Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4991/14 Головуючий у 1-й інстанції: Ліхтанська Н.П.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 грудня 2014 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Онищенко Е.А

суддів:Ломейко В.О.

Кухаря С.В.

при секретаріЕвальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року у справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7, 3-ї особи: Реєстраційної служби Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області про визнання незаконним та скасування п. 5, 5.59 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року, про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування запису та повернення земельної ділянки,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року прокурор звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що прокурорською перевіркою встановлено, що п. 5, 5.59 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради V скликання № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,0613га, з присвоєнням поштової адреси: АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва.

На підставі зазначеного рішення 29.07.2010 р. за ОСОБА_6 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500875 державного акту на право власності серії ЯК № 913196 на зазначену земельну ділянку (кадастровий номер 2310400000:08:007:0351). Пункт 5.59 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010р. підлягає скасуванню, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а запис підлягає скасуванню, земельна ділянка поверненню з наступних підстав.

В ході прокурорської перевірки було встановлено, що згідно Генерального плану м. Бердянська, затвердженого рішенням Бердянської міської ради № 8 від 25.06.2009року, зазначені у рішенні території запроектовані для розміщення оздоровчих установ та установ відпочинку, зелених насаджень загального користування, громадських центрів. Відповідно до п.3.39 ДБН 360-92-«Планування і забудова міських і сільських поселень» - будівництво нових дачних районів в межах міських населених пунктів не допускається.

Перевіркою також встановлено, що станом на час прийняття Бердянською міською радою рішення № 41 від 25.02.2010 року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок посадовими особами виконкому міськради не розроблена та відповідно Бердянською міською радою не затверджена передбачена Законом України «Про планування і забудову територій» містобудівна документація м. Бердянська, а саме відсутні детальні плани територій окремих, районів міста, зокрема території Бердянської коси. Таким чином, за відсутності містобудівної документації м. Бердянська прийняття рішень щодо планування, забудови, проектування та. будівництва об'єктів житлово-цивільного та виробничого призначення, в порядку та благоустрою території Бердянської коси, неможливо.

Також, під час винесення спірного рішення суттєво порушено порядок надання земельних ділянок у власність. Так, відповідно до положень ст.ст. 13,14 Конституції України - право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Бердянською міською радою рішенням № 41 від 25.02.2010р. затверджено проекти відведення та передано у власність земельні ділянки для індивідуального дачного будівництва з порушенням вимог ст.ст..51,118,123 ЗУ України, ст.ст.88, 90 Водного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, чим грубо порушено вимоги законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

За таких обставин Бердянська міська рада під час прийняття рішення № 41 від 25.02.2010р. грубо порушила положення чинного законодавства в частині підстав та порядку надання земельних ділянок у власність, визначених Конституцією та Земельним кодексом України, і не мала права надавати у власність громадянам земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Бердянську. Відповідно, державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним, а запис підлягає скасуванню.

У зв'язку з цим прокурор просив визнати незаконним та скасувати п.5,5.59 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 41 від 25.02.2010року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким передана у приватну власність ОСОБА_6, земельна ділянка площею 0,0613 га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1 , визнати недійсним державний акт направо власності; серії ЯК № 913196 на земельну ділянку площею 0,0613га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1, вартістю 32164,11 грн., виданий Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_6, та зареєстрований в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі» за реєстраційним номером 011026500875 від 29.07.2010року та зобов'язати Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки у Поземельній книзі. А також у зв'язку з тим, що ОСОБА_6 спірну земельну ділянку продала ОСОБА_5, ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу прокурор просить витребувати у ОСОБА_5, ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0613га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1 та повернути за належністю територіальній громаді м. Бердянська.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним п.5, 5.59 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради п'ятого скликання № 41 від 25.02.2010року «Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок яким передана у приватну власність ОСОБА_6, земельна ділянки площею 0,0613га для ведення індивідуального дачного будівництва , що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1.

Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК № 913196 на земельну ділянку площею 0,0613га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1, вартістю 32164,11грн., виданий Бердянською міською радою на ім'я ОСОБА_6, зареєстрований в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі» за

реєстраційним номером 011026500875 від 29.07.2010року (кадастровий номер НОМЕР_1

:08: 007: 0351).

Зобов'язано Управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати запис у Поземельній книзі на земельну ділянку площею 0,0613га, що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_1 :08 : 007: 0351).

Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_7,, повернути земельну ділянку площею 0,0613га для ведення індивідуального дачного будівництва , що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1 ( кадастровий номер НОМЕР_1 :08 : 007: 0351) за належністю територіальній громаді м. Бердянська.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Стаття 308 ЦПК передбачає підстави для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. За її змістом апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що під час прийняття п.п. 5,5.18 рішення Бердянської міської ради № 41 від 25.02.2010 року Бердянською міською радою порушено вимоги чинного на той час законодавства в частині підстав та порядку надання земельної ділянки у власність відповідачці ОСОБА_6; а тому зазначені пункти рішення визнані незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а державний акт на право приватної власності на земельну ділянку повинен бути визнаний недійсним з поверненням відповідачем отриманої ним на підставі зазначеного акту земельної ділянки у власність територіальної громади м. Бердянська.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 25.02.2010 року Бердянською міською радою 79 сесії п'ятого скликання було прийнято рішенням № 41 від "Про передачу в оренду та у власність земельних ділянок, продовження терміну розробки проекту відведення, та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок", пунктом 5 якого затверджено проекти відведення земельних ділянок та пунктом 5,5.18 передано у приватну власність ОСОБА_6, земельна ділянка площею 0,0613 га для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою м. Бердянськ Запорізької області, АДРЕСА_1 в межах норм безоплатної приватизації.

На підставі зазначеного рішення 29.07.2010 р. за ОСОБА_6 проведена державна реєстрація за реєстраційним номером 011026500875 державного акту на право власності серії ЯК № 913196 на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 2310400000:08:007:0351.

Відповідно до положень ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтями 2, 19 Закону України "Про охорону земель" визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, посадові особи органів державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно з положеннями ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, крім інших землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 58 ЗК України до земель водного фонду належать землі, зайняті в тому числі, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Відповідно до вимог ст. 60 ЗК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.

Згідно зі ст. 88 Водного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Відповідно ст. 90 Водного кодексу України прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов'язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно зі ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування можуть передавати земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови із земель водного, фонду лише на умовах оренди для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вищенаведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги.

Нормативні акти, які регулюють забудову населених пунктів та застосовуються у всіх випадках будівництва, також передбачають обмеження щодо забудови таких земельних ділянок.

Згідно п.п. 10, 11 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, на землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови. Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 (два) кілометри від урізу води.

Також, відповідно до вимог ст.ст. 17, 18 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація регулює планування, забудову та інше використання територій, є основою для вирішення питань раціонального використання територій, вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Статтею 13 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що детальний план території розробляється згідно з генеральним планом населеного пункту та визначає розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об'єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов'язковій державній експертизі, зокрема і проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок оздоровчого та рекреаційного призначення.

Така ж вимога передбачена в ст. 118, ч. 4 ст. 123 ЗК України: у разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Всупереч наведеним вимогам земельного законодавства, обов'язкова державна експертиза землевпорядної документації проведена не була, чим грубо порушено вимоги чинного земельного законодавства та не дотримано порядок набуття права власності на землю.

Спірна земельна ділянка знаходиться в межах законодавчо визначеної ст. 88 ВК України двохкілометрової прибережної захисної смуги від урізу води Азовського моря.

Так, згідно із ст. ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі житлової та громадської забудови й землі водного фонду, та віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання, відповідно до ст. 21 ЗК України, недійсним рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною тощо.

За змістом ч. 1, 2 ст. 3, ст. 4 ВК України, п. "а" ч. 1 ст. 58, ч. ч. 1", ст. 59 ст. 60, ч. 1 ст. 84 ЗК України, у редакціях на час виникнення правовідносин, землі під водними об'єктами, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) i канали; іншими водними об'єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок, мopiв i навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

За системним аналізом вказаного законодавства на час виникнення правовідносин, відповідно до положень ст. 88 ВК України, Порядку визначення poзмірів i меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою КМУ від 8 травня 1996 року № 486, Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року, розмір та межі прибережних захисних смуг встановлювались за проектами землеустрою (термін та зміст за ст. 50-54 Закону України "Про землеустрій"), а населених пунктів - відповідно до існуючих на час встановлення конкретних умов забудови. При наданні у користування земельних ділянок навколо зазначених та інших водних об'єктів, мали врахуватися ці положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, а у paзі відсутності землевпорядної документації (документації з землеустрою, проекту землеустрою) та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо прибережних захисних смуг водних об'єктів, збереження водних об'єктів мало бути досягнуто шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо надання цих земельних ділянок нормативних pозмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного Кодексу України, та орієнтовних poзмірів i меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови № 486 з урахуванням конкретної ситуації.

Зазначена правова позиція була висловлена Верховним судом України в постановах від 21.05.2014 року (справа № 6-16 цс 14) та від 29.10.2014 року (справа №6-155 цс 14) в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно із ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки, надані для дачного будівництва.

Спірна земельна ділянка надавалась фактично за рахунок земельної ділянки рекреаційного призначення та проект землеустрою щодо її відведення підлягав обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, проте остання на виконання вимог ст. ст. 118 ч. 4, 123 ЗК України проведена не була.

За приписами ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана його повернути. Особа зобов'язана повернути майно й тоді, коли підстава, на якій зоно було набуте, згодом відпала.

Спірна земельна ділянка розташована в адміністративних межах м. Бердянська Запорізької області.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 1 січня 2013 року землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. При цьому землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Таким чином, відповідачі зобов'язані повернути отриману незаконно земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Бердянський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на підставі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 45 ЦПК України, положень Земельного (земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави) та Водного (до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду) кодексів України мав право на звернення до суду із вищезазначеним позовом в інтересах держави за результатами проведеної прокурорської перевірки.

Отже посилання в апеляційній скарзі на те, що прокурор не мав права на звернення до суду є безпідставними. Також безпідставними є посилання не пропуск строку позовної давності.

Суд першої інстанції правильно вважав, що у цій справі прокурором не пропущений строк позовної давності звернення до суду із вищезазначеним позовом, оскільки для прокурора строк позовної давності починає збігати з дати отримання результатів прокурорської перевірки, а не дати ухвалення радою оскаржуваного рішення. Крім того, згідно із п. 5 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" № 4176-VI від 20.12.2011 року з дня набрання чинності цим законом протягом трьох років особа має право звернутись до суду з позовом про визнання недійсним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності.

З огляду на викладене, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміни.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 11 вересня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: