ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
11.01.07 р. Справа № 17/299
Господарський суд Донецької області у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Герман І.М. – довіреність від 29.12.06р.
від відповідача: Марченко С.В. - директор
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу
за позовом: Державного підприємства “Дзержинськвугілля” в особі відокремленого
підрозділу шахта “Торецька” м. Дзержинськ
до відповідача: Приватного підприємства “Аркада” м. Дзержинськ
про стягнення матеріальної шкоди в сумі 29030,40грн.
в судовому засіданні оголошена
перерва з 19.12.06р. – 11.01.07р.
Позивач, Державне підприємство “Дзержинськвугілля” в особі відокремленого
підрозділу шахта “Торецька” м. Дзержинськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Аркада” м. Дзержинськ про стягнення матеріальної шкоди в сумі 29030,40грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в результаті неналежного виконання зобов’язань відповідачем за договором № 119 на фізичну охорону об’єкту від 30.08.04р., 08.11.04р. зі складу, розташованого на охоронюваній території, була скоєна крадіжка металевих стійок СУГ-9 в кількості 126шт., чим позивачу був нанесена матеріальна шкода на суму 29030,40грн., та ПДВ в сумі 4838,40грн. Крім того, вказував, що за фактом крадіжки Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області 17.11.04р. була порушена кримінальна справа № 32/33009 по ст. 185 ч. 4 КК України. Провадження по цій справі було зупинено 20.12.04р. по ст. 206 ч. 3 КПК України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) відповідно до договору та додатках до нього відповідачем була прийнята під охорону територія, а саме периметр шахти, відкриті площі збереження вугілля, лісів і агрегатів, механізмів, обладнання; закриті склади та приміщення, як вбачається з договору, під охорону не приймались та керівництвом підприємства не здавались; 2) позивачем порушені вимоги п. 5.3 договору; 3) на момент крадіжки та подання позовної заяви позивач не мав ніяких майнових претензій до відповідача, про що свідчать акт прийомки виконаних робіт за листопад 2004р., акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.04р.; 4) на підставі п. 6.2 договору відповідач звільняється від відповідальності за шкоду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив.
30.08.04р. між сторонами був укладений договір № 119 на фізичну охорону об’єкту, згідно з яким позивач передав, а відповідач прийняв під охорону майно, що знаходиться на об’єктах, перерахованих в дислокації-розрахунку (додатки № 1, 2 до договору).
08.11.04р. з об’єкту, який знаходився під охороною відповідача, відбулась крадіжка майна позивача – металевих стійок СУГ-9 в кількості 126шт.
Вартість майна, яке було вкрадено за твердженнями позивача складає 29030,40грн.
Оцінюючи доводи позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 29030,40грн., як суми заподіяної шкоди, суд виходить з наступного.
По-перше, зі змісту ст.ст. 610, 623, 624 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язань є відшкодування збитків, а не шкоди, як-то вказує позивач.
Відшкодування шкоди має місце тоді, коли порушення прав особи сталося поза межами зобов’язань, що існують між сторонами (як-то, без наявності договірних відносин).
Тобто, позовні вимоги про стягнення шкоди, є перш за все невірно обраним способом захисту права.
По-друге, дійсно, умовами договору № 119 від 30.08.04р. передбачено, що відповідач несе матеріальну відповідальність за прямі дійсні збитки, заподіяні позивачу внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань, в межах балансової вартості майна на об’єкті, за умови крадіжки майна у період його охорони.
Одночасно, пунктом 5.3 договору встановлено, що при наявності письмової заяви позивача про заподіяні збитки внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань уповноважені представники відповідача зобов’язані брати участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей, які порівнюються з данними бухгалтерського обліку на день події. Зняття залишків товарно-матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибуттю представників сторін на місце події.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що відшкодування заподіяних з вини відповідача збитків здійснюється відповідачем за власною ініціативою або за рішенням суду, що набрав законної сили. Розмір збитків має бути підтверджений відповідними документами і розрахунками вартості викрадених, знищених чи пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, складеними за участю відповідача та звіреними з бухгалтерськими данними. До збитків, що підлягають відшкодуванню, включається вартість викраденого майна, а також сума викрадених грошових коштів, що не перевищує ліміту каси, встановленого для цього об’єкту.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, визначення розміру збитків наведеними умовами договору, позивач проводив самостійно, без залучення працівників відповідача.
За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів суду фактичного розміру збитків, які взагалі були йому заподіяні, внаслідок крадіжки, як-то передбачено договором.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, з огляду на безпідставність та недоведеність.
Судові витрати підлягають віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі ст. ст. 610, 623, 624 ЦК України, керуючись ст. ст. 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Державного підприємства “Дзержинськвугілля” в особі відокремленого підрозділу шахта “Торецька” м. Дзержинськ до Приватного підприємства “Аркада” м. Дзержинськ про стягнення матеріальної шкоди в сумі 29030,40грн.
Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 15.01.2007р.
Рішення набирає законної сили 26.01.2007р.
Суддя Сковородіна О.М.