Справа № 2-627/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.12.2011 р.                                                                                           

Куйбишевський районний суд м. Донецька в складі: головуючого - судді Якубенка О.Б., при секретарі Шевченко Ю.В., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представників відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа – ОСОБА_10, про визнання договору недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, діючи по довіреності в інтересах ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, мотивуючи його таким. 17.01.1998р. було укладено договір купівлі-продажу кв.№30 в буд.№12 по пр.Бакінських Комісарів в м.Донецьку, відповідно до якого позивач набув право власності на цю квартиру. У 2000 році в зв’язку з виїздом позивача на постійне проживання до Канади, він залишив своїй матері – ОСОБА_11 довіреність без права передоручення на право розпорядження квартирою строком на 3 роки. 27.07.2007р. рішенням Куйбишевського районного суду м.Донецька визнано дійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_12 та ОСОБА_11, а за ОСОБА_12 визнане право власності на дану квартиру. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 04.12.2008р. вказане рішення скасовано, а справа направлена на новий розгляд. За результатами нового розгляду Куйбишевським райсудом м.Донецька 27.07.2007р. ухвалено аналогічне рішення. Рішенням Апеляційного суду м.Донецька від 14.05.2010р. рішення Куйбишевського райсуду м,Донецька скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_7 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на квартиру відмовлено. Таким чином, наявне рішення суду, що набрало чинності, яке фактично підтверджує, що квартира вибула з володіння позивача незаконно, та визнає відсутніми законні підстави для визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_12, а отже єдиним законним власником зазначеної квартири є позивач. Протягом року під час розгляду судами справи щодо кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку було укладено два договори купівлі-продажу цієї квартири: 01.10.2007р. між ОСОБА_12 та ОСОБА_13, 04.03.2008р. між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Договір від 01.10.2007р. було укладено з порушенням норм цивільного законодавства, що спричиняє його недійсність. Згідно ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Виходячи з того, що ОСОБА_13 та ОСОБА_14 були залучені до участі у справі в якості третіх осіб, вони знали про те, що право власності на вказану квартиру оспорюється, та відповідно вони були недобросовісними набувачами, а отже законний власник – позивач має право у будь-якому випадку вимагати від них повернення незаконно отриманого майна. Таким чином ані ОСОБА_12, ані ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не мали законних підстав на набуття права власності на вказану квартиру, а отже не мали права здійснювати її продаж, що спричиняє недійсність договорів купівлі-продажу квартири від 01.10.2007р. та 04.03.2008р. На цей час право власності на кв.№30 в буд.№12 по вул..Бакінських Комісарів в м.Донецьку зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 22.06.2009р., укладеного між нею та ОСОБА_14 Законним власником квартири є позивач, ОСОБА_14 ніколи не набувала на законних підставах права власності на неї, а отже не мала права укладати договір купівлі-продажу. Таким чином, при укладанні договору купівлі-продажу цієї квартири від 22.06.2009р. також були порушені положення цивільного законодавства України, та відповідно до ст.ст.203, 216 ЦК України такий договір має бути визнано недійсним як такий, що вчинено особою, яка не мала права на його укладання. Оскільки відповідач ОСОБА_8, займаючи вищевказану квартиру, створює перешкоди позивачу у користуванні його власністю, вона на підставі ст.391 ЦК України повинна бути виселена з неї. Просить визнати недійсним договір купівлі-продажу кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку, укладений 22.06.2009р. між ОСОБА_14 та ОСОБА_8, визнати право власності на цю квартиру за позивачем, витребувати дану квартиру з незаконного володіння ОСОБА_8 та виселити останню з неї.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та дала пояснення, аналогічні викладеним у позові обставинам.

Представники відповідача ОСОБА_8В та відповідача ОСОБА_14 позов не визнали, мотивуючи це таким. Не будучи учасником подальших договорів, укладених щодо спірної квартири, позивач не перебуває з ОСОБА_8 в зобов’язальних відносинах, і обраний ним зобов’язальний спосіб захисту – визнання договору купівлі-продажу недійсним спірних правовідносин не регулює, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню. У позивача відсутні передбачені у п.3 ч.1 ст.388 ЦК України підстави для витребування з володіння ОСОБА_8 кв.№30 в буд.№12 по вул..Бакінських Комісарів, придбаної нею за відплатним договором у ОСОБА_14, та для визнання за позивачем права власності на цю квартиру на підставі ст.392 ЦК України, оскільки спірна квартира вибула з володіння позивача з його волі, а ОСОБА_8 є добросовісним набувачем.

Третя особа – ОСОБА_10 в судове засідання не з’явилась, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, в заяві на ім’я суду просила суд розглянути справу в її відсутність.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14.05.2010р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_12 до ОСОБА_7, в якому ОСОБА_12 просив визнати укладений 05.03.2002р. між ним та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку та визнати за ним право власності на цю квартиру. Вказаним рішенням встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 17.01.1998р. власником спірної квартири є ОСОБА_7, що 19.12.2000р. він видав ОСОБА_11 довіреність на право розпорядження вказаною квартирою без права передоручення до 19.12.2003р., що 05.03.2002р. ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, продала спірну квартиру ОСОБА_12 за 25000грн. та зобов’язалась до 19.12.2003р. оформити договір купівлі-продажу квартири нотаріально.

Згідно довідки КП «Бюро технічної інвентаризації м.Донецька» №0091 від 09.02.2009р. право власності на кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку зареєстровано: 17.01.1998р. за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу; 27.07.2007р. за ОСОБА_12 на підставі рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька; 01.10.2007р. за ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу; 04.03.2008р. за ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.06.2009р., посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу в реєстрі за №2554, ОСОБА_8 купила у ОСОБА_14 кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку за 13498грн.

Згідно ст.215 ЦК України в редакції 2003р. підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п’ятою та шостою ст.203 ЦК; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» норма ч.1 ст.216 ЦК України не може застосуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужено третій особі; не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

Виходячи з вищенаведеного, а також з урахуванням того, що позивач не є учасником договору купівлі-продажу, який він просить визнати недійсним, та що визнання цього договору недійсним не впливає на його права (оскільки в даному випадку неможлива реституція), суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним вищевказаного договору купівлі-продажу кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку задоволенню не підлягають.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

          Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублено власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.           

В судовому засіданні об’єктивно встановлено, що ОСОБА_8 заволоділа спірною квартирою на підставі, передбаченій ст.328 ЦК України ( на підставі договору купівлі-продажу), тобто правомірно. Суд вважає, що ОСОБА_8 в даному випадку є добросовісним набувачем, оскільки інше не доведено, а добросовісність набувача презюмується.

Як вказано у позові, а також встановлено вищенаведеним рішенням Апеляційного суду Донецької області від 14.05.2010р., 19.12.2000р. позивач видав ОСОБА_11 довіреність на право розпорядження спірною квартирою без права передоручення до 19.12.2003р., що 05.03.2002р. ОСОБА_11, діючи від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності, продала спірну квартиру ОСОБА_12 за 25000грн. За таких обставин суд вважає, що кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецьку вибула з володіння позивача з його волі, оскільки він надав право розпоряджатися нею на підставі довіреності, так з волі ОСОБА_11, яка на підставі цієї довіреності цю квартиру продала. Тому у позивача відсутні передбачені п.3 ч.1 ст.388 ЦК України підстави для витребування з володіння ОСОБА_8 спірної квартири, придбаної останньою за відплатним договором, та визнання за позивачем права власності на вказану квартиру. Однак останнє не позбавляє позивача можливості вимагати від особи, яка на його розсуд здійснила незаконний продаж майна відшкодування завданих йому збитків.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Оскільки, як вже було сказано вище, ОСОБА_8 на теперішній час є законним власником кв.№30 в буд.№12 по вул.Бакінських Комісарів в м.Донецькуу, позовні вимоги про її виселення з цієї квартири задоволенню не підлягають, оскільки не засновані на законі.

На підставі ст.ст.203, 215, 216, 321, 328, 387, 388 ЦК України, керуючись ст.ст.60,209,212,214,215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа – ОСОБА_10, про визнання договору недійсним, визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Куйбишевський районний суд м.Донецька на протязі десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя: