Справа № 2-53/12

РІШЕННЯ

Іменем України

02.04.2012 Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого-судді СЕЛЮКОВА О.Г.

за участю секретаря

судових засідань            ОСОБА_1

                     представника відповідача           ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт. Згурівка Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

16 січня 2012 року позивач звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 17 квітня 1991 року вона була зарахована на роботу у відділ соціального забезпечення Згурівського райвиконкому на посаду завідуючої відділом соціальної допомоги. Протягом 1991-2010 рр., в зв’язку з реорганізаціями назва відділу змінювалася і 15 червня 2010 року було змінене повне найменування відділення на Згурівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), де позивач числилась на посаді заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома. 3 січня 2012 року її звільнили з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в зв’язку з скороченням штату працівників, дане звільнення вважає незаконним з тих підстав, що відповідачем не було враховано її переважне право на залишення на роботі, оскільки вона має на утриманні неповнолітню дитину, має найбільший безперервний стаж роботи та є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 році, крім того, відповідач попередив її про можливе скорочення у кінці жовтня 2011 року, проте підпису про ознайомлення з наказом вона не ставила, тому просить поновити її на роботі у Згурівському районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), скасувати наказ Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 03 січня 2012 року №1 про її звільнення, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за січень 2012 року у сумі 2001,79 та до дня поновлення на роботі, допустити негайне виконання судового рішення, судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 2 березня 2012 року було зупинено провадження у даній цивільній справі в зв’язку з наданням Згурівському районному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) місячного терміну на запит згоди виборного органу первинної профспілкової організації відповідача щодо звільнення ОСОБА_3 з посади заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

26 березня 2012 року ухвалою Згурівського районного суду Київської області провадження у цивільній справі № 2-53/12 було відновлено та призначено її до розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 надала пояснення, які повністю відтворюють зміст позовних вимог, позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що розпорядженням Згурівської райдержадміністрації Київської області від 27 жовтня 2011 року № 631 було передбачено скорочення штату та вивільнення працівників Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) починаючи з 1 січня 2012 року, на виконання якого 31 жовтня 2011 року по територіальному центру видається наказ № 65 «Про попередження про вивільнення в зв’язку з зміною в структурі та штатному розписі територіального центру», яким, зокрема, передбачалось скорочення посади заступника завідуючої відділом соціальної допомоги вдома, яку займала позивач. Від ознайомлення з цим наказом позивач відмовилась, про що було складено відповідний акт. На момент ознайомлення з наказом та у день звільнення позивача у Згурівському районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в штатному розписі вільних посад не було, тому не було можливості застосувати її переважне право на залишення на роботі. Позивачу в строки, визначені законом було видано трудову книжку та проведено розрахунок. Крім того, просила врахувати суд, що рішення профспілкового комітету відповідача, про відмову у наданні дозволу на звільнення позивача є необґрунтованим, тому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд приходить до висновку, що всі докази є належними, допустимими та достовірними, а також достатні і взаємно пов'язані.

Судом встановлено, що Згурівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) є бюджетною установою, рішення щодо утворення, ліквідації або реорганізації якої приймає Згурівська районна державна адміністрація, діє відповідно до положення про Згурівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та переліку соціальних послуг, умови та порядок їх надання структурними підрозділами Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) затверджених розпорядженнями голови Згурівської районної державної адміністрації (а.с.32-42,88).

Згідно розпорядження Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 27 жовтня 2011 року № 631 було внесено зміни до штатного розпису по апарату Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), ліквідовано посади, в тому числі посаду заступника завідувача відділенням соціальної допомоги вдома –одна штатна одиниця (а.с.30-31).

Працівники Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) повідомлялись за два місяці про вивільнення в зв’язку із зміною в структурі та штатному розписі згідно наказу № 65 від 31 жовтня 2011 року, проте підпис ОСОБА_3, відсутній під зазначеним наказом, оскільки остання відмовилась його підписати, що підтверджується поясненнями позивача, наданими в судовому засіданні, копією вищезазначеного наказу, копією акту від 01 листопада 2011 року, а також, показаннями свідків ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.45-46; 47).

Відповідно до наказу директора Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) від 03 січня 2012 року № 1 позивач ОСОБА_3 була звільнена із займаної посади заступника завідувача відділенням соціальної допомоги вдома Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) у зв’язку зі зміною в структурі та штатному розписі, зокрема, скороченням штату працівників (а.с.48 –копія витягу з наказу; а.с.10-12 –копія трудової книжки).

Судом встановлено, що на час звільнення позивача ОСОБА_3 в Згурівському районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) були відсутні вільні вакансії, переведення на які можна було б запропонувати позивачу (а.с.89 –лист Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг); а.с.51 –копії штатного розпису та розрахунку до нього станом на 01 січня 2012 року), введена додаткова посада соціального працівника, передбачена згідно розпорядження Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 27 жовтня.2011 року № 631 (а.с.30-31), була ліквідована до часу звільнення позивача (а.с.43 –копія розпорядження Згурівської райдержадміністрації; а.с.65 –копія наказу директора Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування).

Позивач ОСОБА_3 має на утриманні двох дітей, одна з яких є неповнолітньою та навчається на контрактній основі на другому курсі Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана, що встановлено з копій свідоцтв про народження, довідки Згурівської селищної ради та довідки з університету (а.с.14,15,17,18), є працівником з тривалим безперервним стажем роботи в Згурівському районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг), що встановлено з копії виписки з наказу та трудової книжки (а.с.4, 10-12), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (а.с.9 –копія посвідчення). Переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути враховано відповідачем, оскільки посада заступника завідувача відділенням соціальної допомоги вдома, яка скорочувалась була одна, інші рівнозначні посади були відсутні (а.с.49-51 –копії змін до штатного розпису).

В Згурівському районному територіальному центрі соціального обслуговування (надання соціальних послуг) діяла профспілкова організація створена відповідно до положення про Київську обласну організацію Профспілки працівників соціальної сфери України, статуту Профспілки працівників соціальної сфери України (а.с.73,100-109).

Позивач ОСОБА_3, на час прийняття рішення про звільнення у зв’язку із скороченням штату працівників Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) була членом профспілкової організації територіального центру, що встановлено з копії заяви позивачки про прийняття до членів профспілки, копії протоколу загальних зборів профспілкової організації про прийняття до членів профспілкової організації (а.с.112,113).

Інформація щодо заходів в зміні структури та в штатному розписі відповідача з 01 січня 2012 року та наступну ліквідацію посад була отримана профспілковим комітетом 20 січня 2012 року, вже після звільнення позивача ОСОБА_3 (а.с.44, 71, 72).

Профспілковий комітет Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3, обґрунтовуючи це тим, що при звільненні працівників не було враховано переважне право працівника на залишення на роботі з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці, що встановлено з копії протоколу засідання профспілкового комітету від 20 березня 2012 року № 4 (а.с.125-126).

Судом встановлено, що позивачу була виплачена вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку та проведені відповідні розрахунки (а.с. 52,53 –довідки; а.с. 74-77 - розрахунки).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, та згідно ч. 2 цієї статті таке звільнення допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне, відповідно до ст. 42 КЗпП, право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, сімейним - при наявності двох і більше утриманців, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП розірвання трудового договору з підстав, передбачених п. 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) ст. 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору, відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП, повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Згідно з ч. 9 ст. 43 КЗпП, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 246 первинні профспілкові організації на підприємствах, в установах, організаціях та їх структурних підрозділах представляють інтереси своїх членів і захищають їх трудові, соціально-економічні права та інтереси.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 247 КЗпП виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі, організації надає згоду або відмовляє в наданні згоди на розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з працівником, який є членом професійної спілки, що діє на підприємстві, в установі та організації, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати профспілки, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі профспілок.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»Членами профспілок можуть бути особи, які працюють на підприємстві, в установі або організації незалежно від форм власності і видів господарювання, у фізичної особи, яка використовує найману працю, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, особи, які навчаються в навчальному закладі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»профспілки, їх об'єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об'єднаннями громадян.

Пункт 10 частини 1 статті 38 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»встановлює, що виборний орган первинної профспілкової організації на підприємстві, в установі або організації дає згоду або відмовляє у дачі згоди на розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з працівником, який є членом діючої на підприємстві, в установі, організації профспілки, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Судова практика виходить з того (п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»), що звільнення погоджується з органом профспілки, яка утворена і діє на підприємстві, і членом якої є працівник. Встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 44 КЗпП, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.1 ст. 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В ст. 49-2 КЗпП встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Судова практика виходить з того (п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»), що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Судам слід мати на увазі, що при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 221 КЗпП трудові спори розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 232 КЗпП безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити повністю, оскільки в судовому засіданні доведено, що звільнення позивача було проведено відповідачем на підставі відповідного рішення уповноваженого органу у зв’язку з скороченням штату працівників, яке дійсно мало місце, про наступне вивільнення позивач була повідомлена за два місяці, у відповідача не було можливості перевести позивача за її згодою на іншу роботу в межах даної установи, на час звільнення переважне право позивача на залишенні на роботі не могло бути враховано, оскільки, посада заступника завідувача відділення соціальної допомоги вдома, яку обіймала позивач, скорочувалась одна, інші рівнозначні посади у відповідача на час звільнення були відсутні, позивачу у день звільнення була видана трудова книжка, копія наказу про звільнення та проведені відповідні розрахунки, тобто відповідачем в даному випадку було дотримано норм законодавства, яке регулюють порядок вивільнення працівників.

Крім того, відповідачем не була запитана попередня згода профспілкового комітету Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на звільнення позивача ОСОБА_3, членом якої вона є, у зв’язку з чим, судом зупинялось провадження у справі та запитувалась згода профспілкового комітету на звільнення позивача. Профспілковим комітетом було відмовлено у наданні згоди на звільнення ОСОБА_3, однак вказана відмова, на думку суду, є недостатньо обґрунтованою, оскільки, переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути враховано відповідачем, так як посада заступника завідувача відділенням соціальної допомоги вдома, яка скорочувалась була одна, інші рівнозначні посади були відсутні, що було доведено у ході судового розгляду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40,42,43,43-1,44,47,49-2,116,221,232,233,235,246,247 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 6,7,19,38,39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до Згурівського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ О.Г. СЕЛЮКОВ