2-4634/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2011 року Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Горбань Н.І. при секретарі Анісімовій М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства “Укрсоцбанк” про визнання правочину недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2011р. представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання договору недійсним.

Зазначив, що 06 березня 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 73, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 24 000,00 доларів США з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13,00 % річних.

Вважає, що укладений кредитний договір № 73 від 06.03.2007р. в його теперішній редакції є незаконним.

Використання на території України іноземної валюти, як засобу платежу в разі, якщо ця валюта отримана за рахунок кредиту, є незаконним та суперечить ст. 68 Конституції України.

Таким чином, надання кредитів в іноземній валюті одному резиденту України заздалегідь для розрахунку цією валютою з іншими резидентами України на території України є дією, направленою на створення умов для правопорушення.

Мова йде не про незаконність надання банками кредитів в іноземній валюті резидентам України взагалі, а про незаконність надання таких кредитів саме для розрахунків цією валютою з іншими резидентами України на території України, як це має місце в даному випадку.

Позичальник стверджує, що уклав спірний договір, маючи на увазі інші умови договору, ніж ті, що в ньому викладені, та які саме і роблять його недійсним. Насправді він мав на увазі, що фактично отримує в кредит не іноземну валюту, а національну валюту України –гривню, а іноземна валюта в цих угодах була не грошима –засобом платежу, а лише засобом обміну на гривню, такими собі цінними паперами, які він міг використати лише для обміну її на гривню.

При укладанні договорів працівники банку запевнили позичальника, що він має обміняти отриману валюту на гривні та отримає тоді потрібну йому суму в гривні.

Укладання з позивачем заздалегідь для нього незаконного кредитного договору в іноземній валюті та створення в нього при цьому ілюзії, що договір укладений у гривні, свідчить про введення банком в оману щодо правової природи спірного договору та про дійсні права та обов’язки сторін.

Згідно ст. 19 ч. 6 Закону України «Про захист прав споживачів»правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України вказаний договір є недійсним, оскільки він суперечить закону.

Викладені в кредитному договорі положення щодо іноземної валюти договору та валюти виконання зобов'язання за договором порушують права позивача.

Просить суд визнати недійсним кредитний договір № 73 від 06.03.2007р.

Позивач просить суд розглянути справу у його відсутність (а. с. № № 41, 42).

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що договір укладено за вільним волевиявленням сторін, підписавши його сторони підтвердили свої права та обов’язки за договором, тому повинні виконувати їх належним чином. Твердження позивача про відсутність індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України також є безпідставним, тому що Національним Банком України видана ліцензія № 5 від 29.12.2001р. та дозвіл № 5-2 від 29 грудня 2001р. з додатком до нього № 5-2 від 29 липня 2003р. на здійснення операцій з валютними цінностями. Вважає, що кредитний договір укладено з додержанням норм чинного законодавства. Позивачем не наведено жодних законних підстав для визнання недійсним кредитного договору. В задоволенні позову просить відмовити.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 06.03.2007р. між позивачем та відповідачем ПАТ «Укрсоцбанк»було укладено кредитний договір № 73, згідно умов якого банк надав позивачеві кредит в сумі 24000,00 доларів США строком до 03.03.2017 р. з процентною ставкою за користування кредитом в розмірі 13,00 % річних (а. с. № № 8-13).

Пунктом 1.1 додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору кредиту № 73 від 06 березня 2007 р. з 20.10.2008 р. встановлено процентну ставку, визначену п. 1.1 договору кредиту № 73 від 06.03.2007р., за користування кредитом на рівні 16 % річних (а. с. № 14).

Зміст банківської ліцензії № 5, дозволу № 5-2 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та додатку до дозволу № 5-2 про перелік операцій, які має право здійснювати відповідач, спростовує доводи представника позивача, які викладені в позовній заяві.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки договір кредиту було укладено 06.03.2007р., позовну заяву подано 19.07.2011р. та не надано суду доказів, що з поважних причин.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»від 06.11.2009р. № 9, який детально регламентує порядок визнання правочинів недійсними, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

При укладенні договору позивач ознайомлений з його умовами, не заперечував проти них, отримавши кредит в обумовленій договором сумі.

Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору, як такого, що суперечить Конституції України та Цивільному Кодексу України, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, не ґрунтуються на Законі, тому не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, ст. ст. 203, 215, 256, 257, 1054, 1056 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 81, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання правочину недійсним -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: