справа №2-6037/11

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2011 року          Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді –Браги А.В.,

при секретарі –Лампіки О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості –

ВСТАНОВИВ:

05 листопада 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся позивач через свого представника із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що між позивачем та відповідачем 04 грудня 2007 року було укладено кредитний договір №5907427, за яким відповідач отримав кредит в розмірі 50000 доларів США зобов’язавшись його повернути до 04 грудня 2027 року в порядку та на умовах визначених договором, сплативши проценти та інші обов’язкові платежі. Посилаючись на зазначені обставини, вказуючи на невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов’язань, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №5907427 в розмірі 35492,68 доларів США та 42787,4 гривень, поклавши судові витрати на відповідача.

Представник позивача в останнє судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. При цьому, від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності такого представника, а також із зазначенням про підтримання представником позивача позовних вимог, наполяганні на їх задоволенні в повному обсязі. Окрім того, в заяві представник зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи дані обставини, суд вважає за можливе на підставі ст.ст.169, 224 ЦПК України здійснити розгляд даної цивільної справи в заочному порядку відповідно до Глави 8 Розділу ІІІ ЦПК України, а також без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 04 грудня 2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний банк», як кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем, як позичальником, укладено кредитний договір №5907427, за яким кредитор зобов’язався надати позичальнику кредит в розмірі 50000 доларів США, а позичальник –повернути кредит до 04 грудня 2027 року відповідно до графіку повернення кредиту, сплативши 11,9% річних за користування кредитом та інші обов’язкові платежі. У разі порушення позичальником строків виконання зобов’язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов’язаний сплатити на вимогу кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Також кредитним договором передбачений обов’язок позичальника сплатити штраф в розмірі 1% від суми наданого кредиту у випадку ненадання банку у встановлений договором строк довідки про заробітну плату та у випадку невиконання вимоги кредитора про дострокове повернення кредиту. Положеннями укладеного між сторонами договору також передбачене право банку вимагати від позичальника дострокове повернення кредиту у випадку порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов’язань за договором. Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору №5907427 від 04 грудня 2007 року, витягом зі Статуту ПАТ «Перший Український Міжнародний банк».

Як свідчить наявна в матеріалах справи копія меморіального валютного ордеру №376854057 від 04 грудня 2007 року позивачем на виконання умов кредитного договору №5907427 від 04 грудня 2007 року були надані позичальнику обумовлені в договорі кредитні кошти в повному обсязі.

Із матеріалів справи встановлено, що відповідач перестав виконувати належним чином взяті на себе договірні зобов’язання, в зв’язку із чим позивачем 27 жовтня 2008 року відповідачу надіслано вимогу щодо погашення заборгованості та здійснення дострокового повернення кредиту. Оскільки така вимога відповідачем виконана не була, станом на 24 жовтня 2010 року виникла заборгованість в розмірі 35492,68 доларів США, а саме: 32228,5 доларів США –заборгованість за тілом кредиту, 371,03 доларів США –заборгованість за нарахованими відсотками, 784,69 доларів США –прострочена заборгованість за тілом кредиту, 2108,46 доларів США –прострочена заборгованість за процентами, 907909 гривень –пеня, 3955,8 гривень –штраф за несвоєчасне виконання зобов’язань щодо надання інформації про фінансовий стан позичальника, 3955,8 гривень –штраф за несвоєчасне виконання зобов’язання щодо дострокового повернення кредиту. Викладене підтверджується розрахунком заборгованості станом на 24 жовтня 2010 року за кредитним договором №5907427 від 04 грудня 2007 року, довідкою про стан та історію заборгованості за кредитним договором №5907427 від 04 грудня 2007 року.

Враховуючи курс долару США до гривні станом на час винесення рішення (довідка в матеріалах справи), загальний розмір заборгованості відповідача, який знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, становить 299868,16 гривень.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаних вище договорів, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договір, який є обов’язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов’язково укладається в письмові формі (ст.1054, 1055 ЦК України).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до норми ст.1050 ЦК України, в контексті положення ст.1054 ч.2 ЦК України, якщо кредитним договором встановлений обов’язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитор має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилась зі сплатою процентів.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, різновидом якої є пеня та штраф (ст.549 ЦК України). При цьому право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ст.550 ЦК України).

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Статтею 533 ЦК України визначено, що грошове зобов’язання повинне бути виконане в гривнях, а у випадку визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

На підставі таких доказів, наведених вище норм діючого законодавства, враховуючи, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору №5907427 від 04 грудня 2007 року, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов’язань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, однак частково –шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості в розмірі 299868,16 гривень.

Підставою для часткового задоволення позову є те, що пред’явлена позивачем вимога про стягнення з відповідача 25795,9 гривень в якості штрафу за невиконання обов’язку по страхуванню майна не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки позивачем його представником не надано договору страхування, не доведено факт його порушення відповідачем.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору (державного мита) на суму 186,47 доларів США, 169,91 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 525, 526, 530, 533, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 110, 209, 212-215, 224-232 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Першій Український Міжнародний банк»суму заборгованості за кредитним договором №5907427 від 04 грудня 2007 року в загальному розмірі 299868,16 гривень.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Першій Український Міжнародний банк»судові витрати у справі у вигляді судового збору (державного мита) на суми 186,47 доларів США та 169,91 гривень, а також у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя          А.В. Брага