Справа № 558/448/14-ц
номер провадження 2/558/179/14
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 листопада 2014 року смт. Демидівка
Демидівський районний суд Рівненської області, в складі: судді одноособово Феха Т.С., при секретарі Ковальській Л.С., з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, суд, -
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_3 в якій просить стягнути із відповідача на його користь борг за договором позики в розмірі 35700,00 гривень та судові витрати по справі.
Під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь заборгованість за договором позики в розмірі 4200 доларів США, що станом на 13 листопада 2014 року (час подання заяви про збільшення позовних вимог) становить 64680,00 гривень та витрати по сплаті судового збору.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав та пояснив, що у 2012 році він надав відповідачеві ОСОБА_3 позику в розмірі 3000 доларів США із сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 5 % місячних. Відповідач ОСОБА_3 суму позики не повернув та відсотки за користування позикою не сплатив, а тому станом на 26 травня 2013 року за договором позики виникла заборгованість в розмірі 5750 доларів США про що, 26 травня 2013 року ОСОБА_3 написав відповідну розписку. В червні 2013 року відповідач ОСОБА_3 сплатив 1200 доларів США відсотків, а у вересні та жовтні 2013 року сплатив ще по 150 доларів США в рахунок погашення відсотків. Всього відповідач ОСОБА_3 сплатив 1500 доларів США відсотків, а тому станом на 12 березня 2014 року за договором позики існувала заборгованість в розмірі 4200 доларів США, з яких 3000 доларів США - сума позики, а 1200 доларів США - відсотки за користування позикою. Вказану суму боргу вирішили документально оформити, уклавши договір позики, що був би нотаріально посвідчений, а тому 12 березня 2014 року з відповідачем уклали договір позики грошових коштів в якому була вказана сума позики 35700 гривень, що станом на 12 березня 2014 року за курсом НБУ становило 4200 доларів США.
Позивач ОСОБА_2 просить позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_3 заборгованість за договором позики в розмірі 64680,00 гривень, що станом на 13 листопада 2014 року становить 4200 доларів США.
Відповідач ОСОБА_3 під час судового розгляду справи позовні вимоги позивача визнав частково, визнав позовні вимоги щодо стягнення боргу за договором позики в розмірі 35700,00 гривень та пояснив, що дійсно у 2012 році отримав від позивача ОСОБА_2 позику в розмірі 3000 доларів США із сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 5 відсотків місячних. Станом на 26 травня 2013 року заборгованість за договором позики становила 5750 доларів США, що було відображено у написаній ним розписці від 26 травня 2013 року. Пізніше він сплатив позивачеві 1500 доларів США, а на решту суми боргу (4200 доларів США) між ним та позивачем 12 березня 2014 року було укладено новий договір позики. Визнає те, що позивач надав йому позику в доларах США та визнає те, що станом на 12 березня 2014 року заборгованість за позикою становила 4200 доларів США.
Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що оскільки на час підписання договору позики грошових коштів, тобто 12 березня 2014 року, курс долара США до гривні становив більше восьми гривень, то у договорі було вказано суму позики 35700 гривень, а тому в цій частині визнає позовні вимоги. Вважає, що позивачем ОСОБА_2 безпідставно ставиться вимога про стягнення з нього позики за курсом долара США до гривні, що діє на цей час.
Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд розглядає справу в межах позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Ч. 2 ст. 1046 ЦК України передбачає, що договір позики є укладеним з моменту передання грошових коштів або інших речей, визначених родовими ознаками.
Під час розгляду справи, при уточненні позовних вимог позивача, судом встановлено, що між сторонами було укладено 12 березня 2014 року договір позики грошових коштів, а не 20 березня 2014 року, як вказано позивачем у позовній заяві та заяві про збільнення позовних вимог.
Як вбачається із договору позики грошових коштів, що посвідчений 12 березня 2014 року приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_4 за реєстровим номером 112, (а.с. 9) відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_2 35700,00 гривень без сплати відсотків, що є еквівалентом за курсом встановленим сторонами, 4200 доларів США, які зобов'язувався повернути до 12 числа наступного місяця, після укладення договору, а остаточний розрахунок має бути здійснено до 31 травня 2014 року, включно.
Однак, в судовому засіданні згідно пояснень сторін встановлено, що у 2012 році позивач ОСОБА_2 передав, а відповідач ОСОБА_3 отримав від позивача ОСОБА_2 позику в розмірі 3000,00 доларів США із сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 5 відсотків на місяць.
В судовому засіданні сторони підтвердили, що позивач ОСОБА_2 передав, а відповідач ОСОБА_3 отримав позику в іноземній валюті - доларах США, а при передачі грошових коштів відповідачем була власноручно написана розписка.
Крім того, під час судового розгляду справи сторони підтвердили те, що станом на 26 травня 2013 року існувала заборгованість за позикою та відсотками в розмірі 5750 доларів США, що підтверджується новою розпискою від 26 травня 2013 року (а.с. 41). В подальшому відповідачем ОСОБА_3 в червні 2013 року було сплачено позивачеві ОСОБА_2 відсотки в розмірі 1200 доларів США, а у вересні та жовтні 2013 року ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_2 ще по 150 доларів США.
Договір позики грошових коштів від 12 березня 2014 року, що укладений між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу Рівненської області за р. № 112, містить вказівку про суму позики 35700,00 гривень, що є еквівалентом за курсом встановленим сторонами 4200 доларів США, які позичальник був зобов'язаний повернути позикодавцю до 31 травня 2014 року.
В судовому засіданні сторони також підтвердили те, що на час підписання договору позики - 12 березня 2014 року та його нотаріального посвідчення позивач ОСОБА_2 відповідачеві ОСОБА_3 грошових коштів не передавав, а в договорі вказана сума заборгованості за позикою (розпискою), що мала місце у 2012 році. Вказана у договорі позики грошових коштів від 12 березня 2014 року сума договору (позики) складається з 3000 доларів США, що були передані позивачем відповідачеві у 2012 році та 1200 доларів США - відсотків за користування позикою.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, що визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Під час розгляду цивільної справи суд зобов'язаний встановити, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Дослідженими доказами по справі встановлено, що між сторонами у 2012 році був укладений договір позики у простій письмовій формі та за таким договором позивач передав відповідачеві 3000 доларів США.
В судовому засіданні сторони також підтвердили те, що у договорі позики грошових коштів від 12 березня 2014 року, що був нотаріально посвідчений, вказана сума позики, яка фактично була заборгованістю за розпискою (позикою) 2012 року.
При цьому, сторони визнали те, що станом на 12 березня 2014 року заборгованість за договором позики становила 4200 доларів США.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Сторони підтвердили існування станом на 12 березня 2014 року заборгованості за позикою в розмірі 4200 доларів США, а також підтвердили те, що починаючи з 12 березня 2014 року позичальником грошові кошти не поверталися.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 боргу за договором позики.
Разом з тим, із проведеного позивачем ОСОБА_2 розрахунку заборгованості за договором позики встановлено його помилковість.
Позивач ОСОБА_2 просить стягнути заборгованість за договором позики станом на 13 листопада 2014 року, що за офіційним курсом НБУ становить 64680,00 гривень (4200 доларів США х 15,4 гривень (офіційний курс 1 долара США, вказаний позивачем у заяві) = 64680,00 гривень).
Однак, згідно повідомлення НБУ станом на 13 листопада 2014 року офіційний курс 1 долара США дорівнював 15,56 гривень (а.с. 47).
Розглядаючи спір в межах позовних вимог позивача, суд вважає за можливе, провести розрахунки суми боргу за договором позики станом на 13 листопада 2014 року, відповідно до заяви позивача про збільшення позовних вимог.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в розмірі 65352,00 гривень (4200 доларів США х 15,56 гривень (офіційний курс долара США до гривні станом на 13 листопада 2014 року) = 65352,00 гривень).
З урахуванням вказаних обставин справи та правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 боргу за договором позики в розмірі 65352,00 гривень.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати суд стягує з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 в розмірі 648,80 гривень, оскільки понесення таких витрат підтверджено документально (а.с. 1, 28, 29).
На підставі викладеного та відповідно до ст. 625, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в:
Позовну заяву задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідент. номер НОМЕР_2, жителя АДРЕСА_2, борг за договором позики від 12 березня 2014 року в розмірі 65352,00 (Шістдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят два) гривні, та судовий збір в розмірі 648 (Шістсот сорок вісім) гривень 81 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Т.С. Феха.
Повний текст рішення виготовлено 1 грудня 2014 року.