житлово-комунальних послуг з централізованого опалення і за утримання будинку та прибудинкової території нараховується виходячи із площі квартири, а не кількості проживаючих.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не є підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 16 жовтня 2014 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді