Справа № 2-1104/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого: Кравченко Н.О.,

при секретарі: Гусєвої К.І. ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконкому Луганської міської ради до ОСОБА_1 про визнання втративши право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, до відповідача, в обґрунтуванні якого вказав, що відповідач із 12 квітня 2002 року зареєстрований у гуртожитку за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 52, кімната № 77. Даний гуртожиток перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Луганська з 01 серпня 2010 року, відповідно до рішення виконкому Луганської міської ради № 112/13 від 12 травня 2010 року та передане на баланс міського комунального підприємства «Благоустрій»Жовтневого району. По зазначеній адресі відповідач не проживає з 2004 року, по місці реєстрації не є взагалі, що підтверджується актом про не проживання від 14 листопада 2011 року. Тому позивач просив суд визнати відповідача, що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням.

В судове засідання з’явилася представник позивача –ОСОБА_2 та підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити їх.

Відповідач – ОСОБА_1 у судовому засіданні був присутнім та не був згоден із заявленим позовом, просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Також у судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_3, яка дала пояснення відносно обставин справи та пояснила, що акту про не проживання відповідача вона не підписувала, підпис не її, пояснила, що ОСОБА_1 з 2001 року, кожен день його зустрічає, т.я. проживає в сусідній кімнаті.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України розгляд даної справи належить до компетенції суду.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 16 ЦК України серед інших способів захисту цивільних прав передбачено і визнання права, ст. 392 ЦК України, передбачено право пред'явити позов про визнання права власності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить к висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 із 12 квітня 2002 року зареєстрований у гуртожитку за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 52, кімната № 77, відповідно до довідки № 614 від 21 листопада з МКП «Благоустрій»м. Луганська /а. с. 10/ та згідно фотокопії паспорту на ім’я ОСОБА_1 /а. с. 16/.

Даний гуртожиток перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Луганська з 01 серпня 2010 року, відповідно до фотокопії рішення виконкому Луганської міської ради № 112/13 від 12 травня 2010 року /а. с. 5/ та передане на баланс міського комунального підприємства «Благоустрій»Жовтневого району, згідно фотокопії переліку об’єктів житлового фонду /а. с. 6/.

По зазначеній адресі, як вказав позивач у своєї заяви відповідач не проживає з 2004 року, по місцю реєстрації не є взагалі, що підтвердив актом про не проживання від 14 листопада 2011 року /а. с. 11/.

Тому позивач просив суд визнати відповідача, що втратив право користування вищевказаним житловим приміщенням.

Однак, судом було встановлено, що позивач частково здійснює квартплату, згідно виписок із облікового рахунку № 4075887.

Також у судовому засіданні допитана в якості свідка ОСОБА_3, яка дала пояснення та вказала, що складений акт на виселення ОСОБА_1 не підписувала та згідно заяві, яка надійшла до суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_4, вбачається, що даний акт про не проживання ОСОБА_1 від 14 листопада 2011 року був складень без їх участі та його вони не підписували взагалі.

Згідно п. 3 ст. 10 та ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Тому суд вважає за необхідне відмовити виконкому Луганської міської ради про визнання втративши право користування житловим приміщенням ОСОБА_1 у гуртожитку за адресою: м. Луганськ, вул. Радянська, 52, кімната № 77 у зв’язку з необґрунтованістю та недоведеністю заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 15, 60, 62, 109, 118-120, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах виконкому Луганської міської ради до ОСОБА_1 про визнання втративши право користування житловим приміщенням - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі у десятиденний строк після оголошення рішення апеляційної скарги. Особам, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: Н.О. КРАВЧЕНКО