Справа № 2-1000/11 провадження № 22-ц/0390/361/2012 Головуючий у 1 інстанції:Костюкевич О.К.

Категорія: 49 Доповідач: Данилюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.03.2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:

головуючого - судді Данилюк В. А.,

суддів - Осіпука В.В., Свистун О.В. ,

при секретарі Дуткіній Ж.П. ,

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 04 січня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

7 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, яка є опікуном неповнолітньої ОСОБА_4, про оспорювання батьківства. Обґрунтовує заявлені вимоги тим, що познайомився з ОСОБА_5, яка є матір»ю неповнолітньої ОСОБА_4, в травні 1997 року, на той час вона була вагітною і мала одну дитину. 13 червня 1997 року вони уклали шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_2 вона народила дочку ОСОБА_4, і при реєстрації дитини записала його батьком дитини без його згоди. 20 серпня 1999 року шлюб між ними було розірвано, після чого він не підтримував ніяких стосунків з ОСОБА_5, а на даний час йому стало відомо, що ОСОБА_5 визнана безвісно відсутньою, а дітьми опікується її мати відповідачка у справі. У зв»язку з тим, що з нього стягуються аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, з якою у нього немає кровної спорідненості, то просить виключити з актового запису про народження ОСОБА_4 запис про його батьківство.

Рішенням Ківерцівського районного суду від 04 січня 2012 року у позові відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В даному судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав і просили скаргу задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 апеляційну скаргу позивача заперечила і просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

При розгляді справи судом було встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано 20 серпня 1999 р. (а.с. 6).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, їх батьком вважається позивач ОСОБА_1 (а.с. 20, 21).

Запис про ОСОБА_1 як батька ОСОБА_6 вчинений відповідно до свідоцтва про встановлення батьківства (а.с 22).

Запис про ОСОБА_1 як батька неповнолітньої ОСОБА_4 зроблено на підставі актового запису про шлюб №50 від 13.06.1997 року, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану (а.с. 35, 36).

Відмовляючи в позові про оспорювання батьківства, суд першої інстанції виходив з того, що на час реєстрації дитини він знав, що не є батьком дитини і дав згоду на запис його батьком, а відповідно до ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

Такі висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки запис про батька дитини було здійснено у зв»язку з перебуванням батьків у зареєстрованому шлюбі, а не за згодою позивача, як стверджується у рішенні, крім того, висновки суперечать нормам матеріального права.

Так відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов»язків, що виникли після набрання ним чинності.

На час народження та реєстрації неповнолітньої ОСОБА_4 діяв Кодекс про шлюб та сім»ю України ( далі - КпШС), відповідно до якого на підставі ст. 54 було здійснено запис про батька дитини у зв»язку з тим, що батьки перебували у шлюбі. Аналогічна норма міститься і у СК України, зокрема, ст. 133 цього Кодексу.

Разом з тим питання про оспорювання батьківства було врегульовано статтею 56 КпШС, відповідно до якої батьківство (материнство) може бути оспорено в судовому порядку протягом одного року з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися, що вона, не будучи батьком дитини, записана як батько (мати) в органах запису актів громадянського стану.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу ОСОБА_1 було відомо, що він записаний батьком дитини ОСОБА_4, оскільки після розірвання шлюбу у 1999 році з нього стягувалися аліменти на утримання дитини, а відповідно до рішення Ківерцівського районного суду від 16 червня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав було позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав щодо неповнолітньої ОСОБА_4 З позовної заяви ОСОБА_1 та його пояснень в суді убачається, що позов про оспорювання батьківства він подав у зв»язку із стягненням з нього аліментів на утримання дитини.

Таким чином судом першої інстанції було застосовано норми закону, які не підлягають застосуванню, а також не застосовано відповідну норму, що підлягала застосуванню, а тому рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з інших підстав.

Зокрема, враховуючи, що з моменту реєстрації дитини позивач знав, що він записаний батьком дитини і стверджує, що йому було відомо про те, що у нього немає кровного споріднення з дитиною ще до її народження, а протягом року після реєстрації дитини не звернувся з позовом про оспорювання батьківства, то у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску строку на звернення з зазначеним позовом.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 54, 56 КпШС України, ст. ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ківерцівського районного суду від 04 січня 2012 року в даній справі скасувати.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про оспорювання батьківства відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .

Головуючий:

Судді: