2-3407/11

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Алтухової О.С.,

при секретарі –Щукіній О.В.,

за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції «Райффайзен Банк «Аваль»про визнання недійсними договорів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції «Райффайзен Банк «Аваль»про визнання недійсними договорів, посилаючись на наступні обставини.

15.05.2008 між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №014/11-165/073.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором, між ним та відповідачем 16.05.2008 року був укладений договір іпотеки №014/11-165/073/1.

Вважає кредитний договір недійсним, оскільки: 1) кредит виданий в доларах США, крім того розрахунки за спірним договором визначені та провадились в іноземній валюті без наявності у обох сторін індивідуальних ліцензій; 2) його було введено в оману; 3) виникла помилка щодо природи правочину.

Стаття 236 ЦК України передбачає, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Просив суд визнати недійсними кредитний договір №014/11-165/073 від 15.05.2008 р., договір іпотеки №014/11-165/073/1 від 16.05.2008 року та у відповідності до ч.2 ст.227 ЦК України моральну шкоду в розмірі 1700 грн.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючі на підставі довіреності, підтримали позовні вимоги, дали пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_3, діючий за довіреністю, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлені наступні обставини.

15 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_5 Аваль», правонаступником якого по всім правам та обов'язкам є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль», та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №014/11-165/073, за умовами якого Відповідач надав Позивачу грошові кошти в сумі 262000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 16 травня 2023 року під 16,0 % річних.

В забезпечення виконання своїх зобов’язань по кредитному договору, між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_5 Аваль», правонаступником якого по всім правам та обов'язкам є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_5 Аваль», та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №014/11-165/073/1 від 16.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 2354, згідно до умов якого позивач передав в іпотеку належне йому нерухоме майно, а саме: виробничу будівлю, що знаходиться за адресою: м.Макіївка, вул.Автотранспортна, буд. 1.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у кредитному договорі та погоджені ОСОБА_4, про що свідчить його особистий підпис в договорі, справжність підпису позивачем не заперечувалась.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти, можливість настання фінансової кризи.

Таким чином, посилання позивача на те, що правочин вчинений ним був під впливом помилки щодо його природи, є неспроможними та спростовуються матеріалами справи.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 28.11.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; - порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов’язання в іноземній валюті.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Національним Банком України Відкритому акціонерному товариству "ОСОБА_5 Аваль" надано банківську ліцензію №10 від 27 березня 1992 р. та дозвіл №10-4 від 27 березня 1992 р. з додатком, якими передбачено право на виконання банківських операцій, визначених ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч.1 ст.345 ГК України, в тому числі і розміщена залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та Дозвіл №10-4 від 27 березня 1992 р., яким передбачено право здійснення валютних операцій, в тому числі операцій щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. Вказані документи були чинні на момент укладання кредитного договору в іноземній валюті. Аналогічні ліцензія і дозвіл були видані правонаступнику Відкритому акціонерному товариству "ОСОБА_5 Аваль" - Публічному акціонерному товариству "ОСОБА_5 Аваль", які є чинними і на теперішній час, тобто відповідач мав право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті, а також виражати зобов’язання в іноземній валюті.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач має право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті.

Щодо посилань позивача на відсутність у нього індивідуальної ліцензії, яка б дозволяла виконувати зобов’язання за кредитним договором в іноземній валюті, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, позивачем здійснювалось погашення кредиту саме у доларах США, тобто позивач до подачі позову мав можливість, без отримання індивідуальної банківської ліцензії, виконувати зобов’язання у доларах США. Таким чином, посилання позивача на неможливість виконувати зобов’язання через відсутність у нього індивідуальної банківської ліцензії є неспроможними.

Згідно ч.2 ст. 227 ЦК України, якщо юридична особа ввела другу сторону в оману щодо свого

права на вчинення такого правочину, вона зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану таким правочином.

Судом не встановлено, що ПАТ «ОСОБА_5 Аваль»ввів позивача в оману при укладенні кредитного договору, оскільки у банку були права на вчинення такого правочину та незаконність укладення договору судом не була встановлена. Таким чином у відповідача відсутнє зобов’язання щодо відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 1700,00 гривень.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналіз наведених обставин, вимог закону та нормативних документів дозволяє суду зробити висновок про те, що в момент укладення кредитного договору №014/11-165/073 від 15.05.2008 року було додержано всіх вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу і тому позовні вимоги ОСОБА_4 в частині визнання недійсним кредитного договору №014/11-165/073 від 15.05.2008 року є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

Частиною 2 ст. 548 ЦК України передбачено, що недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочин щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, в зв’язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо недійсності основного зобов’язання –кредитного договору № 014/11-165/073 від 15.05.2008 року, вимоги позивача щодо недійсності договору іпотеки №014/11-165/073/1 від 16.05.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Макіївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, реєстровий № 2354, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_7 Аваль»та ОСОБА_4, також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, ст.ст. 6, 27, 192, 203, 215, 229, 257, 267, 626, 627, 628, 651-652, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк «Аваль»в особі Донецької обласної Дирекції «Райффайзен Банк «Аваль»про визнання недійсними договорів – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С.Алтухова