ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року Справа № 914/1687/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Шевчук С.Р.,

суддів: Акулової Н.В.,

Владимиренко С.В. - доповідач

розглянувши у

відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р.

та рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2014р.

у справі №914/1687/14 господарського суду Львівської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми"

про стягнення заборгованості в сумі 359191,70 грн.

за договором поставки № 0033 від 20.08.2013р.,

За участю представників:

- позивача: Демченка К.М., дов. №б/н, від 29.01.2014р.

- відповідача: Могильницького А.М., дов. № б/н, від 31.12.2013р.

ВСТАНОВИВ:

В травні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" про стягнення 359 191,70 грн. заборгованості за договором поставки № 0033 від 20.08.2013р., в тому числі: 330 896,16 грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, 23087,64 грн. пені, 5207,90 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.07.2014р. у справі №914/1687/14 (суддя Кидисюк Р.А.), з урахуванням ухвали господарського суду Львівської області від 13.08.2014р. про виправлення описки, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. (колегія суддів у складі головуючого судді Михалюка О.В., суддів Новосада Д.Ф., Мельника Г.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агролайф корми" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" 112 227,49 грн. основного боргу, 16080,20 грн. пені, 5180,58 грн.. - 3% річних, судовий збір. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. у справі № 914/1687/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення курсової різниці та пені задовольнити в повному обсязі, стягнути з відповідача 359 191,70 грн. заборгованості, з яких 330896,16 грн. основний борг з урахуванням курсової різниці, 22971,72 грн. пеня, 5207,90 грн. 3% річних.

19.11.2014р. скаржником подано до суду касаційної інстанції заяву про уточнення вимог касаційної скарги, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2014р., залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. у справі №914/1687/14, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 193 668,67 грн. основного боргу та 6891,02 грн. пені. В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення суми основного боргу і пені задовольнити: стягнути з ТОВ "Агролайф корми" заборгованість у сумі 147 559,69 грн.,з яких 140668,67 грн. основний борг та 6891,02 грн. пеня, провадження в частині стягнення 53 000грн. основного боргу припинити, в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2014р., залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. у справі № 914/1687/14 залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду від 17.10.2014р. касаційну скаргу прийнято до касаційного провадження, розгляд справи призначено на 10.11.2014р.

10.11.2014р. заслухавши пояснення сторін з приводу поданої касаційної скарги, врахував подане Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" клопотання про продовження строку розгляду касаційної скарги відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів вказане клопотання задоволено, строк розгляду справи продовжено на 15 днів, розгляд касаційної скарги відкладено на 24.11.2014р.

В засіданні 24.11.2014р. для оголошення вступної та резолютивної частин оголошено перерву до 01.12.2014р.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заперечення ТОВ "Агролайф корми" від 06.11.2014р. №1856, заяву ТОВ "Укрполіскорм" про уточнення вимог касаційної скарги від 19.11.2014р. б/н, додаткові заперечення ТОВ "Агролайф корми" на касаційну скаргу та заяву про уточнення вимог касаційної скарги від 20.11.2014р №1948, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 20.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" (позивач - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" (відповідач - покупець) укладено Договір поставки №0033, за умовами п.1.1. якого позивач зобов'язався поставити узгодженими партіями відповідачу продукцію: кормові добавки, амінокислоти, вітаміни, ензими, пігменти та інше (Товар), зазначені у додатках: видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити кожну партію Товару.

Відповідно до п. 2.2 договору № 0033 ціна товару розуміється на умовах: "Склад продавця"; ціна товару, а також всі інші суми, що підлягають виплаті позивачу за цим договором, є базовими, визначеними на дату поставки; у разі збільшення курсу євро, встановленого НБУ у відношенні до національної валюти України, розрахунок за неоплачений товар (неоплачену частину товару) здійснюється відповідачем за погодженням з позивачем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за такою формулою: Х2=(Y2:Y1)*Х1, де: Х1 - базові ціни (вказані у видаткових накладних) у національній валюті України на дату відпуску товарів; Y1- курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної; Y2 - курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату здійснення оплати покупцем; Х2 - підсумкова/загальна сума до оплати.

Відповідно до п.3.3. Договору передача Товару проводиться зі складу позивача в смт.Немішаєве Бородянського р-ну Київської обл., або за домовленістю. Перевезення продукції зі складу ТОВ "Укрполіскорм" на склад ТОВ "Агролайф корми", порядок оплати транспортних послуг перевізника, порядок відшкодування витрат по доставці товару визначається додатковим погодженням сторін. Для отримання Товару Покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання Товару або за узгодженням іншим чином (п.3.7. Договору).

Згідно з п. 3.9 Договору розрахунки здійснюються на наступних умовах: передплата 100 % або інші строки, за домовленістю сторін. Дата поставки Товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

В жовтні-листопаді 2013р. відповідачем замовлено у позивача Товар на загальну суму 576227,49 грн., (рахунки-фактури №СФ-0000183 від 16.10.2013 року, №СФ-0000195 від 05.11.2013р.), який в цей же період передано позивачем відповідачу (видаткові накладні №РН-000172 від 16.10.2013р., №РН-0000173 від 17.10.2013р., №РН-0000181 від 05.11.2013р., довіреності № 559 від 17.10.2013р., №556/1 від 16.10.2013р., №607 від 05.11.2013р., товарно-транспортні накладні серія 02ААТ№007141/в від 17.10.2013р. та №59998005525816 від 05.11.2013р.)

У зв'язку із несплатою вартості товару відповідачем, 27.11.2013 р. позивачем направлено претензію № 131127/2 з вимогою оплати заборгованості на суму 539 227,49 грн.

14.01.2014р. відповідачем надіслано лист (вих. № 23) про визнання заборгованості в розмірі 402 227,49 грн. та гарантуванням оплати заборгованості до 15.02.2014р., здійснюючи оплату в розмірі 80 000 грн. кожний тиждень.

У зв'язку з частковою сплатою ТОВ "Агролайф корми" заборгованості за договором поставки в розмірі 386000грн., ТОВ "Укрполіскорм", пославшись на неналежне виконання відповідачем умов спірного договору щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар, змушений був звернутись з даним позовом до суду та просив стягнути з останього заборгованість в розмірі 330896,16 грн. з урахуванням курсової різниці. Крім цього, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивач також нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 23087,64грн. та 5207,90 грн. - 3% річних.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено зобов'язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено іншого строку оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пославшись на вказані норми Господарського та Цивільного кодексів України, якими встановлено обов'язок сторін належним чином виконувати прийняті на себе договірні зобов'язання, умови укладеного договору та відсутність заперечень з боку відповідача щодо наявного факту отримання товару та прострочення ним виконання обов'язків, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення з ТОВ "Агролайф корми" заборгованості за поставлений товар та задовольнив їх частково, стягнувши з відповідача суму боргу в розмірі 112 227,49 грн. Також, суди попередніх інстанцій, перевірив розрахунок пені та 3% річних, врахував, при цьому, заперечення відповідача щодо подвійного нарахування позивачем пені і 3% річних, для дати 04.04.2014р. та заперечення щодо кількості днів, за якими повинно проводитись нарахування як пені так і 3% річних, через не врахування позивачем платежу в розмірі 10000грн., задоволили вимоги ТОВ "Укрполіскорм" про стягнення з ТОВ "Агролайф корми" пені в розмірі 16080,20 грн. та 5180,58 грн. 3 % річних,

Водночас, пославшись на приписи статті 83 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про надання відповідачем доказів часткового погашення суми основного боргу, наявності незначного терміну прострочки оплати вартості поставленого товару, місцевий господарський суд, врахував доводи відповідача щодо специфіки виготовлюваної ним продукції та наявних контрагентів відповідача, які є сільськогосподарськими підприємствами і фермерськими господарствами та не є платоспроможними протягом весняно-осіннього періоду, задовольнив клопотання відповідача та зменшив до 30 % належний до стягнення розмір пені до 16080,20 грн.

В той же час, відмовляючи у задоволенні вимог позивача щодо стягнення курсової різниці нарахованої на суму заборгованості, суд першої інстанції з посиланням на частину 2 статті 198 Господарського кодексу України та приписи частини 3 статті 3 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" зазначив про необґрунтованість вказаної позовної вимоги в цій частині з огляду на відсутність в спірному договорі поставки та накладних встановленого сторонами еквіваленту вартості товару у іноземній валюті. Також, суди вказали на відсутність ініціативи сторін щодо перерахунку вартості товару з урахуванням курсової різниці, відсутності у накладних та рахунках-фактури базових ставок у іноземній валюті, як це передбачено п 2.2 спірного договору, відповідно до якого у разі збільшення курсу євро, встановленого НБУ у відношенні до національної валюти України, розрахунок за неоплачений товар (неоплачену частину товару) здійснюється відповідачем за погодженням з позивачем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за формулою визначеною договором.

Однак з такими висновками колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Як вбачається з п. 2.2 договору ціна товару розуміється на умовах: "Склад продавця"; ціна товару, а також всі інші суми, що підлягають виплаті позивачу за цим договором, є базовими, визначеними на дату поставки; у разі збільшення курсу євро, встановленого НБУ у відношенні до національної валюти України, розрахунок за неоплачений товар (неоплачену частину товару) здійснюється відповідачем за погодженням з позивачем на основі базових ставок, встановлених у видаткових накладних, за такою формулою: Х2=(Y2:Y1)*Х1, де: Х1 - базові ціни (вказані у видаткових накладних) у національній валюті України на дату відпуску товарів; Y1- курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату видаткової накладної; Y2 - курс євро до валюти України, встановлений НБУ на дату здійснення оплати покупцем; Х2 - підсумкова/загальна сума до оплати.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 712 Цивільного кодексу України і ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, обов'язок покупця прийняти товар, що поставляється, і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 198 Господарського кодексу України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

За приписами ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, сторонам надано право визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що поряд із застосуванням індексації суми зобов'язання дає можливість учасникам цивільного обороту уникнути впливу інфляційних процесів на суму їхніх грошових зобов'язань.

Попередніми судовими інстанціями дані положення норм чинного законодавства не враховано при відмові в задоволенні позову в частині стягнення курсової різниці.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлено до стягнення 330896,16грн. основного боргу з урахуванням курсової різниці, разом з тим, відповідачем частково сплачено суму основної заборгованості, проте, позивачем даний факт заперечується, тоді як судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вказаним обставинам всупереч с. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, судами попередніх інстанцій не враховано визначений договірними умовами сторін порядок розрахування курсової різниці шляхом співставлення курсу Євро до валюти України встановленого НБУ на дату здійснення оплати покупцем до курсу Євро до валюти України встановленого НБУ на дату видаткової накладної та всупереч приписів ст.43 Господарського процесуального кодексу України не надано належної правової оцінки наданому позивачем розрахунку курсової різниці, не з'ясовано правильність здійснення цього розрахунку з урахуванням визначеного НБУ курсу Євро до валюти України на дату здійснення відповідачем оплати.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Натомість, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, скористався наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України правом про можливість зменшення розміру нарахованої пені до 16080,20грн., яка підлягає стягненню з відповідача, без залучення та дослідження відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України відповідних документів на підтвердження неплатоспроможності відповідача та, зокрема, його контрагентів у весняно-осінній період, і яким чином це має впливати на своєчасність розрахунків між позивачем та відповідачем.

Отже, місцевий та апеляційний господарські суди не мотивовано скористалися повноваженнями, наданими процесуальним законодавством, і не встановили дійсного, з огляду на наявні суперечності між сторонами щодо частково сплачених відповідачем сум, реального розміру заборгованості та обставин з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення пені, чим припустилися неправильного застосування приписів ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Наведене вище вимагає від суду касаційної інстанції встановлювати фактичні обставини справи, що безумовно виходить за межі перегляду справи в порядку касації (ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України) та є підставою для скасування оскаржуваних судових актів і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до п.3 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вказані процесуальні недоліки, які були допущені судами першої та апеляційної інстанцій, неможливо усунути на стадії касаційного перегляду справи в силу недопустимості виходу касаційної інстанції за межі перегляду справи в порядку касації, оскільки відповідно до імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для часткового задоволення скарги позивача.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрполіскорм" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.09.2014р. та рішення господарського суду Львівської області від 10.07.2014р. у справі №914/1687/14 скасувати, справу №914/1687/14 передати на новий розгляд до господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя: С.Р. Шевчук

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко