2-3400/11

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого –судді Алтухової О.С.,

при секретарі –Щукіній О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Від імені позивача ОСОБА_3 звернувся його представник ОСОБА_1 до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області» про визнання договору недійсним, посилаючись на наступні обставини.

13.03.2008 між ним та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту №15-93/50-861/08.

Вважає кредитний договір недійсним, оскільки: 1) умови договору є несправедливими; 2) кредит виданий в доларах США без вираження в національній валюті; 3) кредит виданий в доларах США без вираження у гривневому еквіваленті, крім того розрахунки за спірним договором визначені та провадились в іноземній валюті без наявності у обох сторін індивідуальних ліцензій; 4) порушення положень Постанови Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль».

Просив суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту №15-93/50-861/08 з моменту його укладення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, дав пояснення аналогічні, викладеним в позовній заяві, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2, діюча за довіреністю, в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі. Просила відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлені наступні обставини.

13 березня 2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), правонаступником якого по всім правам та обов'язкам є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №15-93/50-861/08, за умовами якого Відповідач надав Позивачу грошові кошти в сумі 143 840,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 12 березня 2028 року під 13,9 % річних.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа

(кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Таким чином, істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, процентна ставка, за користування грошовими коштами та строк дії договору. Всі ці необхідні умови містяться у кредитному договорі про надання споживчого кредиту №15-93/50-861/08 від 13.03.2008 року, а саме в розділі 2, 3, та погоджені ОСОБА_3, про що свідчить його особистий підпис в договорі, справжність підпису позивачем не заперечувалась.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Судом встановлено, що при укладанні кредитного договору та визначення його умов сторони діяли добровільно, їх зовнішній вираз волі відповідав внутрішньому, а тому кожна сторона повинна була реально оцінювати ті обставини, які можуть вплинути на виконання зобов’язання, в тому числі і тенденції по зростанню курсу іноземної валюти, можливість настання фінансової кризи.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України, сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства тільки у випадку, якщо в цих актах прямо вказано про це.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківський кредит - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до ст.ст. 47, 49 вищевказаного Закону кредитні операції –це операції банків, які здійснюються на підставі банківської ліцензії, із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Надання Банком та повернення Позичальником кредиту та нарахованих за його користування процентів по кредитному договору від 28.11.2007 є валютною операцією у розумінні п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", відповідно до якого, валютними операціями є "операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України".

Як встановлено ч.ч. 1, 2, 4, 6 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 р. N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю":

- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання; - порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні законодавець не визначив межі термінів і сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а тому з боку банку відсутні порушення функцій, передбачених Постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 року №49 «Про затвердження Положення про валютний контроль»як валютного агента».

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, а оскільки фінансова установа наділена правом кредитування в іноземній валюті, то з цього випливає ї її право на визначення зобов’язання в іноземній валюті.

Згідно Банківської ліцензії № 1, виданої Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закритому акціонерному товариству), зареєстрованому Національним банком України 26.08.1992 р. за номером 125, АК ПІБ (ЗАТ) має право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Крім того, згідно Дозволу № 1-3 Національного банку України від 31.10.2001 року АК ПІБ (ЗАТ) має право на здійснення операцій, визначені пунктами 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність».

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування в іноземній валюті при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач має право розміщувати іноземну валюту на Україні, тобто надавати кредити в іноземній валюті.

Окрім того, позивач вважає, що при зміні курсу валют істотно змінилося становище, що існувало на момент укладення кредитного договору. З цього приводу суд зазначає, що істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, в сукупності з іншими підставами, передбаченими ст.ст.651, 652 ЦК України є підставою для розірвання договору, а не визнання його недійсними, як того просить позивач.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Аналіз наведених обставин, вимог закону та нормативних документів дозволяє суду зробити висновок про те, що в момент укладення кредитного договору про надання споживчого кредиту №15-93/50-861/08 від 13.03.2008 року було додержано всіх вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу і тому позовні вимоги ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області» про визнання договору недійсним є необґрунтованими і в їх задоволенні слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.1, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від 17.07.2001 N 275, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.08.2001 N 730/5921, ст.ст. 6, 27, 192, 203, 215, 257, 267, 626, 627, 628, 651-652, 1054 ЦК України, ст.ст. 5, 60, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»в особі Філії «Головного управління Промінвестбанку у Донецькій області» про визнання договору недійсним –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Ворошиловський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського

районного суду м. Донецька О.С.Алтухова