Дата документу 10.01.2012 Справа № 2-2293/11

17.05.2011 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Тімошенко Н.В.,

при секретарі –Олефір В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «ЕЛСИС», третьої особи –Полтавської міської ради про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 24.02.2011 року звернулася до суду з позовом до приватного підприємства «ЕЛСИС», третьої особи –Полтавської міської ради про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 31.12.2010 року вона була звільнена за угодою сторін, але ні на момент звільнення, ні на теперішній час підприємство не провело із нею розрахунку по заробітній платі, у зв»язку із чим утворилася заборгованість. Позивачка просила стягнути із відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації та індексації; зобов'язати відповідача виплатити їй середньомісячний заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку та 3000,00 грн. моральної шкоди.

У судове засідання позивачка не з»явилася, направивши до суду заяву про слухання справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час і місце слухання справи, не повідомили про причини своєї неявки.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Встановлено, що 31.12.2010 року позивачка була звільнена з ПП «ЕЛСИС»за угодою сторін.

Згідно довідки №856 від 07.02.2011 року приватного підприємства «ЕЛСИС»заборгованість по заробітній платі становить 7171,75 грн..

Відповідно ст.115 ч.1 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Середній заробіток обчислюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, норми якого є обов'язковими для застосування на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності і господарювання. Як зазначено в абзаці 3 п. 2.2 Порядку № 100, середньомісячна зарплата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Згідно з п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. Тобто перед тим як визначити середній заробіток за останні два місяці, необхідно обчислити середньоденну зарплату шляхом ділення нарахованої заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів. А середня місячна заробітна плата обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середню кількість робочих днів за ці два місяці ( середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді ). Середньомісячне число робочих днів, своєю чергою, розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства (п. 8 Порядку № 100 ).

Згідно із постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" (п. 6) у випадках, коли заробітна плата або інші доходи стягуються з підприємств, установ і організацій на користь громадян за рішенням судових органів, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян ( податку з доходів фізичних осіб ) є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середньомісячний заробіток на час звільнення з роботи позивачки складав 2176,88 грн.. Відповідач повинен сплатити позивачці середній заробіток за затримку виплати сум розрахунку при звільненні за п»ять місяців в сумі 10884,40 грн..

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Незаконними діями відповідача позивачці завдано моральну шкоду, яка полягає у необхідності обмежувати свою родину в необхідних речах, постійна невиплата заробітної плати призвела до необхідності позивачки прикладати значних зусиль для організації її життя.

За ст. 23 ч.2 ЦК України моральна шкода полягає:

1.          У фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров»я;

2.          У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів;

3.          У душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4.          У приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У відповідності з ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України майнова і моральна шкода, завдана фізичній особі, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до ст.23 ч.3 та ч.4 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи вище викладене, вимоги в частині стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки не є документально підтвердженими.

Суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема за ст. 367 ч.1 п.2 КЗпП України про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43, ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст.ст. 21, 116-117, 237-1 КЗпП України, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.95 р. № 100, ст.ст.23, 1166-1167 ЦК України, п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства «ЕЛСИС» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 7171,75 грн. та середньомісячний заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку в сумі 10884,40 грн., всього - 18056,15 грн..

Стягнути з приватного підприємства «ЕЛСИС» на користь держави державне мито в сумі 180 грн. 56 коп. та витрати на ІТЗ розгляду справи в сумі 120 грн. 00 коп., всього – 300,56 грн..

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення суду допустити до негайного виконання в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через районний суд шляхом подання протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В.Тімошенко