ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Тір", м. Київ

до  Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1,   м. Дніпропетровськ

про стягнення 24 695,84 грн

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від позивача- Лисенко О.С. - дов №35/466/2 від 01.10.06 р.

Від позивача - Мусієнко Д.Ю. - дов №35/466/1 від 01.10.06 р.

                          Лисенко Т.М. - директор, протокол №6 від 20.12.04 р.

Від відповідача - ОСОБА_2 - дов від 01.12.06 р.

Від відповідача - ОСОБА_3 - дов від 01.12.06 р.

                                                          СУТЬ СПОРУ:

Справа слухається із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, запис здійснюється на носій СD-R N 5154144RA39632.

             В судовому засіданні оголошувалася перерва з 16 січня до 29 січня 2007р.

             Позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу -24695,84 грн, посилаючись на договір НОМЕР_1 від 04.09.2006р. та заявку до нього та обґрунтовуючи тим,  що вантажовідправник Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхауз Україна» передав відповідачу вантаж до перевезення, останній доставив його вантажоодержувачу з недостачею, що підтверджено актом від 05.09.2006р., що складений за участю водія відповідача. З метою забезпечення позову просить накласти арешт на розрахунковий рахунок відповідача.

              Представники позивача позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

              Відповідач вимоги не визнає, посилаючись на недоведеність факту недостачі товару, оскільки складений акт не відповідає вимогам Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення по кількості (Інструкція П-6), вважає, що він не є відповідальним за недостачу товару, оскільки вона утворилася внаслідок крадіжки товару під час перевезення, про що наявні матеріали у правоохоронних органах.

             В доповненнях до відзиву вказує, що згідно ст. 925 Цивільного кодексу України правом на пред'явлення позовів автотранспортному підприємству наділені вантажовідправник та вантажоодержувач, яким позивач не являється, тому не має права на пред'явлення позову до перевізника в разі втрати вантажу. Вказує також, що товарно транспортна-накладна не містить переуступного напису, як передбачено  Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, що  підтверджує відсутність в нього права на цей позов.

            За клопотанням сторін строк вирішення спору продовжувався  до 30.01.2007р.

            Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

- між позивачем  (експедитор) та відповідачем (перевізник) було укладено договір  НОМЕР_1 від 04.09.2006р. про перевезення вантажів автомобільним транспортом строком дії  до 31.12. 2006р.

Згідно п.1.1 даний договір  регламентує взаємовідносини сторін в галузі організації та перевезень вантажів автомобільним транспортом.

04.09.2006р. позивач надав відповідачу заявку на перевезення вантажу, згідно якої відповідачем було здійснено перевезення віконної та дверної фурнітури з м. Київ до м. Дніпропетровська, вантажовідправник та вантажоодержувач ТОВ «Вінкхауз Україна», що підтверджується товарно-транспортною накладною НОМЕР_2 від 04.09.2006р.

Під час передачі вантажу вантажоодержувачу було виявлено його пошкодження та недостача, про що вантажовідправник за участю водія автомобіля склали акт НОМЕР_3 від 05.09.2006р.

На підставі цього акту, накладних на товар НОМЕР_4 від 31.08.2006р. та НОМЕР_5 від 04.09.2006р.,  договору доручення НОМЕР_6 від 10.01.2006р., що укладений між ТОВ «ТІР»та ТОВ «Вінкхауз Україна», та додаткової угоди до нього НОМЕР_3 від 05.09.2006р. позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вартість втраченого вантажу - 24695,84 грн.

      Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

        З огляду на викладене, вартість втраченого майна під час перевезення за своєю правовою природою являється збитками.  Збитки відшкодовуються особі права або законні інтереси якої порушено.

         В спірних правовідносинах позивач виступає як експедитор, тобто особа, яка за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) зобов'язується виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Експедитор не являється власником вантажу, а, отже, несхоронним перевезенням його законні права чи інтереси не порушені.

          Згідно ст. 925 Цивільного кодексу України право на пред'явлення позову до перевізника  надано відправнику вантажу або його одержувачу. Як слідує з товарно-транспортної накладної НОМЕР_2 від 04.09.2006р., яка за своєю правовою природою є письмовим договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом, позивач не являється вантажовідправником чи вантажоодержувачем та не наділений правом пред'являти позови щодо втрати вантажу до перевізника.

          Згідно пунктів 16.4, 16.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., право на пред'явлення претензії може бути передано вантажоодержувачем юридичній або фізичній особі шляхом учинення на товарно-транспортній накладній напису про переуступку. Товарно-транспортна накладна від 04.09.2006р. такого напису не містить. Отже, вантажоодержувач не передав в установленому порядку експедитору право на звернення до суду.

          Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства,  установи,  організації, інші юридичні особи мають   право   звертатися   до господарського    суду   згідно   з   встановленою   підвідомчістю господарських справ за захистом своїх  порушених  або  оспорюваних прав   і  охоронюваних  законом  інтересів,  а  також  для  вжиття передбачених  цим  Кодексом  заходів,  спрямованих  на запобігання правопорушенням.

             Право на звернення до суду в інтересах інших осіб  надано процесуальним законом тільки прокурору.

             Отже, посилання позивача на те, що він діє в інтересах вантажоодержувача на підставі договору доручення НОМЕР_6 від 10.01.2006р., що укладений між ТОВ «ТІР»та ТОВ «Вінкхауз Україна»,  та додаткової угоди до нього НОМЕР_3 від 05.09.2006р., без підставні, оскільки позов він заявив на свою користь, та відповідно до законодавства не наділений правом звертатися до суду в інтересах інших осіб.

            Згідно вказаної додаткової угоди він має право представляти інтереси ТОВ «Вінкхауз Україна»в суді, при умові, що позивачем є ТОВ «Вінкхауз Україна», та надання відповідного доручення.

     З огляду на викладене суд доходить висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.  В зв'язку  з цим не підлягає задоволенню клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

           Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на позивача.       

           Керуючись ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  ст. 925 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України господарський суд,-

          ВИРІШИВ :

            В позові відмовити.

            Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.