28.03.2012                                                                                           

                                        Справа №2а-3

                                                                                          2012 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          27 березня 2012 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                                                                Кацаренко І.О.

при секретарі                                                            Андріановій Т.І.,

за участю:

прокурора                                                                      Воробйова В.О.,

представників відповідача                    ОСОБА_1, ОСОБА_2,                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Новоазовську справу за адміністративним позовом Прокурора Новоазовського району Донецької області (далі –Прокурор) до Сєдовської селищної ради Новоазовського району Донецької області (далі –Селищна рада) про визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Селищної ради і рішення сесії Селищної ради,

в с т а н о в и в :

14 липня 2011 року Прокурор звернувся до суду з зазначеним адміністративним позовом до відповідача про визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Селищної ради №48 від 08 червня 2011 року «Про забезпечення виконання вимог ст.88 Водного кодексу України щодо безперешкодного доступу громадян до узбережжя моря»і рішення сесії Селищної ради №У1/9-186 від 25 червня 2011 року «Про розгляд протесту прокурора Новоазовського району від 22.06.2011 р. №67-1119 на рішення виконавчого комітету Сєдовської селищної ради від 08.06.2011 р. №48».

В обгрунтування адміністративного позову зазначав, що рішення виконавчого комітету Селищної ради №48 від 08 червня 2011 року прийняте з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки підставою для його прийняття є вимоги ст.88 Водного кодексу України і Закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг», статтю 1 Водного кодексу України доповнено терміном «пляжна зона»- це прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності. Статтю 88 Водного кодексу України викладено у новій редакції, якою встановлено, що з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води. Зазначені зміни згідно Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг»набрали чинності з 01 січня 2011 року та застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Рішенням виконкому Селищної ради №48 від 08.06.2011 року було зобов’язано всіх директорів баз відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, які мають пляжні зони, забезпечити безоплатний доступ громадян до узбережжя моря для загального водокористування, визначити на території маршрути проходу мешканців та відпочиваючих до моря, з метою забезпечення вільного переміщення громадян вздовж узбережжя моря демонтувати всі огорожі між лініями максимального відпливу та мінімального напливу хвиль. Прокурор вважає, що рішенням виконавчого комітету №48 від 08.06.2011 року поширено дію Закону України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг»на правовідносини, що виникли до набрання чинності зазначеним Законом України та фактично встановлені межі пляжних зон без розробки проекту землеустрою прибережних захисних смуг, не враховано, що деякі земельні ділянки не перебувають у державній чи комунальній власності, на підставі чого просив визнати незаконними рішення виконкому Селищної ради №48 від 08 червня 2011 року «Про забезпечення виконання вимог ст.88 Водного кодексу України щодо безперешкодного доступу громадян до узбережжя моря»і рішення сесії Селищної ради №У1/9-186 від 25 червня 2011 року «Про розгляд протесту прокурора Новоазовського району від 22.06.2011 р. №67-1119 на рішення виконавчого комітету Сєдовської селищної ради від 08.06.2011 р. №48»та скасувати їх.

У судовому засіданні помічник прокурора Новоазовського району Воробйов В.О. підтримав позов з зазначених у ньому підстав, просив задовольнити його, оскільки протест прокурора на спірне рішення виконкому Селищної ради від 22 червня 2011 року Селищною радою був відхилений, рішення виконкому №48 від 08.06.2011 року було залишено в силі.

Представники відповідача заступник Сєдовського селищного голови ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які діють на підставі довіреностей на а.с.17,47, у судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що у прийнятому рішенні виконкому Селищної ради №48 від 08.06.2011 року не ведеться мова про встановлення меж пляжних зон. Оскільки при прийнятті зазначеного рішення виконком послався на ст.88 Водного кодексу України у редакції Закону України від 02.12.2010 року «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України», треба розуміти, що спірне рішення виконкому стосується лише землекористувачів, які мають пляжні зони, зафіксовані у належним чином оформленому проекті землеустрою прибережної захисної смуги і не увійшли до переліку категорій землекористувачів, на яких не поширюється положення про безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування (ч.12 ст.88 Водного кодексу України). Прийняте 08.06.2011 року рішення виконкому №48 захищає право громадян –членів територіальної громади –користуватися безоплатно у літній час пляжами, розташованими на узбережжі Азовського моря і купатися у морі. Саме тому Селищна рада прийняла спірне рішення, щоб захистити права і інтереси мешканців Селищної ради. З посиланням на ст.ст.33,40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.273 ЦК України, ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.47,88 Водного кодексу України просили відмовити у задоволенні позову Прокурора, оскільки рішення виконкому, яке є предметом спору, прийняте у межах компетенції і Конституції України. Селищна рада не порушила будь-чиї права або інтереси, у зв’язку з чим у Прокурора не було законних підстав звертатися до суду з адміністративним позовом.

Суд, вислухав у судовому засіданні пояснення Прокурора, представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

Так, 08 червня 2011 року виконавчий комітет Селищної ради прийняв рішення №48 «Про забезпечення виконання вимог ст.88 Водного кодексу України щодо безперешкодного доступу громадян до узбережжя моря»(а.с.66). Правовою підставою для прийняття зазначеного рішення в його преамбулі зазначена ст.88 Водного кодексу України і ст.40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначеним рішенням передбачено направлення виконкомом до 15.06.2011 року приписів всі директорам баз відпочинку, пансіонатів, кемпінгів і інших землекористувачів (крім дитячих оздоровчих таборів, санаторіїв і інших лікувально-оздоровчих закладів), які мають пляжні зони для організації у 2011 році вільного і безкоштовного доступу громадян до узбережжя моря для загального водокористування (підпункт 1.1 п.1 рішення); керівники, зазначені у підпункті 1.1 рішення, зобов’язані на своїй території визначити маршрути проходу жителів і відпочиваючих селища Сєдове з вул.Комсомольської до узбережжя моря для загального водокористування (підпункт 1.2 пункту 1 рішення); з метою забезпечення вільного пересування громадян узбіч прибережної смуги зобов’язати керівників, зазначених у підпункті 1.1, демонтувати наявні загорожі (всіх видів), які розташовані між смугою максимального відливу і смугою максимального приливу хвиль (підпункт 1.3 п.1 рішення). Пунктом 2 рішення виконкому №48 передбачена адміністративна відповідальність керівників, які не виконають рішення виконкому.

Судом встановлено у судовому засіданні, що на виконання підпунктів 1.1,1.2 рішення виконкому №48 від 08.06.2011 року, 10 червня 2011 року був складений Припис, з яким були ознайомлені 24 керівника пансіонатів і баз відпочинку (а.с.66,зворот).

Судом також встановлено, що за результатами перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Сєдовської селищної ради Прокурором 22.06.2011 року був внесений протест на рішення виконкому Селищної ради від 08.06.2011 року №48 (а.с.7-8).

25.06.2011 року своїм рішенням №У1/9-186 «Про розгляд протесту прокурора Новоазовського району від 22.06.2011 року №67-1119 на рішення виконавчого комітету Сєдовської селищної ради від 08.06.2011 року №48»протест прокурора відхилений, рішення виконкому Селищної ради від 08.06.2011 року залишено у силі (а.с.10-13).

Проаналізувавши добуті у судовому засіданні докази, дав їм оцінку в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб,що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Організаційно-правова основа органів місцевого самоврядування закріплена в розділі П Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, в статтях 24-40 зазначеного Закону України визначена загальна та виключна компетенція сільських, селищних, міських рад.

За приписами ст.24 цього Закону «органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України,…, прийнятими у межах їхньої компетенції».

Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг»№2740-У1 від 02.12.2010 року (далі –Закон №2740-У1), стаття 1 Водного кодексу України доповнена з урахуванням алфавітного порядку терміном «пляжна зона», а стаття 88 цього кодексу викладена у новій редакції.

Відповідно до ст.1 пляжна зона - це прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності».

Згідно ч.1 ст.88 Водного кодексу України в редакції Закону №2740-У1, з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Згідно ч.10 ст.88 Водного кодексу України, у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територією берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території –складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення.

Частиною 7 ст.88 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Частини 14-16 ст.88 Водного кодексу України передбачають, що до узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов’язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи ламану. У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.

Пункти 1-2 прикінцевих положень Закону №2740-У1 передбачають, що зазначений Закон набирає чинності з 01 січня 2011 року і застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав на землю.

Проаналізувавши вищевикладені норми законодавчих актів, суд приходить до висновку, що при прийнятті рішення виконкому Селищна рада діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

До такого висновку суд дійшов, виходячи з наступного.

Спірне рішення виконкому Селищної ради прийняте 08.06.2011 року, тобто після набрання чинності Законом №2740-У1, у зв’язку з чим суд вважає слушними заперечення відповідача проти позову з тих підстав, що Селищна рада діяла у відповідності до п.2 прикінцевих положень Закону №2740-У1 і суд вважає, що оскільки спірне рішення виконкому прийняте через п’ять місяців від дня набрання чинності Законом №2740-У1, то виконком мав право посилатися на нову редакцію ст.88 Водного кодексу України, в тому числі на частини 14-16 зазначеної статті цього кодексу. У зв’язку з зазначеним суд вважає безпідставним обґрунтування позовних вимог з тих підстав, що рішенням виконкому поширено дію Закону України №2740-У1 на правовідносини, які виникли до набрання чинності зазначеним Законом. Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що спірним рішенням виконкому не передбачени          й обов’язок керівників баз відпочинку, пансіонатів тощо демонтувати капітальні споруди і будівлі, які ними зведені на узбережжі моря, а лише демонтувати загорожі для безперешкодного проходу мешканців і гостей Селищної ради до моря.

З аналізу спірного рішення виконкому №48 від 08.06.2011 року не вбачається, що виконкомом Селищної ради встановлені межі пляжних зон без встановлення прибережних захисних смуг за окремими проектами землеустрою, у зв’язку з чим суд вважає безпідставним обґрунтування позовних вимог цими обставинами.

Якщо Прокурор мав підстави вважати, що спірним рішенням порушуються права і інтереси керівників суб’єктів владних повноважень, перелічених у підпункті 1.1 пункту 1 рішення виконкому №48, то захист своїх прав і інтересів вони (керівники) мають можливість захищати іншим чином, в порядку цивільного судочинства. Що ж стосується законності рішення виконкому Селищної ради, то ним права і інтереси керівників пансіонатів, баз відпочинку кемпінгів тощо не були порушені і рішення не суперечить нормам законодавства, у зв’язку з чим суд відмовляє у задоволенні адміністративного позову, в тому числі щодо визнання незаконним і скасування рішення Селищної ради № У1/9-186 від 25 червня 2011 року «Про розгляд протесту прокурора Новоазовського району від 22.06.2011 р. №67-1119 на рішення виконавчого комітету Сєдовської селищної ради від 08.06.2011 р. №48», оскільки суд не визнає своїм рішенням незаконним і не скасовує рішення виконкому Селищної ради №48 від 08 червня 2011 року.

Керуючись ст.ст.2,11,21,70,71,99,159-163,167-168 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Земельним кодексом України, Водним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України «Про внесення змін до Водного і Земельного кодексів України щодо прибережних захисних смуг», суд

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову прокурора Новоазовського району Донецької області до Сєдовської селищної ради Новоазовського району Донецької області про визнання незаконними і скасування рішення виконавчого комітету Селищної ради і рішення сесії Селищної ради –відмовити.

На постанову може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду через Новоазовський районний суд Донецької області протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя