Справа № 2 «а»-143/12
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 квітня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі
Головуючого судді Кравченко Н.О.,
при секретарі Гусєвій К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
31 жовтня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, яким просив визнати противоправним дії Луганської міської Ради, щодо відмови позивачеві у зміні цільового призначення земельної ділянки, яка належить позивачеві на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14 січня 2011 року, державна реєстрація від 14 січня 2011 року за №62; Зобов’язати Луганську міську раду, задовольнити заяву позивача про зміну цільового призначення та надати дозвіл на підготовку проекту відведення земельної ділянки відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб»від 11 квітня 2002 року № 502; стягнути з відповідача судові витрати.
Обґрунтовуючи позов позивач, зазначив що він є власником земельної ділянки, загальною площею 0,0777 га, розташованої у місті Луганську, по вулиці Градусова, 26, цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), цільове призначення якої позивач прагне змінити на комерційну, під розміщення торгівельного павільйону місцем для паркування, літнім майданчиком».
01 червня 2011 року позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача. 04 липня 2011 року своїм листом № 01/03-13/3742/0/2-11 відмовив у зміні цільового призначення зазначеної ділянки, що позивач вважає неправомірним та просить задовольнити позов.
Позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, та просив задовольнити позовні вимоги (а.с.5).
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких пояснив, що не мають під собою ніякого законного підґрунтя вимоги позивача «змінити цільове призначення земельної ділянки за адресою: місто Луганськ вулиця Градусова, 26 з «обслуговування житлового будинку і господарських будівель»на розміщення торгівельного павільйону місцем для паркування, літнім майданчиком тому, що відповідно до зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням є рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки, проте згідно до Генерального плану м. Луганська, зазначена земельна ділянка розташована в зоні житлової забудови садибного типу. У задоволенні позовних вимог просив відмовити /а.с. 13-16/.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач —визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Частиною 1 ст. 137 КАС України встановлено, що позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.
Судом встановлено, що позивачам на праві приватної власності належать земельна ділянка за адресою площею 0,0777 га, розташованої у місті Луганську, по вулиці Градусова, 26, цільове призначення якої будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 14 січня 2011 року, державна реєстрація від 14 січня 2011 року за №62 /а.с.7/.
Після отримання вищевказаних Державних актів позивачем було прийнято рішення про використання цих земельних ділянок з іншою метою, а саме під розміщення торгівельного павільйону місцем для паркування, літнім майданчиком.
01 червня 2011 року позивач звернувся із відповідною заявою до відповідача /а.с. 8/.
04 липня 2011 року своїм листом № 01/03-13/3742/0/2-11 відмовив у зміні цільового призначення зазначеної ділянки, посилаючись на той факт, що згідно до Генерального плану м. Луганська, зазначена земельна ділянка розташована в зоні житлової забудови садибного типу /а.с. 9/.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Пунктом б ч. 1 ст. 90 Земельного кодексу України встановлено право власника самостійно господарювати не землі. Можливість самостійно господарювати на землі може здійснюватися лише шляхом її використання за цільовим призначенням із дотриманням обмежень та обтяжень прав на землю.
Згідно ч. 3 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вищезазначений порядок встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб». Відповідно до цієї постанови зміна цільового призначення земельної ділянки проводиться за поданням заяви (клопотання) її власника до сільської селищної, міської ради, якщо земельна ділянка розташована в межах населеного пункту, або районною держадміністрацією, якщо земельна ділянка розташована за межами населеного пункту. До заяви (клопотання) додаються:
- копія державного акту на право власності на земельну ділянку;
для громадянина - власника земельної ділянки - копія паспорту (серія,
номер паспорта, коли і ким виданий та місце проживання);
- документ, щодо встановлення обмежень (обтяжень) та земельних сервітутів
на використання земельної ділянки;
- обґрунтування необхідності зміни цільового призначення земельної ділянки
із зазначенням її розміру.
Сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення: складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина; перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Статтею 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у місті радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»обсяг і межі повноважень районних у містах рад та їх виконавчих органів визначаються відповідними міськими радами за узгодженням з районними у містах радами з урахуванням загальноміських інтересів та колективних потреб територіальних громад районів у містах.
Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 підставою для оформлення громадянину або юридичній особі державного акта на право власності на земельну ділянку із зміненим цільовим призначенням є рішення сільської, селищної, міської ради або відповідного органу виконавчої влади про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Також п. 13 вказаної Постанови передбачено, що у разі прийняття рішення про відмову у зміні цільового призначення земельної ділянки сільська, селищна, міська рада або відповідний орган виконавчої влади протягом 15 днів письмово повідомляє про це її власника з обґрунтуванням причини відмови. У разі незгоди власника земельної ділянки з рішенням сільської, селищної, міської ради або органу виконавчої влади про відмову у зміні її цільового призначення спір вирішується в судовому порядку (п.14).
Відповідно до п 4.ст. 99 КАС , встановлено, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Судом встановлено, що позивач скориставшись своїм правом на досудове врегулювання спору звернувся до відповідача із заявою, відповідь на яку отримав 04 липня 2011 року, при цьому до суду із адміністративним позовом позивач звернувся 31 жовтня 2011 року, чим пропустив строк на звернення з адміністративним позовом.
Таким чином, виходячи із матеріалів справи, змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, п. 4. ст.99, 112, 136, 158 – 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.. 20, 78 90 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 № 502 суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Луганської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 квітня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 23 квітня 2012 року.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя: Н.О. Кравченко