Справа № 751/10183/14 Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М.В.
Провадження № 33/795/251/2014
Категорія - ст. 471 М К
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 грудня 2014 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі :
Головуючого суді - Акуленко С.О.
за участю представника правопорушника - ОСОБА_2
представника митної служби - Дятченко Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові в залі суду справу за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_4 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2014 року, -
В С Т А Н О В И В :
Цією постановою
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Республіки Молдова, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у порушенні митних правил, передбачених ст.. 471 МК України, та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. та конфіскації на користь держави іноземної валюти - 3000 євро, вартістю 50 332,33 грн. та стягнуто судовий збір в розмірі 36,54 грн. в дохід держави.
12.09.2014 року, об 11-30 год., в зону митного контролю митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці по смузі «зелений коридор» заїхав автомобіль «Інфініті М37», н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4
Під час митного контролю ОСОБА_4 заявив про наявність у нього іноземної валюти в кількості: долари США - 10722, рублі РФ - 5145, євро - 4600. Під час проведення митного огляду транспортного засобу було здійснено перерахування заявленої валюти, в результаті якого було встановлено наявність у ОСОБА_4 заявленої ним іноземної валюти, що згідно курсу НБУ станом на 12.09.2014 року становить 13000 євро.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову районного суду та винести нову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що значної шкоди від вказаного правопорушення не настало, а сума, яка підлягає конфіскації є великою для нього та його сім»ї.
В засіданні апеляційного суду представник правопорушника просив постанову суду скасувати та винести нову, якою звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Представник митниці просив постанову суду залишити без змін.
Заслухавши пояснення представників правопорушника та митниці, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Крім того, згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радо України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Європейську Конвенцію «З захисту прав і основних свобод людини», а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
У своєму рішенні від 06.11.2008 року, по справі Ісмаілов проти Російської Федерації Європейський Суд з прав людини зазначив, що конфіскація валютних цінностей у розмірі 21348 доларів США належних Ісмаілову, які він не зазначив у митній декларації, є порушенням ст. 1 Першого протоколу до конвенції з наступних підстав.
Згідно зі Статтею 1 Протоколу N 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Перша і найбільш важлива вимога зазначеної правової норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів.
Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.
Що стосується загального інтересу, якому могло слугувати таке втручання, Європейський Суд зазначив, що держави мають законний інтерес і в той же час обов'язок вживати заходи в цілях виявлення та контролю руху готівкових коштів через кордони, оскільки значні суми готівки можуть використовуватись для легалізації незаконних доходів, торгівлі наркотиками, фінансування тероризму, вчинення тяжких фінансових злочинів.
Загальна вимога про декларування, яка розповсюджується на будь-яку особу, що перетинає кордон держави, попереджує прихований ввіз і вивіз грошових коштів з країни і конфіскаційна міра, яку тягне недекларування грошових коштів митному органу, є частиною загальної регулятивної системи, передбаченої для боротьби з подібними правопорушеннями.
Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника.
Суд також зауважив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення, зокрема недотриманню вимоги щодо внесення відомостей до митної декларації, а не тяжкості будь-якого правопорушення, яке можна припустити (наприклад, відмивання грошей або ухилення від сплати податків), але яке насправді не було доведене.
Як вбачається з матеріалів справи, стосовно ОСОБА_4, був складений адміністративний протокол за ст. 471 МК України, яка передбачає відповідальність за порушення порядку проходження митного контролю в зонах спрощеного митного контролю.
Згідно з вказаним протоколом, ОСОБА_4, при проходженні митного контролю в зоні дії митного поста «Нові Яриловичі» Чернігівської митниці, при в'їзді в Україну обрав для проходження «зелений коридор», тобто прохід через зону спрощеного митного контролю, маючи при 3000 євро, які він не задекларував.
Згідно з п. 1 розділу 2 «Інструкції про переміщення готівки через митний кордон України», затвердженої постановою Національного Банку України від 27.05.2008 року № 148, фізична особа має право ввозити в Україну та вивозити за її межі готівку в сумі, що не перевищує в еквіваленті 10000 євро, без письмового декларування митному органу. Таким чином ОСОБА_4, протиправно перемістив через митний кордон України 3000 євро, які в нього були вилучені.
Згідно з ч. 5 ст. 366 МК України, обрання «зеленого коридору» вважається заявою особи про те, що переміщені нею через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню.
Під термін товари підпадає в тому числі і іноземна валюта, згідно з положеннями ст. 4 ч. 1, п.1 б, п. 57 МК України.
Відповідно до вимог ст. 197 МК України на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. В даному випадку такі обмеження встановлені на рівні 10000 євро, в зв'язку з чим валютні цінності, які переміщував ОСОБА_4, є товарами, переміщення яких через митний кордон України обмежене.
Що стосується вимог апеляційної скарги про звільнення ОСОБА_4, від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації вилучених валютних цінностей, як товару переміщення якого через митний кордон України обмежено, суд приходить до наступних висновків.
Правопорушення, яке вчинив ОСОБА_4, полягало в недекларуванні митному органу 3000 євро, в готівковій формі, які він провозив.
Слід зауважити, що діючим законодавством України ввезення готівкової іноземної валюти в Україну, в принципі не обмежена, обмежена лише сума (10000 євро), яка може бути ввезена без письмового декларування.
За таких обставин ввезення іноземної валюти на територію України не було незаконним діянням згідно з чинним законодавством.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_4, не судимий, не притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, ніщо не дозволяє припустити, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо.
Ввезення даної суми в Україну допускається, за умови її декларування митному органу та наявності банківської довідки на підтвердження її походження.
Таким чином єдине протиправне діяння, яке вчинив ОСОБА_4, полягає в ненаданні митному органу відповідної декларації.
Шкода, яку ОСОБА_4 потенційно міг завдати державі, була незначною: він не ухилився від сплати мита та інших зборів і не завдав державі іншої шкоди, якби він ввіз гроші не задекларувавши їх, органи влади лише не отримали б інформацію про те, що ці кошти опинилися на території держави. Таким чином, метою конфіскації було не відшкодування майнової шкоди, завданої державі, оскільки вона не зазнала ніяких збитків внаслідок невнесення заявником відомостей до митної декларації, а його покарати однак у цій справі ОСОБА_4 вже зазнав покарання у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
За таких обставин, враховуючи практику ЄСПЛ, апеляційний суд приходить до висновку про те, що застосування конфіскації, в якості додаткового адміністративного стягнення, в даному випадку є порушенням положень ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, тобто є не пропорційним, оскільки покладає на ОСОБА_4, «індивідуальний надмірний тягар».
В своїх первинних поясненнях ОСОБА_4, вказував, що вилучену у нього валюту він ввозив на територію України для своєї дочки, яка проживає на території України.
Враховуючи що валютні цінності ввозилися ОСОБА_4 в Україну з метою допомоги близькій людини апеляційний суд вважає, такі обставини виключними, а тому він підлягає звільненню від додаткового адміністративного стягнення у виді конфіскації предметів порушення митних правил з поверненням йому вилучених валютних цінностей.
Разом з тим, у спростування вимог апелянта, щодо застосування до нього ст. 22 КУпАП суд приходить до наступного.
Згідно ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа) уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитися усним зауваженням.
За вказаних обставин та суті правопорушення, суд не може погодитись з малозначністю вказаного діяння.
Керуючись ст. 294 КУпАП , -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 жовтня 2014 року, відносно ОСОБА_4 змінити.
Звільнити від додаткового покарання у вигляді конфіскації валютних цінностей.
Вилучені у нього валютні цінності, відповідно до протоколу про порушення митних правил № 0378/10203/14 від 12 вересня 2014 року повернути ОСОБА_4
В решті постанову суду відносно ОСОБА_4 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя С. О. Акуленко