ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

06.02.09 р.                                                                                                       Справа № 7/10                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р. Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м. Краматорськ

До відповідача: Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк

Предмет спору: стягнення 32 508 грн. 40 коп.

За участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

У судовому засіданні 02.02.2009р. в порядку ст..77 ГПК України оголошено перерву до 06.02.2009р.

СУТЬ СПОРУ:                            

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м. Горлівка в особі СО Краматорських електричних мереж м. Краматорськ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 32 508 грн. 40 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір про постачання електричної енергії №2041 від 28.02.2005р. з додатками, додатковими угодами; додаткову угоду №157-Г від 02.08.2007р., графік погашення заборгованості №157-Г від 02.08.2007р.

Відповідач у відзиві суму заборгованості у розмірі 31 275, 00 грн. визнав у повному обсязі, вважає, що стягнення штрафних санкцій (пені, інфляційних та 3% річних) не передбачено умовами додаткової угоди №157-Г від 02.08.2007р., просить відмовити у задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних. Відповідач також просить розстрочити суму заборгованості на 12 місяців.

Позивач проти розстрочення суми боргу категорично заперечив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії №2041 від 28.02.2005р. (далі по тексту Договір). Договір укладено з додатками та додатковими угодами.

Згідно п.9.5 Договору, він набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 28.02.2006р. Договір може бути продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору за згодою сторін буде укладена відповідна додаткова угода.

Відповідно до додаткової угоди від 28.02.2008р.  до договору, термін дії договору продовжено до 28.02.2009р.

З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до п.1 Договору, постачальник електричної енергії (позивач) постачає електричну енергію споживачу (відповідачу), а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Між позивачем та відповідачем також укладено додаткову угоду №157-Г від 02.08.2007р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії №2041 від 28.02.2005р. (далі по тексту графік), згідно п.п.2.1-2.2 якої, відповідач зобов’язується  з жовтня по грудень 2008р. включно сплатити на користь позивача 31 275 грн. 00 коп., здійснюючи помісячну оплату (до 20 числа місяця) рівними частинами по 10 425 грн. 00 коп. Графік підписаний обома сторонами без зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

В порушення умов договору та графіку до цього договору, відповідач свої зобов’язання належним чином не виконав, електричну енергію по графіку, яка повинна була бути сплачена протягом жовтня-грудня 2008р., на загальну суму 31 275, 00 грн. не сплатив.

У зв’язку з викладеним, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму заборгованості по графіку за жовтень - грудень 2008р. у розмірі 31 275, 00 грн.

Сума боргу по додатковій угоді №157-Г від 02.08.2007р. про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії №2041 від 28.02.2005р. у розмірі 31 275, 00 грн.  підтверджена матеріалами справи, визнана відповідачем та підлягає стягненню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового я та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов’язання виникають нові додаткові зобов’язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідно такі додаткові зобов’язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов’язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов’язання.

На підставі вищевказаного, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати суми боргу за графіком та не у повному обсязі,  позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.10.2008р. по 29.12.2008р. 3% річних у сумі 99, 98 грн., з жовтня по грудень 2008р. інфляційні у сумі 333, 60 грн.

Відповідач вимоги в цій частині заперечив, посилаючись на той факт, що штрафні санкції (інфляційні та 3% річних) не передбачені умовами додаткової угоди №157-Г до договору.

З огляду на вищевикладене, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти стягнення з нього суми інфляційних нарахувань та 3% річних за вказаний вище період, оскільки у відповідача за зазначений період значилась заборгованість перед позивачем у зв’язку із несвоєчасним та неповним виконанням своїх договірних зобов’язань стосовно оплати суми заборгованості за графіком. Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на той факт, що індекс інфляції та 3% річних являються штрафними санкціями, оскільки індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв’язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов’язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов’язань, а не штрафною санкцією. Таким чином, грошовими зобов’язаннями відповідача перед позивачем є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.

3% річних нараховані позивачем відповідно до чинного законодавства, умов договору і графіку, складають 99, 98 грн. та підлягають стягненню у повному обсязі.

Інфляційні перераховані судом відповідно до чинного законодавства, умов договору і графіку, складають 156, 38 грн., та підлягають стягненню саме у цьому розмірі.

Вимоги щодо стягнення з відповідача в залишковій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.ст.216–218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.  

Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених п.п.2.2.3-2.2.4 договору та Додатком №5 до нього „Порядок розрахунків за електроенергію”, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідач вимоги в цій частині заперечив, посилаючись на той факт, що штрафні санкції (пеня) не передбачені умовами додаткової угоди №157-Г до договору.

Дослідивши матеріали справи судом з’ясовано, що сторони передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені лише за порушення відповідачем термінів оплати постачальнику електричної енергії вартості електричної енергії згідно з умовами додатків №5 „Порядок розрахунків за електроенергію” та №6 „Графік зняття показів обліку електричної енергії” (пункт 2.2.3 договору) а також оплати за послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з додатком №10 „Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації за перетікання реактивної електроенергії” (пункт 2.2.4 договору).

Додатковою угодою №157-Г від 02.08.2007р. сторонами змінено строки виконання зобов’язань щодо оплати спірної заборгованості і ні самою додатковою угодою, ні договором не передбачена відповідальність у вигляді стягнення пені за порушення строків оплати вищевказаного боргу, які встановлені додатковою угодою №157-Г.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони не передбачили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені (штрафних санкцій тощо) за порушення термінів (строків) оплати реструктуризованого боргу за додатковою угодою №157-Г від 02.08.2007р., у зв’язку з чим, вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені у розмірі 799, 82 грн. за порушення термінів, передбачених додатковою угодою №157-Г від 02.08.2007р., задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні оговорено клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення в частині стягнення суми боргу на 12 місяців, в обґрунтування якого відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан на підприємстві.

Позивач проти розстрочки виконання рішення в частині стягнення суми боргу категорично заперечив.

Судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо надання розстрочки виконання рішення в частині стягнення суми боргу на 12 місяців з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін, а також враховуючи незначний розмір стягуваної з відповідача суми за цим рішенням та той факт, що зазначена сума боргу вже була реструктуризована та повинна була бути сплаченою рівними частками відповідно до додаткової угоди №157-Г.

Враховуючи наведене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 67, 193, 216-218, 231 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р.,  Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж м.Краматорськ до Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” м.Донецьк про стягнення 32 508 грн. 40 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8, ЗКПО 00131127, р/р 260313041295 в ОПЕРВ філії Донецьке обласне управління ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) заборгованість за активну електроенергію по додатковій угоді №157-Г у сумі 31 275, 00 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8, ЗКПО 00131127, р/р 26001045365300 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Краматолрська, МФО 351005) 3% річних у сумі 99,98 грн., інфляційні у сумі 156, 38 грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства „Донецьктеплокомуненерго” (83086, м.Донецьк, вул..Донецька, 38, р/р 26009301747620 в Донецькому регіональному управлінні ПІБ, МФО 334635, ЄДРПОУ 03337119) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” в особі структурної одиниці Краматорських електричних мереж (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул..Островського, 8, ЗКПО 00131127, р/р 26001045365300 в АКІБ „Укрсиббанк” м.Краматолрська, МФО 351005) державне мито у сумі 315,31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 114,45 грн.

У задоволенні вимог в залишковій частині відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати його прийняття.

          

               Суддя