ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2014 року Справа № 905/1523/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на рішення господарського суду Харківської області від

04.08.2014 р. та постанову Харківського апеляційного

господарського суду від 16.10.2014 р.

у справі № 905/1523/14 господарського суду Харківської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К"

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2;

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4;

Приватної виробничо-комерційної фірми "Лоск"

про стягнення коштів

за участю представників:

ТОВ "Еталон-К" - не з'явилися;

ФОП ОСОБА_2 - не з'явилися;

ФОП ОСОБА_4 - не з'явилися;

ПВКФ "Лоск" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд, з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, стягнути солідарно з відповідачів - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 пеню в розмірі 162,83 грн., стягнути з відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 36 163,00 грн. основної заборгованості, 10 962,83 грн. пені та 2 264,89 грн. процентів річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач-1 порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору № 45 в/п від 19.05.2011 р. про пайову участь у проектуванні та будівництві в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт. При цьому, відповідач-2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем-1 зобов'язання за договором № 45 в/п від 19.05.2011 р., про що укладено договір поруки № 13-01/14 від 13.01.2014 р. (т.1 а.с.2-4).

Відповідач-1 у справі - Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на відсутність заборгованості перед позивачем (т.1 а.с.89).

Відповідач-2 у справі - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог не заперечує (т.1 а.с.113).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.04.2014 р. залучено до участі у справі в якості відповідача-3 Приватну виробничо-комерційну фірму "Лоск" (т.1 а.с.185).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.05.2014 р. справу передано за підсудністю до господарського суду Харківської області (т.1 а.с.200).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2014 р. прийнято відмову позивача від позовних вимог до відповідача-2 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, припинено провадження у справі в цій частині (т.2 а.с.25-26).

Відповідач-3 у справі - ПВКФ "Лоск" у поясненнях щодо позовної заяви зазначив про відсутність заявлених до нього позовних вимог (т.2 а.с.32).

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.08.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-1 на користь позивача 36 163,00 грн. основної заборгованості, 2 707,28 грн. пені, 2 255,99 грн. процентів річних. В позові до ПВКФ "Лоск" відмовлено.

Частково задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач-1 не оплатив виконані та прийняті роботи у встановлений договором строк, допустивши заборгованість у розмірі 36 163,00 грн.;

- за порушення виконання грошових зобов'язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням процентів річних, у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані;

- договором встановлена відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт у вигляді пені, вимоги про стягнення якої обґрунтовано заявлені позивачем, з урахуванням здійсненого судом перерахунку (т.2 а.с.53-57).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р. рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014 р. залишено без змін (т.2 а.с.112-118).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.137-143).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

19.05.2011 р. між ТОВ "Еталон-К" (генпідрядник), Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (інвестор) та Приватною виробничо-комерційною фірмою "Лоск" (забудовник) був укладений договір № 45 в/п про пайову участь у проектуванні та будівництві, предметом якого є пайова участь інвестора у будівництві торгівельного комплексу, на земельній ділянці № 4 ПВКФ "Лоск", за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно умов договору будівництво об'єкту буде здійснюватися на земельній ділянці № 4 по периметру, згідно з проектом, що належить забудовнику на підставі договору купівлі-продажу ВВТ № 037174, ВВТ № 037175 від 26.02.2005 р., номер у реєстрі 310. Державний акт на право власності на земельну ділянку № 020670300006 від 11.05.2006 р., кадастровий № 6325157900:01:001:0005.

Зазначений договір, в силу ст. ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача-1 оплатити заборгованість інвестора за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно умов договору генпідрядник отримує у інвестора грошові кошти на початок будівництва у розмірі 40 % загальної вартості його частки об'єкту (п. 2.4.1.); 40% загальної вартості після виконання 50% будівельно-монтажних робіт та протягом виконання всіх робіт, згідно з рахунками генпідрядника (п. 2.4.2.); остаточні 20 % - по завершенню будівельних робіт.

Згідно умов додаткової угоди № 1 від 05.12.2011 р. до договору п. 1.5 договору змінено та викладено у такій редакції: "Площа частки інвестора у будівництві складає 100 % - що дорівнює 51,68 м2 та має будівельний номер П-46"; п. 2.3 викладено у наступній редакції: "Кінцева вартість частки інвестора у торгівельному комплексі складає 180 880,00 грн."; п. 2.4 договору викладено в наступній редакції: "Кінцева вартість погоджень та держекспертизи проекту складає 24 806,40 грн., що підтверджується рахунком-фактурою №3-4075 від 05.12.2011 р.".

Судами встановлено, що позивачем побудовано торгівельний комплекс, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, про що свідчить копія декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 р. № ХК14211119411, та передав відповідачу (ФОП ОСОБА_2) його об'єкт, що підтверджується копією акта прийому-передачі об'єкту будівництва від 30.12.2011 р., а також копією акта прийому-передачі об'єкту будівництва від 03.01.2012 р., підписаного між ПВКФ "ЛОСК" та ФОП ОСОБА_2

Разом з цим, ФОП ОСОБА_2 не виконала своїх зобов'язань за договором - не розрахувалася з позивачем у повному обсязі. Сума заборгованості складає 36 163,00 грн., що підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків станом на 08.02.2012 р., підписаним сторонами без зауважень.

18.02.2014 р. позивач надіслав ФОП ОСОБА_2 вимогу № 14-02/14-юр від 14.02.2014 р. про сплату заборгованості, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист.

ФОП ОСОБА_2 відповіді на вимогу не надала і заборгованість не сплатила.

Відповідно до п. 2.4.3. договору ФОП ОСОБА_2 повинна розрахуватись з позивачем по завершенню будівельних робіт.

Згідно з п. 3.5.5 договору останній термін виконання робіт - передача об'єкту в експлуатацію.

Як вбачається з декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 29.12.2011 р. № ХК14211119411, будівельні роботи закінчено 29.12.2011 р.

Згідно акта прийому-передачі від 30.12.2011 р. об'єкт передано ФОП ОСОБА_2 в експлуатацію 30.12.2011 р.

Судами встановлено, що строк виконання ФОП ОСОБА_2 зобов'язання щодо оплати останніх 20 % в сумі 36 163,00 грн. настав в момент здачі об'єкту в експлуатацію, тобто 30.12.2011 р.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилась апеляційна інстанція, дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати заборгованості у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 36 163,00 грн., вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі є обгрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлення судами факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, ними зроблено правильний висновок щодо задоволення вимог про стягнення процентів річних у розмірі 2 255,99 грн. за період з 02.01.2012 р. по 31.01.2014 р.

Крім того, в силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена, зокрема, пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Договором передбачена відповідальність інвестора у випадку порушення строків оплати у вигляді пені у розмірі 0,1 % від простроченої суми по договору за кожен день такого прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п.4.2.).

Враховуючи зазначене, судами правомірно задоволена вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 707,28 грн. за період з 02.01.2012 р. по 30.06.2012 р., з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 04.08.2014 р., відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.10.2014 р. у справі № 905/1523/14 господарського суду Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.