Судове рішення #39834957

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області


Справа №278/3606/14-ц Головуючий у 1-й інст. Мокрецький В. І.

Категорія 44 Доповідач Талько О. Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


27 листопада 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Косигіної Л.М., Григорусь Н.Й.,

при секретарі Ковальській Я.В.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Житомирського району на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 ве5ресня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про усунення перешкод в користуванні власністю, виселення та зняття з реєстраційного обліку,-


ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що на підставі рішення Житомирського районного суду від 17 жовтня 2013 року за ним визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті племінника ОСОБА_4

Проте, будучи власником зазначеного житла, він позбавлений можливості належним чином користуватись, володіти та розпоряджатись ним, оскільки на даний час у спірній квартирі проживає ОСОБА_2, яка за життя спадкодавця була зареєстрована за вказаною адресою.

Відповідач в добровільному порядку відмовляється звільнити спірне житлове приміщення, перешкоджає йому вселитися у квартиру та чинить перешкоди у користуванні нею, замінивши замок від вхідних дверей.

На думку позивача, такі дії свідчать про порушення його права власності, у зв'язку з чим просив виселити ОСОБА_2 зі спірної квартири та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі прокурор, який діє в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, зазначає, що на час подачі даного позову неповнолітня дочка ОСОБА_2 не була зареєстрована у спірній квартирі та при зверненні до суду з позовними вимогами ОСОБА_3 не міг знати про необхідність залучення до участі у справі органу опіки та піклування. Дитина була зареєстрована за вказаною адресою через місяць після подачі позову.

Суд, встановивши факт реєстрації у спірній квартирі неповнолітньої дитини, зобов'язаний був залучити відповідний орган опіки та піклування. Окрім того, під час розгляду справи суд жодного разу не повідомив представника позивача про необхідність залучення до участі у справі того чи іншого органу для правильного вирішення спору.

Розглядаючи справу, суд безпідставно відмовив представнику відповідача у задоволенні клопотання про витребування довідки про склад сім'ї ОСОБА_2, зазначивши при цьому, що обов'язок доказування зазначеної обставини покладено саме на позивача.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Зокрема, позивач зазначив, що спірна квартира раніше належала його племіннику ОСОБА_5 Відповідачка, маючи намір здійснювати за ним догляд, була зареєстрована у цьому житлі, проте проживати там стала з березня 2013 року. На даний час, окрім ОСОБА_2 у цій квартирі також проживає її неповнолітня дитина та чоловік.

Представник позивача, яка є дружиною останнього, зазначила, що вони разом з чоловіком здійснювали догляд за спадкодавцем, оскільки він внаслідок інвалідності потребував сторонньої допомоги. У зв'язку з тим, що позивач у 2008 році важко захворів, вони деякий час були позбавлені можливості надавати племіннику необхідну допомогу, а тому погодились на пропозицію матері ОСОБА_2, яка проживала по сусідству зі спадкодавцем, щодо здійснення догляду за ним. З цією метою у спірній квартирі була зареєстрована відповідачка. Проте, будь-якої допомоги та догляду племіннику не надавалось. Після його смерті , обставини якої й досі не встановлені, ОСОБА_2 намагається позбавити позивача права на вказане житло.

На думку представника ОСОБА_2, апеляційна скарга є безпідставною. Дійсно, між позивачем і його дружиною та матір'ю відповідачки існувала домовленість про здійснення останньою догляду за племінником позивача. Необхідною допомогою та доглядом він був забезпечений. На даний час у спірній квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня дочка її довірительки - ОСОБА_6. Окрім того, за вказаною адресою без реєстрації проживає чоловік відповідачки - ОСОБА_7, шлюб з яким був укладений 23 жовтня 2011 року. Відповідачка з чоловіком на умовах договору найму деякий час проживали у квартирі АДРЕСА_2. В подальшому вони стали проживати у спірній квартирі. Чоловік відповідачки має у власності частину квартири, проте, враховуючи кількість осіб, які користуються цим житлом, проживання у зазначеному житловому приміщенні разом з неповнолітньою дитиною є неможливим. Із вказаних підстав відповідачка разом зі своєї сім'єю також не має можливості проживати й у квартирі №24, яка розташована у вказаному житловому будинку та якою користується її мати.

Окрім того, зазначила, що на даний час в судовому порядку оспорюється свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на ім'я спадкодавця.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія судів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За правилами ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 391 ЦК України надає власнику право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватись та розпоряджатись своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі рішення Житомирського районного суду від 17 жовтня 2013 року за позивачем визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті його племінника ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року.

Матеріали справи свідчать, що у вказаній квартирі з 28 вересня 2010 року зареєстрована ОСОБА_2 ( а.с.14, 20).

Судом також встановлено, що у спірному житлі з 16 вересня 2014 року зареєстрована неповнолітня дочка відповідачки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зі змісту наявної в матеріалах справи довідки, виданої виконкомом Новогуйвинської селищної ради 16 вересня 2014 року, вбачається, що у вказаній квартирі проживає відповідачка разом зі своєю неповнолітньою дочкою та чоловіком ОСОБА_7 ( а.с. 79).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не залучено до участі у справі чоловіка відповідачки, а також орган опіки та піклування та зазначений недолік не був усунутий прокурором, який представляв інтереси позивача.

Проте, такий висновок не узгоджується з вимогами законодавства. Так, відповідно до ст.55,56 ЦК України на органи опіки та піклування , зокрема, покладається обов'язок забезпечувати дотримання особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб. З цією метою органи опіки та піклування беруть участь у розгляді судами спорів, пов'язаних із захистом прав малолітніх та неповнолітніх дітей.

Отже, встановлення спеціальних норм щодо розгляду певних категорій справ зумовлює необхідність визначити процесуальні дії суду, спрямовані на забезпечення належного розгляду спору.

Таким чином, участь у розгляді справи органу опіки та піклування і надання відповідного висновку є обов'язковим та не залежить від наявності чи відсутності клопотань, заявлених сторонами.

Та обставина, що суд першої інстанції не виконав обов'язкові та необхідні процесуальні дії не може бути підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, за винятками і доповненнями, встановленими главою про апеляційне провадження.

З метою реалізації повноважень апеляційного суду, спрямованих на завершення провадження у справі на стадії апеляційного розгляду, до участі у розгляді даної справи залучено орган опіки та піклування Житомирської районної державної адміністрації, який вважає за неможливе виселити неповнолітню ОСОБА_6 зі спірної квартири.

Наявна в матеріалах справи інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що чоловік відповідачки ОСОБА_7 має у приватній власності 1/3 частину квартири АДРЕСА_3 ( а.с. 97, зв.).

Посилання представника ОСОБА_2 на неможливість проживання відповідачки та її сім'ї у вказаній квартирі не є підставою для обмеження права власності позивача, оскільки таке право має абсолютний характер та не може залежати від можливості інших осіб забезпечити житлом себе та свою сім'ю, в тому числі й неповнолітніх дітей. Покладення на батьків обов'язку щодо забезпечення своїх дітей належними умовами проживання також не може обмежувати та ставити в залежність право власності інших осіб. Принцип непорушності права приватної власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права.

Та обставина, що ОСОБА_2 за життя попереднього власника була зареєстрована у спірній квартирі, а також реєстрація за вказаною адресою неповнолітньої дитини після пред'явлення даного позову та її проживання у цьому житлі разом із сім'єю, за відсутності будь-яких договірних відносин з позивачем, не свідчить про наявність у відповідачки правових підстав для подальшого користування цим житлом.

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що в судовому порядку оспорюється свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане на ім'я спадкодавця, також не надає прав останній на проживання у цьому житловому приміщенні і не припиняє право власності позивача.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства.

Не є підставою для відмови у задоволенні зазначених позовних вимог й та обставина, що до участі у справі не залучено ОСОБА_7, оскільки позивач вправі самостійно визначати коло осіб, які є учасниками спірних правовідносин, а також не позбавлений права пред'являти окремі позовні вимоги до кожного з відповідачів.

Таким чином, позовні вимоги про виселення відповідачки зі спірної квартири та зняття її з реєстраційного обліку за вказаною адресою підлягають до задоволення.

Враховуючи вищезазначене, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового,- про задоволення позову.


Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 309, 313, 314,316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-


ВИРІШИЛА:


Апеляційну скаргу прокурора Житомирського району задовольнити.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23 вересня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_4, та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.



Головуюча Судді:



  • Номер: 2/278/1241/15
  • Опис: Про усунення перешкод в користування, розпорядженні майном, виселення та зняття з реєстрації.
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 278/3606/14-ц
  • Суд: Житомирський районний суд Житомирської області
  • Суддя: Талько О.Б.
  • Результати справи: залишено без змін рішення апеляційної інстанції
  • Етап діла: Розглянуто у касаційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 14.07.2015
  • Дата етапу: 23.11.2016
  • Номер: 22-ц/776/145/16
  • Опис: про усунення перешкод в користування, розпорядженні майном, виселення та зняття з реєстрації,-
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 278/3606/14-ц
  • Суд: Апеляційний суд Житомирської області
  • Суддя: Талько О.Б.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 10.12.2015
  • Дата етапу: 18.01.2016
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація