ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

30.01.07р.

Справа № 35/27-07(9/527-06)

За позовом  Заступника прокурора Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь                  в інтересах  держави в особі: Фонду державного майна України, м. Київ 

до  відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю “Еліта – Ялос”,                         смт. Понізовка  м. Ялта

до  відповідача-2  Відкритого акціонерного товариства “Криворізький залізорудний

                     комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області  

про визнання недійсним договору

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  Від прокурора - Овчар Т.В., прокурор, посв.№173 від 28.10.2003 р.

Від позивача - Янушкевич Т.В., начальник відділу, дов.№68 від 23.01.07 р.

Від відповідача - 1 - Гриценко В.В., представник, дов.б/н від 14.12.2006 р.

Від відповідача - 2 - Шаповал С.М., представник, дов.№53-02/73 від 15.01.07 р.

                                   Майтак І.В., представник, дов.№5302/9 від 03.01.07 р. 

                                                         СУТЬ СПОРУ:

             Заступник Прокурора Автономної Республіки Крим інтересах держави в особі Фонду державного майна України просить визнати недійсним договір №360 від 21.11.2003р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу пансіонату «Криворізький Гірник», укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг Дніпропетровської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліта –Ялос», смт. Понізовка м. Ялта Автономна Республіка Крим.

            Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що спірний договір укладено з порушенням порядку, визначеного Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1477 від 30.07.1999р., яким встановлена обов’язковість надання дозволу на відчуження майна з боку центрального або місцевого органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати функції управління державним майном, а також погодження Фонду державного майна України або його регіональних відділень, Фонду майна Автономної Республіки Крим, чого зроблено не було. Вказує, що оскільки на час продажу спірного майна єдиним акціонером Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»була держава, яка передала 100% акцій товариства до Статутного Фонду Державної акціонерної компанії «Укррудпром», то отримання відповідних дозволів на відчуження майна було обов’язковим. На підтвердження вказаного прокурором також надіслано до суду лист №05/1-59 виход від 23.01.2007р. Крім того, прокурор вказує, що відповідь Мінпромполітики України про можливість відчуження майна надіслана вже після укладення договору, а саме 24.11.03р., вихідний №10/5-2-2519, погодження  Фонду державного майна України взагалі не надавалося, що є підставою для визнання договору недійсним.

            Прокурор вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

            Позивач на час розгляду справи письмовий відзив на позов не надав, Представник позивача в судовому засіданні  пояснив наступне: Фонд Державного майна України не брав участі у прийнятті або погодженні рішення  про продаж структурного підрозділу ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат». У 2004р.  відповідно до Розпорядження КМУ від 27.05.2004р. №348р «Про заходи щодо приватизації пакетів акцій підприємств  ДАК «Укррудпром»пакет акцій ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»в розмірі 100% статутного фонду товариства  вилучено зі статутного фонду ДАК «Укррудпром»та передано Фонду державного майна України.  Відповідно до Розпорядження Фонду державного майна України від 21.08.2004р.  №130-РРА зобов’язано реєстроутримувача  ТОВ «Віком»внести зміни до реєстру власників іменних цінних паперів ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та надати органу приватизації виписку  на цінні папери на сумарну номінальну вартість акцій товариства, які належать державі в кількості 51350 120 штук, що становить 6,93% від статутного фонду товариства.  Зменшення державної частки акцій в статуному фонді ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат»здійснено на підставі акту прийманні-передачі пакета акцій товариства від 25.08.2004р. №276. Новим власником пакету акцій 93,07% статутного фонду стало ТОВ «Солайм», з яким на підставі спільного наказу Фонду та Міністерства промислової політики України від 16.07.2004р. №1466/354 та за підсумками спеціального конкурсу з обмеженою участю (протокол засідання комісії з приватизації ДАК «Укррудпром»від 03.08.2004р. №17 укладено договір купівлі-продажу пакету акцій №КПП-456 від 04.08.2004р.

              Відповідач-1 позовні вимоги не визнає в повному обсязі, та вказує, що в даних правовідносинах Прокурор не має достатніх підстав звертатися до суду  в інтересах держави, оскільки не навів в позовній заяві в чому  саме полягає порушення інтересів держави в зв’язку з укладенням відповідачами оспорюваного договору, вказує, що Прокурором не надані до позовної заяви докази того, що Фонд державного майна України є акціонером Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», м. Кривий Ріг  на час звернення з позовом, та загально відомо, що Фонду державного майна України на цей час належить менше ніж 10% акцій Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», наслідком визнання договору недійсним є двостороння реституція, тобто повернення майна Відповідачу- 2, з чого слідує, що прокурор звернувся до суду не захистом інтересів держави, а на захист інтересів приватних осіб.

            Крім того зазначає, що чинним законодавством України яке діяло на час укладення договору купівлі-продажу №306 від 21.11.2003р. не було передбачено обов’язку Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»погоджувати спірний договір з Фондом державного майна України, оскільки на час відчуження спірного майна Відповідач-2 вже був реорганізований в господарське товариство, та вимоги Положення №1477 на нього не поширюються.

         Вважає, що спірна угода була укладена в повній відповідності до вимог чинного законодавства, що також встановлено рішенням суду у справі №7/320 від 18.11.2005р., та на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлені цим рішенням факти не потребують доведення знову.

             Відповідач-2 просить  в позові відмовити, вважає, що спірний договір було укладено відповідно до вимог чинного законодавства та на продаж цілісного майнового комплексу пансіонату «Криворізький Гірник»комбінат мав письмове погодження органу управління майном –Міністерства промислової політики України та продаж було погоджено із засновником Державною акціонерною компанією «Укррудпром»та профспілковим комітетом (відзив від 18.12.2006р.)  та в судовому засіданні представник відповідача-2 висловився про те, що з урахуванням доводів представника позивача позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

             За згодою представників сторін та прокурора в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

            Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін,  оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

            21.11.2003р. Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»(м. Кривий Ріг Дніпропетровської області), як продавець, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Еліта –Ялос»(Автономна Республіка Крим, м. Ялта смт. Понізовка), як покупець уклали договір купівлі-продажу №360 (надалі Договір), відповідно до умов якого  Відкрите акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»зобов`язалося передати у власність  Товариству з обмеженою відповідальністю «Еліта –Ялос»,  майно цілісного майнового комплексу пансіонату «Криворізький Гірник», яке знаходиться за адресою: м. Ялта. смт. Паркове, вул. Паркове шосе, 12 на земельній ділянці площею 7,5534 га, переданій у постійне користування на підставі Державно акту на право постійного користування землею №40 від 14.04.1997р., згідно картотеки основних фондів відповідача станом на 01.12.2003р.( надалі  - об’єкт купівлі-продажу). Право власності відповідача-2 на майно, що є предметом купівлі – продажу, підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданим Виконавчим комітетом Симеїзської селищної ради 08.08.2003р., рішенням №218 від 07.08.2003р. та зареєстроване Комунальним підприємством «Ялтинське бюро технічної інвентаризації»08.08.2003р., реєстр №2192471.

        Відповідно до п. 1.2. Договору право власності на об’єкт купівлі –продажу переходить до покупця ( відповідач-1) з моменту підписання акту прийому –передачі.

        Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.08.2003 р., серія САА №695525, виданого Виконавчим комітетом Симеїзської селищної ради, підтверджується належність відповідачу-2 на дату видачі Свідоцтва про право власності на об’єкти нерухомого майна пансіонату «Криворізький Гірник», розташованого Автономна Республіка Крим м. Ялта. смт. Паркове, вул. Паркове шосе,12.

          Випискою Криворізької філії Акціонерного комерційного банку «Правекс-Банк»за особовим рахунком  2600613000212 Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат»за 24.11.2003р. підтверджується надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліта –Ялос»в сумі 12 100 000,00 грн, як попередньої оплати за цілісний майновий комплекс «Криворізький Гірник»за договором №360 від 21.11.2003р.

           За актом прийому-передачі майна №1 від 28.11.2003р. до договору об’єкт купівлі-продажу переданий відповідачем-2 та прийнятий відповідачем-1 без зауважень  щодо кількості та якості майна та договір в частині передачі об’єкту купівлі-продажу та розрахунку за нього сторонами договору виконаний.

           Вказані факти встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2005р. у справі №7/320, яке набрало чинності, та не потребують доведення знову на підставі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

          Цим рішенням суду у визнанні договору недійсним відмовлено та відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України рішення є обов’язковим до виконання на всій території України.

           Крім того, вказаним рішенням суду встановлено наступне:

           Відповідно до Статуту ВАТ «Криворізький  залізорудний комбінат», зареєстрованого Виконавчим комітетом Криворізької міської Ради 30.07.2001р., реєстраційний №04052169Ю0050359,   ВАТ «Криворізький  залізорудний комбінат»засновано Державною акціонерною компанією «Укррудпром»на виконання спільного наказу Державного комітету промислової політики України та Фонду Державного майна України від 19.02.2001р. №66/245 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Криворізький  державний залізорудний комбінат». Пункт 4.14.1 Статуту відповідача-2 закріплював його право продавати, передавати в заставу, обмінювати, передавати безоплатно, в оренду в користування, в позиву, відчужувати іншими способами, не забороненими чинним законодавством, на користь юридичних та фізичних осіб, а також списувати з балансу майно та/або майнові, немайнові права, що належить товариству на праві власності. Органом управління відповідача-2 відповідно до його компетенції, визначеної Статутом та внутрішніми нормативними актами, погоджено укладення оспорюваного договору. Відповідачем-2 отримано погодження на реалізацію об’єкта купівлі-продажу Міністерства промислової політики України (лист від 24.11.2003р. №10/5-2-2519), в сфері управління якого перебувало майно, як загальнодержавна власність, до заснування відповідача-2, як Відкритого акціонерного товариства, та Державної акціонерної компанії «Укррудпром»(лист від 30.10.2003р. №УР16/1491), яка відповідно до Статуту є засновником відповідача-2.

            Як на правову підставу позову прокурор посилається на ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та стверджує, що договір не відповідає вимогам Закону.

           Стаття 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.) встановлює загальне правило про те, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, та в частині другій містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

              Прокурор посилається на те, що відповідач-2 повинен був отримати погодження Фонду Державного майна України на відчуження спірного майна.  

              Порядок та підстави отримання такого погодження на час укладення спірного договору визначалися Положенням про порядок відчуження основних засобів, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України №1477 від 30.07.1999р.

      Згідно преамбули  Положення визначало  порядок  відчуження  майна шляхом продажу державного  майна,  закріпленого  за  державними   підприємствами; державного майна, наданого в оренду; державного майна підприємств, які перебувають  у  процесі  приватизації;  державного  майна  тих суб'єктів  підприємницької  діяльності,  щодо яких,  відповідно до їхнього Статуту,  поширюються норми чинного законодавства України, встановлені   для  державних  підприємств;  державного  майна,  що перебуває  на   балансі   суб'єктів   підприємницької   діяльності недержавної форми власності (далі - підприємства).

      На час відчуження спірного майна відповідач-2 не являвся державним підприємством, доказів того, що спірне майно не ввійшло до статутного фонду господарського товариства та на час його продажу належало державі прокурором та позивачем не надано. Згідно ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»майно, що передається засновниками товариства при його створенні до статутного фонду товариства,  є власністю товариства, а об’єктом права власності засновника є корпоративні права, що належать засновнику в статутному фонді суб’єкта господарювання. Право власності Відповідача -2 на спірний об’єкт на час відчуження підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.08.2003р., серія САА №695525, що видане Виконавчим комітетом Симеїзської селищної ради, яке в установленому порядку недійсним не визнано. Отже, порядок продажу спірного майна не регулювався вказаним Положенням.  

            Крім того, слід зазначити, що права особи, яка вважає  себе власником майна не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій та особа не є, тобто із застосуванням правового механізму, встановленого ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР, незалежно від того чи відповідає спірна угода закону, оскільки вказане жодним чином не матиме наслідком захисту прав особи, яка вважає себе власником майна. В будь-якому разі спірне майно підлягатиме поверненню стороні за договором та прокурором не надано доказів, що держава в особі Фонду Державного майна України на час розгляду справи  є власником майна ВАТ «Криворізький  залізорудний комбінат», та таким чином будуть захищені інтереси держави щодо відчуження цього майна.

            Захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені ст. 145 ЦК УРСР. Прокурор у позовній заяві не просить застосувати наслідки, передбачені ст. 48 ЦК УРСР та не заявляє вимог щодо витребування вказаного майна з чужого незаконного володіння, не надає суду доказів, що оспорюване майно зареєстровано за державою на праві власності відповідно до встановленого порядку.

            Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право звернення до господарського суду мають лише ті особи, права і охоронювані інтереси яких  було порушено або з метою запобігання правопорушенням.  Прокурор не наводить, яким чином визнання спірної угоди недійсною захистить права чи інтереси держави та саме, які права та інтереси держави порушені цією угодою.

            Розглянувши надані учасниками судового процесу документи, повно та всебічно з’ясувавши всі обставини справи, господарський суд доходить висновку про безпідставність вимог прокурора та в задоволенні позову слід відмовити.

      Керуючись ст. 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України,  ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (1963р.), ст. 5 Цивільного кодексу України,  господарський суд,-

ВИРІШИВ :

     В позові відмовити.  

     Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

    

                Рішення підписано 31 січня 2007р.

 

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано