2-2556/11

ІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 2-2556/11

17 лютого 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Орєхова О.І.,

при секретарі –Лисенко Л.В.,

за участю позивача –ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2,          

представника відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення часток у праві загальної сумісної власності, -

ВСТАНОВИВ:

          Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення часток у праві загальної сумісної власності, посилаючись на наступні обставини.

На підставі свідоцтва про право власності, за № 836 від 23.01.1998 року, виданого представництвом Фонду держмайна України в м. Донецьку, зареєстрованого в міському бюро технічної інвентаризації 29.01.1998 року за № 8/17 ДК-202, реєстр 12, їй, ОСОБА_1, її синам ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в загальній власності в рівних частках, кожному по 1/3 частки належала квартира № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку.

30 березня 2003 року помер її син ОСОБА_6, після його смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки квартири № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку.

Спадкоємцем на його частку в даній квартирі є його матір, ОСОБА_1

24.12.2003 року їй, ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Донецької нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_6 на 1/3 частки квартири № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку.

Таким чином, її частка власності в цій квартирі стала 2/3, а її сина ОСОБА_7 залишилася поредньою 1/3 частка.

03.04.2006 року її син ОСОБА_7 надав їй довіреність на розпорядження його часткою квартири на свій розсуд.

06.04.2006 року, діючи від свого імені та від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 03.04.2006 року вона з ОСОБА_8 зробила міну належних їм на праві власності квартир.

В договорі міни вказано, що їй в квартирі           № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку на праві власності належить 2/3 частки, а ОСОБА_7 1/3 частка.

А, ОСОБА_8 на праві власності однієй належить квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку.

Вони домовилися, що квартира № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку переходить у власність ОСОБА_8, а квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку переходить у влсність її і її сина ОСОБА_7

Оскільки, до укладання договору міни квартир № 39 і № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку їм з сином належало на праві власності квартира № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку 2/3 частки їй, а 1/3 частка йому, у них з сином була домовленість, що ці частки будуть діяти і в квартирі № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку, хоча в БТІ м. Донецька зареєстрована квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку на праві загальній сумісній власністі їй і ОСОБА_7

14 березня 2008 року помер ОСОБА_7, після смерті якого спадкоємцями за законом першої черги є вона, його мати ОСОБА_1, його батько ОСОБА_5 і його дружина ОСОБА_3.

Але, оформити спадщину без звернення до суду не надається можливим, оскільки необхідно встановити долі в праві загальної власності її ОСОБА_1 і ОСОБА_7 у зв»язку зі смертю останнього може лише суд.

Оскільки, між нею і ОСОБА_7 при укладанні договору міни їх квартири № 39 на квартиру № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку була домовленість про те, що кожному з них в цій квартирі буде належити їй, ОСОБА_1 –2/3 частки, а ОСОБА_7 –1/3 частка, то відповідно: її частка в праві власності на квартиру № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку складає 2/3 частки, а ОСОБА_7 1/3 частка.

Просила суд встановити, що в праві загальної сумісної власності на квартиру № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку складає їй, ОСОБА_1 - 2/3, а ОСОБА_7 померлого 14.03.2008 року -1/3.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги від 11.07.2011 року кожний окремо підтримали позовні вимоги, надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та происли позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Представни відповідача ОСОБА_3 –ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, оскільки вважає, що позов пред»ялено до неналежних відповідачів.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить телефонограма.

Суд, вислухавши пояснення позивача та її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

На підставі свідоцтва про право власності, за № 836 від 23.01.1998 року, виданого представництвом Фонду держмайна України в м. Донецьку, зареєстрованого в міському бюро технічної інвентаризації 29.01.1998 року за № 8/17 ДК-202, реєстр 12, ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на праві спільної часткової власності в рівних частках, кожному по 1/3 частки належала квартира № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку ( а. с. 7 ).

30 березня 2003 року помер ОСОБА_6, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-НО № 716537 від 31.03.2003 року виданого Донецьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецького обласного управління юстиції, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за № 552 ( а. с. 10 ).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина у вигляді 1/3 частки квартири № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.12.2003 року, ОСОБА_1 державним нотаріусом Першої Донецької нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті сина ОСОБА_6 на 1/3 частки квартири № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку ( а. с. 12 ).

Таким чином, частка власності в квартирі № 39 в будинку № 8 «а» по бульвару Шевченко в місті Донецьку у позивача ОСОБА_1 стала 2/3, а її сина ОСОБА_7 залишилася 1/3.

Довіреністю від 03.04.2006 року ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_1 на розпорядження його часткою квартири на свій розсуд, в тому числі продати або обміняти ( а. с. 8 ).

Згідно договору міни квартири від 06.04.2006 року ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 03.04.2006 року з ОСОБА_8 здійснили обмін належних їм на праві власності квартир ( а. с. 14 ).

В договорі міни вказано, що позивачу ОСОБА_1 належить право власності на 2/3 частки квартири № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку, а ОСОБА_7 1/3 частка, а ОСОБА_8 на праві власності однієй належить квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку та домовилися, що квартира № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку переходить у власність ОСОБА_8, а квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку переходить у влсність її і її сина ОСОБА_7 ( а. с. 14 ).

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно встановлено, що власниками квартири № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку належить ОСОБА_7 і ОСОБА_1 на підставі спільній сумісній власності, де частка встановлена 1/1 ( а. с. 16 ).

14 березня 2008 року помер ОСОБА_7, що підтверджується Свідоцтвом про смерть 1-НО № 336056 від 28.10.2008 року виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено відповідний запис за № 316 ( а. с. 9 ).

Встановлено, що після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина на частку квартири № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку, де спадкоємцями за законом першої черги є ОСОБА_1, ОСОБА_5 і ОСОБА_3.

Позивач ОСОБА_1 вважає, що між нею і ОСОБА_7 при укладанні договору міни їх квартири № 39 на квартиру № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку була домовленість про те, що кожному з них в цій квартирі буде належити їй, ОСОБА_1 –2/3 частки, а ОСОБА_7 –1/3 частка, то відповідно: її частка в праві власності на квартиру № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку складає 2/3 частки, а ОСОБА_7 1/3 частка.

          Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

          Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України сторони зобов»язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті.

          Згідно ч. 2 ст. 131 ЦПК України докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Згідно договору міни квартири від 06.04.2006 року ОСОБА_1, яка діє від свого імені та від імені ОСОБА_7 на підставі довіреності від 03.04.2006 року з ОСОБА_8 здійснили обмін належних їм на праві власності квартир. В договорі міни вказано, що позивачу ОСОБА_1 належить право власності на 2/3 частки квартири № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку, а ОСОБА_7 1/3 частка, а ОСОБА_8 на праві власності однієй належить квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку та домовилися, що квартира № 39 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в місті Донецьку переходить у власність ОСОБА_8, а квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченко в м. Донецьку переходить у влсність позивача ОСОБА_1 та її сина ОСОБА_7

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Як визначає п. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Тобто, у даному випадку, наявність підписаного правочину свідчить про те, що обидва учасники бажали укласти правочин і що зовнішній вираз волі відповідає внутрішньому.

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору.

Отже, з вищевказаного договору міни квартири не встановлено, що сторонами при його укладанні було визначено та зафіксовано, що квартира № 27 у будинку № 8 «а»по бульвару Шевченка в місті Донецьку, на яку обміняла позивачка свою квартиру № 39 у будинку № 8 «а»по бульвару Шевченка в місті Донецьку буде визначено такіж частки, як і в квартирі № 39, яка належть позивачці на праві загальної сумісної власності, де 2/3 частки належть позивачці, а 1/3 частки ОСОБА_7

Тому, позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 щодо встановлення, що на праві загальної сумісної власності квартира № 27 в будинку № 8 «а»по бульвару Шевченка в м. Донецьку, де частка буде складати 2/3 позивача, а 1/3 ОСОБА_7, померлого 14 березня 2008 року є такими, що не грунтуються на вимогах закону.

Крім того, відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Отже, всумереч зазначеним нормам закону позивачкою ОСОБА_1 в судовому засіданні не надано жодного доказу і не доведено в судовому засіданні той факт, ким саме порушені законні права позивачки та ким саме вони не визнаються або оспорюються та яким чином.

          В судовому засіданні встановлено, що відповідачів, яких вказано позивачкою в позовній заяві, може стосуватися лише питання щодо спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_7, який помер 14 березня 2008 року, оскільки вони є спадкоємцями першої черги, так як один відпоідач є батьком, а інший відповідач є дружиною померлого.

          Однак, з позовної заяви не вбачається, що мова йдеться саме про спадщину, де можуть зачиплятися або порушуватися права відповідача ОСОБА_6 та ОСОБА_3

          Відповідно до ч. 1 ст. 33 ЦПК України, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яке повинно відповідати за позовом, або залучає до участі в справі іншу особу у якості співвідповідача. У разі відсутності згоди на це позивача суд залучає до участі у справі іншу особу у якості співвідповідача.

З прийняттям Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та внесенням змін до цивільно-процесуального кодексу України, друге речення частини першої статті 33 ЦПК України –виключено.

Отже, в судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача належним від позивачки до суду не надходило.

          Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення часток у праві загальної сумісної власності є безпідставиними та такими, що не підлягають задоволенню.

          Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати понесені при подачі позовної заяви.

          На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 202, 203 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5, 10, 15, 33, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про визначення часток у праві загальної сумісної власності, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

          Рішення надруковано в нарадчій кімнаті одному примірнику.

Суддя            О.І. Орєхов