21.03.2012                                                                                           2-642/11

                                                             Справа №2-44

                                                             2012 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

          21 березня 2012 року Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді                                Безрук Т.В.,

при секретарі                     Ясиненко Л. В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представників позивача адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

відповідача ОСОБА_4,

представника відповідача адвоката ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоазовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

07.09.2012 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача, зазначивши в обгрунтування своїх позовних вимог, що 04.08.2008 року відповідач по справі ОСОБА_4 за договором позики позичила у нього згідно розписки 1300 доларів США. Суму боргу зобов’язалася повернути до 01.11.2008 року. Проте свої зобов’язання з повернення грошових коштів відповідач у встановлений строк не виконала. 16.01.2009 року відповідачем була складено нова розписка, згідно якої вона зобов’язалася до 01.05.2009 року повернути суму боргу у розмірі 1300 доларів США з виплатою щомісячних процентів у розмірі 150 гривень на місяць починаючи з 01.09.2008 року до часу повернення боргу.

          Оскільки відповідач ОСОБА_4 до теперішнього часу умови договору не виконала, просив винести рішення, яким на підставі ст.ст.625, 1046-1050 ЦК України стягнути з відповідача на його, позивача, користь суму боргу за договором позики у розмірі 10361 гривня, суму інфляції у розмірі 3388,05 гривень, 3% річних у розмірі 884,80 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень та судові витрати по справі.

10.01.2012 року позивач уточнив свої позовні вимоги. Остаточно просив стягнути з відповідача суму боргу за договором позики у розмірі 10010 гривень, індексацію у розмірі 1991,99 гривень, проценти у розмірі 2250 гривень, моральну шкоду у розмірі 1000 гривень, судові витрати та витрати на правову допомогу у розмірі 550 гривень.

          В судовому засіданні позивача та його представники адвокати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити. При цьому позивач пояснив, що не визнає факт повернення суми боргу відповідачем у присутності свідка біля супермаркету «Амстор»02 грудня 2010 року. Проте визнає той факт, що відповідача дійсно до жовтня 2010 року сплачувала йому відсотки за користування грошима та визнає, що вона загалом вона сплатила йому 3450 гривень.

          Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги позивач не визнала, пояснивши наступне. Вона дійсна 04.08.2008 року позичила у позивача гроші в сумі 1300 доларів США, що підтверджується її розпискою. Суму боргу своєчасно не повернула у зв’язку із станом здоров’я. Проте пізніше відповідач потребував від неї написати ще одну розписку, якою вона зобов’язалася сплачувати йому щомісячно проценти в сумі 150 гривень. До жовтня 2010 року вона щомісячно сплачувала йому проценти за користування грошима, сплативши всього процентів на суму 3450 гривень. А також в грудні 2010 року у присутності свідка ОСОБА_6 біля супермаркету «Амстор»вона повернула позивачу сум боргу у повному обсязі, тобто всі 1300 доларів США.

          Представник відповідача адвокат ОСОБА_5 просив відмовити позивачу в задоволенні позову по перше з тих підстав, що борг відповідачкою повернуто, що підтвердила свідок в судовому засіданні. По друге вважає безпідставними вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів з посиланням на ст. 1050 ЦУК України, які визначають наслідки порушення договору позичальником, проте письмовий договір позики між сторонами не укладався, а відповідно до ст.1047 ЦК України, якщо сума боргу не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян обов’язкова письмова форма договору позики. На його думку розписки, написані відповідачем, договір займу не замінюють, а є лише спеціальною спрощеною формою оформлення позики і підтверджують лише факт отримання грошей у борг.

          Ознайомившись з уточненими позовними вимоги відповідач та її представник адвокат ОСОБА_5 погодились з розрахунком індексу інфляції, наданим позивачем, та погодились, що сума недоплати складає 1991,99 гривень. Але враховуючи, що борг та проценти відповідачем повернуті, просили у задоволенні позову відмовити.

          Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона 02.12.2010 року, вранці була присутня біля супермаркету «Амстор»в м. Маріуполі при поверненні суми боргу у розмірі 1300 доларів США відповідачем ОСОБА_4 позивачу. Повернення боргу відбувалося в машині позивача, він знаходився за кермом, а ОСОБА_4 сіла на переднє пасажирське сідання. Факт передачі грошей вона, ОСОБА_6, бачила особисто, оскільки знаходилась біля машини, з боку ОСОБА_4 Остання попросила у позивача розписку в обмін на повернуті гроші, але він пообіцяв надати розписку пізніше, оскільки поспішав.

          Суд, заслухавши сторони та їх представників, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

          У судовому засіданні встановлено, що 04.08.2008 року між позивачем та відповідачем був укладений договір позики у простій письмовій формі на суму 1300 доларів США, що підтверджується розпискою (а.с.11), згідно якої відповідач зобов’язувалася повернути суму боргу до 01.11.2008 року.

          В судовому засіданні також встановлено, що 16.01.2009 року між сторонами було укладено додатковий договір про сплату щомісячних процентів за користування грошима у розмірі 150 гривень починаючи з часу отримання боргу з 01.09.2008 року до часу повернення, що також підтверджено розпискою (а.с. 41), згідно якої позивач зобов’язалася повернути суму боргу до 01.05.2009 року.

          Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Згідно ст.ст.1046,1047,1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей і договір вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Договір позики укладається у письмовій формі, і, відповідно цього договору позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та у порядку, що встановлені в договорі.

          На підставі добутих у судовому засіданні доказів, вищезазначених норм ЦК України суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 10380, 50 гривень - неповернутого боргу, виходячи з того, що на час розгляду справи офіційний курс гривні по відношенні до долару США становить 798, 50 (а.с. 76); проценти за користування грошима в сумі 2424,19 гривень (5874,19 гривень –сума процентів за 39 місяців та 5 днів – 3450 гривень сплачених відповідачем); стягнути суму індексу інфляції у розмірі 1991,99 гривень, розмір якої визнаний відповідачем та її представником в судовому засіданні, а загалом підлягає стяганню за договором позики 14796,68 гривень.

          При цьому суд відзначає, що розрахунок суми процентів судом проведено починаючи з 16.01.2009 року, тобто з часу укладення договору про це, що підтверджено розпискою, а ні з часу отримання загальної суми у борг.

          Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає їх не підлягаючими задоволенню, оскільки відшкодування моральної шкоди за несвоєчасне повернення суми боргу не передбачено ні діючим законодавством, ні договором позики, укладеним сторонами.

          Стосовно заперечень представника відповідача адвоката ОСОБА_5 про того, що сторонами взагалі не укладалося договору позики у письмовій формі, суд вважає їх безпідставними, оскільки сторони самі підтвердили факт укладення між ними таких договорів, а також це підтверджено розписками, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 207 ЦК України є письмовою формою договору.

          Також суд відзначає, що не сприймає як належний доказ на підтвердження факту повернення суми боргу свідчення свідка ОСОБА_6, оскільки цю обставину категорично заперечує позивач, а також на думку суду, якщо факт отримання грошей був підтверджений сторонами за допомогою складання письмової розписки, то й факт повернення боргу повинен бути зафіксований письмово.

          Крім того, згідно до вимог ст.88 КПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачені позивачем витрати з ІТЗ у розмірі 120 гривень та судовий збір в сумі 147, 96 гривень, який судом розраховано пропорційно до суми задоволених позовних вимог, а також стягнути 536 гривень витрат на правову допомогу (1073 гривні розмір мін. заробітної плати у вересні 2011 року:2) виходячи з того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави»витрати, пов’язані з вчиненням інших дій необхідних для розгляду справи не можуть перевищувати 50 відсотків мінімальної заробітної плати за сукупність дій, необхідних для розгляду справи.

Таким чином загальний розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 804,46 гривень.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,61,79,88,209,212,213-215 ЦПК України, ст.ст. 23, 625, 1046-1049 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і порядок їх компенсації за рахунок держави», суд –

В И Р І Ш И В :

          Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договорами позики у розмірі 14796 (чотирнадцять тисяч сімсот дев’яносто шість) гривень 68 копійок, судові витрати в сумі 804 (вісімсот чотири) гривні 46 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя