Справа № 2-6939/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 року                                        Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі:           головуючого судді - Башмакова Є.А.,

при секретарі - Куляба Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2011 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх вимог, які були уточнені в судовому засіданні, позивач у позовній заяві та у судовому засіданні посилався на те, що між ним та відповідачем був укладений договір грошової позики, відповідно до якого позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у сумі 10000 грн., а відповідач повинен був повернути зазначені кошти у строк до 01 липня 2010 року. У встановлений строк відповідач повернув позивачу лише частину боргу у сумі 2500 грн. Решту боргу в сумі 7500 грн. зобов’язався повернути вперше до 15.07.2010 року, а потім до 15.08.2010 року. На даний час відповідач решту боргу позивачу не повернув , тому позивач був змушений звернутися до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 7500 грн.

Позивач у судове засідання з’явився, уточнив позовні вимоги, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання також з’явився, проти задоволення уточнених позовних вимог позивача не заперечував.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого, позивач передав у борг відповідачу грошові кошти у сумі 10.000 грн., а відповідач повинен був повернути зазначені кошти у строк до 01 липня 2010 року. У встановлений строк відповідач повернув позивачу лише частину боргу у сумі 2500 грн. Решту боргу в сумі 7500 грн. зобов’язався повернути вперше до 15.07.2010 року, а потім до 15.08.2010 року, але решту боргу відповідач позивачу так і не повернув. Зазначене підтверджується поясненнями позивача та відповідача в судовому засіданні, поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, а також копією розписки, складеної та підписаної позичальником ОСОБА_2, остання наявна в матеріалах справи.

До теперішнього часу відповідач не повернув позивачу суму боргу врозмірі 7500 грн., свої зобов’язання за укладеним між сторонами договором не виконав у повному обсязі.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України, договором позики, укладеним між сторонами.

Статтею 509 Цивільного кодексу (ЦК) України визначено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Виходячи зі змісту ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та правочини.

Як зазначає стаття 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, в силу ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якщо він підписаний його стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або зміна його умов не допускається, а боржник, відповідно до положень статті 625 ЦК України не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, щодо вимог позивача до відповідача стосовно стягнення суми боргу, та приймаючи до уваги, що форма договору, укладеного між сторонами, відповідає вимогам Цивільного кодексу України, а відповідач свої зобов’язання за договором не виконав в повному обсязі, проти позовних вимог позивача не заперечував, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів за договором позики у розмірі 7500,00 грн.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України, та враховуючи результат вирішення справи, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн. та стягнути з відповідача на користь держави державне мито в розмірі 75 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 207, 525, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України, -          

В И Р І Ш И В :

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення грошових коштів за договором позики –7500,00 (сім тисяч п’ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок повернення судових витрат 120 (сто двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави державне мито в розмірі 75 (сімдесят п’ять) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :                                                                                          Є.А. Башмаков