УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/72/12-ц Головуючий у 1-й інст. Маслак В. П.
Категорія 2 Доповідач Галацевич О. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Галацевич О.М.
суддів Борисюка Р.М., Широкової Л.В.,
з участю секретаря судового засідання Ходаківської О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - Житомирська міська рада, Комунальне підприємство ВЖРЕП №3 Житомирської міської ради, про усунення перешкод у користуванні майном,
за апеляційними скаргами ОСОБА_4, ОСОБА_2,
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2014 року, -
встановила:
У серпні 2009 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 25.02.2013 року (а.с. 13, т.2), просили суд зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні житлом та земельною ділянкою спільного користування шляхом знесення (демонтажу) паркану, самовільної прибудови до будинку АДРЕСА_1 та знесення (демонтажу) підсобного приміщення, самовільно зведеного між парканом та стіною вказаного будинку, дах якого знаходиться на рівні нижньої частини вікон квартири №2.
В обґрунтування позову вказали, що їм на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснили самовільне захоплення земельних ділянок спільного користування та встановили паркан, який знаходиться на газопроводі, що може призвести до аварійної ситуації. Крім того, відповідачі самовільно, без будь-яких дозволів, здійснили самочинне будівництво прибудови та підсобного приміщення.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині усунення перешкод у користуванні належним майном шляхом знесення самовільної прибудови до будинку залишено без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести конструктивні елементи (бетонні конструкції) паркану біля будинку по АДРЕСА_1. У решті вимог позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині зобов'язання її та ОСОБА_5 знести конструктивні елементи (бетонні конструкції) паркану біля будинку по АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд, вирішуючи спір, вийшов за межі позовних вимог, якими були вимоги про знесення (демонтаж) паркану, та безпідставно зобов'язав здійснити демонтаж опорних стовпів (конструктивних елементів) паркану, не взявши до уваги, що обшивку паркану знято. Суд не з'ясував, що є основним елементом паркану та не встановив, чи спричиняють зазначені стовпчики будь-які перешкоди будь-яким особам. Крім того, на думку апелянта, суд не встановив чи мають позивачі право на користування, розпорядження або володіння спірною земельною ділянкою, хто із сторін має право на отримання спірної земельної ділянки в користування та дійшов передчасного висновку, що вона самовільно зайняла цю ділянку, оскільки у неї відсутні правовстановлюючі документи на неї.
ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідачів знести підсобне приміщення скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. На думку апелянта, ним було надано достатньо доказів незаконності дій відповідачів по зведенню цього приміщення. Судом також не враховано, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2013 року встановлено, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на будинок АДРЕСА_3, тому права на земельну ділянку по АДРЕСА_1 вона немає.
Заслухавши пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, за змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат та мають бути приведені у придатний для використання стан за рахунок осіб, які їх самовільно зайняли.
Стаття 152 ЗК України встановлює такий спосіб захисту прав на земельні ділянки, як відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2. Поверхом вище розташована квартира №2, співвласниками якої є позивачі.
На час вирішення спору порядок користування земельною ділянкою між співвласниками вказаного будинку не встановлений. Як позивачі так і відповідачі правовстановлюючих документів щодо користування чи володіння земельною ділянкою не мають.
Посилання апелянта ОСОБА_4 на рішення Житомирської міської ради №927 від 18.03.2009 року, яким співвласникам будинків АДРЕСА_1, а саме ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надано безоплатно у власність та оренду земельну ділянку за вказаною адресою розміром 0,1534 га, та на рішення судів, якими встановлено порядок користування спірною земельною ділянкою, є безпідставними, оскільки правовстановлюючих документів на зайняту під парканом земельну ділянку нею не надано, а судові рішення, на які послалась відповідач, не набули чинності.
Позивачі, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про знесення підсобного приміщення, влаштованого відповідачами між огорожею та стіною будинку АДРЕСА_1, покрівля якого знаходиться на рівні нижньої частини вікон квартири №2, належної їм, посилалися на листи управління житлового господарства Житомирської міської ради від 20.06.2008 року, від 07.05.2009 року, 29.04.2009 року, відповідно до яких ОСОБА_4 наданий припис про знесення аналогічного приміщення. Разом з тим, підсобне приміщення, влаштоване між огорожею та стіною будинку АДРЕСА_1, покрівля якого знаходиться на рівні нижньої частини вікон квартири №2, належної позивачам, знесено ОСОБА_4 на виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13.04.2012 року, що підтверджується відповідною постановою державного виконавця від 02.09.2011 року (а.с. 146 т.2).
Оскільки, позивачі та їх представник не довели суду ті обставини, що відповідачами повторно самовільно зведено підсобне приміщення, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив їм у задоволенні позову щодо зобов'язання відповідачів здійснити демонтаж останнього. Зокрема, позивачі не конкретизували, що це за приміщення, коли і ким воно було побудовано, його розміри, а тому доводи останніх щодо обґрунтованості та доведеності відповідних позовних вимог є безпідставними.
Таким чином, вирішуючи спір щодо знесення підсобного приміщення, суд правильно виходив з недоведеності цих вимог.
Обставини щодо належності ОСОБА_4 частки у будинку АДРЕСА_1 не мають правового значення для вирішення справи, оскільки в даному випадку порушений спір щодо самовільного зайняття останньою земельної ділянки шляхом облаштування на ній певних об'єктів.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову про зобов'язання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знести конструктивні елементи (бетонні конструкції) паркану біля будинку по АДРЕСА_1, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно на земельній ділянці загального користування побудувала паркан. Оскільки останні добровільно частково зняли обшивку, суд правильно зобов'язав їх знести тільки бетонні конструкції паркану, на яких остання кріпилась, та якими, як встановлено під час розгляду справи є бетонні стовпи.
При цьому, судом правильно враховано, що паркан був збудований відповідачами з порушенням Правил безпеки систем газопостачання України, знаходиться на газопроводі середнього тиску, що унеможливлює його обслуговування, проведення аварійно-відновлювальних робіт та може загрожувати життю і здоров'ю мешканців будинку (а.с. 151, 246 т.1).
Слід зазначити, що, вирішуючи спір, суд помилково у мотивувальній частині послався на відмову у задоволенні позову в частині знесення самовільної прибудови до будинку, оскільки постановив у цій частині ухвалу про залишення позову без розгляду за заявою позивачів.
Інші доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують та на правильність ухваленого рішення не впливають.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Судді: