ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ
ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
Від "09" лютого 2009 р. по справі № 7/16-38
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», м. Львів
до відповідача: приватної фірми «Ясон», м. Луцьк
про стягнення 10945,85 грн.
Суддя Шум М. С.
Представники:
від позивача: Войцеховський М. Я., юрист (довіреність від 08.12.2008р.)
від відповідача: н/з
Відповідач належним чином (реєстр вихідної кореспонденції від 12.01.09р.) повідомлений про час та місце засідання суду, однак повноважного представника в судове засідання не скеровано, в зв’язку з чим суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні на підставі ст. 22 ГПК України учаснику судового процесу було роз’яснено його права та обов’язки. Заяв та клопотань на розгляд господарського суду не поступило.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 10945,85 грн. заборгованості за переданий товар на підставі накладних в т.ч.9200 грн. основного боргу, 1488,82грн. інфляційних нарахувань та 257,03 грн. 3% річних.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному об’ємі з підстав викладених у позові.
Відповідач у судове засідання повторно не з’явився, витребувані судом документи не подав, повноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст.75 ГПК України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, ВСТАНОВИВ: позивач на підставі товарно-транспортних накладних, передав відповідачу товар загальною вартістю 16557,50грн.
Оплату за отриманий товар відповідач провів частково на суму 7357,50 грн.
Заборгованість на момент розгляду справи складає 9200 грн. Доказів які б спростовували цю заборгованість або доказів її сплати відповідач суду не надав.
В даному випадку між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання накладних.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов’язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов’язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.
Таким чином, позивач, будучи продавцем за договором купівлі-продажу, виконав свій обов'язок з поставки товарів, що підтверджується накладними, підписаними представниками відповідача. Відповідно у відповідача на дату підписання накладних виникло зустрічне зобов'язання по оплаті одержаних товарів.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов’язання. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 9200грн. заборгованості обгрунтована і підлягає до задоволення.
Разом з цим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 1488,82 грн. інфляційних нарахувань та 257,03 грн. 3% річних.
Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, що пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), які поніс позивач, підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача.
Крім того, ухвалою суду від 09.01.2009р. зобов’язано відповідача подати суду копію довідки про включення до ЄДРПОУ та письмові пояснення на позовну заяву згідно ст. 59 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 45 ГПК України ухвали суду є обов’язковими для виконання на всій території України, проте відповідач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали.
Відповідно до ст. 83 ч. 1 п. 5 ГПК України господарський суд приймаючи рішення право має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Керуючись ст.ст.11, 526, 527, 530, 538, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст.44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з приватної фірми «Ясон»(юр. адреса м. Луцьк, вул. Грабовського,7А, фактична адреса м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9, код ЄДРПОУ 20136262) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»(м. Львів, вул. Бузкова, 5, код ЄДРПОУ 23968483) 9200грн. заборгованості, 1488,82 грн. інфляційних нарахувань, 257,03 грн. 3% річних, а всього 10945,85 грн. 109,46 грн. витрат, пов’язаних з оплатою державного мита, та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з приватної фірми «Ясон»(юр. адреса м. Луцьк, вул. Грабовського,7А, фактична адреса м. Луцьк, вул. Ківерцівська, 9, код ЄДРПОУ 20136262) на користь Державного бюджету України 500 грн. штрафу за ухилення від виконання вимог ухвали суду.
Суддя М. С. Шум