Справа № 2-47/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2011 року            Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі:           головуючого судді: –ОСОБА_1,

          при секретарі: –ОСОБА_2,

за участю:           представників відповідача –ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про стягнення коштів, –

В С Т А Н О В И В:

23 січня 2006 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про стягнення коштів (т. 1 а.с. 2-7).

Позивач у своїй заяві з урахуванням уточнень, в обґрунтування позовних вимог, посилалась на те, що у 2004 році звернулась до відповідача з метою перерахувати з-за кордону грошові кошти, всі перемовини з даного приводу вона вела з ОСОБА_6 З лютого по червень 2004 року перерахувала відповідачу 136 000,00 дол. США, 22 березні 2004 року між нею та відповідачем було укладено договір банківського вкладу відповідно до якого вкладник передав банку грошові кошти в розмірі 15 000 дол. США на 12 місяців по 23 березня 2005 року під 3% річних, крім того, у березні-квітні 2005 року до відповідача надійшла пенсія в розмірі 2 175,00 дол. США. проте коли у червні 2005 року вона звернулась до відповідача їй повідомили, що ОСОБА_6 не працює у банку, а на її рахунках лишився залишок у розмірі 281,82 дол. США та 3707,90 дол. США, іншу частину коштів позивач особисто не отримувала, а добровільно повертати отримані кошти відмовляється, тому позивач звернулась до суду з позовом в якому просить суд стягнути на її користь у рахунок повернення коштів за договором вкладу від 22 березня 2004 року –136 000 дол. США, неустойка та 3% річних –107 786,09 дол. США та у рахунок відшкодування понесеної моральної шкоди –250 000 грн. (т.1 а.с. 2-7, 124, т.2 а.с. 97-98)

Від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі (т.2 а.с. 99).

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, так як він є безпідставним та не обґрунтованим, оскільки, позивачем було отримано суму коштів за даним договором (т.1 а.с. 178-180).

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, допитавши свідка, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір вкладу № 0Н01632007 від 22.03.2004 року, за умовами якого вкладник передав банку грошові кошти в розмірі 15 000 дол. США на 12 місяців по 23 березня 2005 року під 3% річних (т.1 а.с. 11)

Встановлено, що протягом 2004-2005 років на рахунок ОСОБА_5 було перераховано 15 000 дол. США, 40 000 дол. США, 45 000 дол. США, 36 000 дол. США, 2 175,94 дол. США, а всього 138 175,94 дол. США, що підтверджується первинним документами (т.1 а.с.12-22).

Встановлено, що протягом 2004 року та 30.03.2005 року за рахунками позивача було проведено операції відповідно до яких грошові кошти як знімались з рахунків, так і зараховувались, зазначене підтверджується копіями прибутково-вибуткових документів, а саме: копія вибуткового документа від 30.03.2004 року на суму 40 000 доларів США ( том 1 а.с.206); копія вибуткового документу від 02.04.2004 року на суму 15 000 доларів США ( том 1 а.с.41); копія вибуткового документу від 06.04.2004 року на суму 45 000 доларів США (том 1 а.с.207); копія вибуткового документу від 07.04.2004 року на суму 10 000 доларів США (том 1 а.с.42); копія вибуткового документу від 08.04.2004 року на суму 17 000 доларів США ( том 1 а.с.47); копія вибуткового документу від 29.04.2004 року на суму 2 280, 42 доларів США (том 1 а.с.204); копія вибуткового документу від 07.06.2004 року на суму 2 900 доларів США (том 1 а.с.42); копія вибуткового документу від 10.08.2004 року на суму 1 500 доларів США (том 1 а.с.43); копія вибуткового документу від 06.08.2004 року на суму 100 000 дол.. США (том 1 а.с.43); копія прибуткового документу від 30.03.2004 року на суму 20 000 доларів США (том 1 а.с.46); копія прибуткового документу від 06.04.2004 року на суму 25 000 доларів США (том 1 а.с.205); копія прибуткового документу від 06.08.2004 року на суму 18 500 доларів США (том 1 а.с.45); копія прибуткового документу від 06.08.2004 року на суму 83 000 доларів США (том 1 а.с.45); копія прибуткового документу від 30.03.2005 року на суму 2 154, 06 доларів США (том 1 а.с.204).

Встановлено, що підписи від імені позивача в вищевказаних документах виконано ОСОБА_5, а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису, зазначене підтверджується висновком комплексної почеркознавчої та технічної експертизи № 1642-1643-11 від 15.06.2011 року (т.2 а.с. 54-69).

Встановлено, що за результатами проведених почеркознавчих експертиз в рамках кримінальної справи № 153, слідство за якою виконується Управлінням Служби безпеки України у Дніпропетровській області, підписи в графі «Зазначену в ордері суму одержав»у заяві на видачу готівки №1 від 02.04.2004 року; заяві на видачу готівки №1 від 07.04.2004 року; заяві на видачу готівки №1 від 07.06.2004 року; заяві на видачу готівки №1 від 06.08.2004 року; заяві на видачу готівки №1 від 10.08.2004 року; заяві на видачу готівки №1 від 29.04.2005 року; в графі «Підпис платника»у заяві на переказ готівки №3 від 30.03.2004 року; у заяві на переказ готівки №3 від 06.04.2004 року; у заяві на переказ готівки №1 від 06.08.2004 року; у заяві на переказ готівки №2 від 06.08.2004 року; у заяві на переказ готівки №1 від 30.03.2005 року виконано на ОСОБА_5, а іншою особою, що підтверджується копіями досліджених платіжних документів та копіями висновків зазначених експертиз (т.1 а.с. 40-47, 106-120).

Встановлено, що 26 вересня 2005 року позивач звернулась до відповідача з заявою в якій, зокрема, зазначила про те, що в серпні 2004 року вона отримала частину коштів у розмірі 130 000 дол. США, між тим просила повернути залишок у розмірі 6 000 дол. США та пенсію, а всього 9000 дол. США, що підтверджується копією даної заяви наявної в матеріалах справи, та оригіналом, який був досліджений у судовому засіданні (т.1 а.с. 144, 162).

Крім того, встановлено, що у своїй заяві на ім’я керівника ДРУ ПАТ КБ «Приватбанк»ОСОБА_7 від 11.07.2005 року позивач також зазначає про факт отримання нею в серпні 2004 року 130000 дол. США та просить повернути їй залишок в сумі 8 175,94 дол. США , що підтверджується копією даної заяви (т.1 а.с. 163-164).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України.

          Статтею 1058 Цивільного кодексу України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

          Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

          Згідно до норм ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

          Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

          Таким чином, при вирішенні справи суд виходить з того, що у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт отримання відповідачем грошових коштів від позивача у розмірі 136 000 дол. США, відповідно до умов укладеного договору вкладу № 0Н01632007 від 22.03.2004 року, також, при розгляді справи встановлено відсутність належних доказів отримання позивачем грошових коштів, навпроти, за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи на вибуткових документах, на підставі яких списувались кошти з рахунку позивача виконані не ОСОБА_5, а іншою особою.

          Проте, при вирішенні позовних вимог, суд приймає до уваги, що ОСОБА_8, який на час виникнення цивільно-правових відносин між сторонами був працівником відповідача, були вчинені дії, які суперечать вимогам укладеного між сторонами договору вкладу та вимогам законодавства в сфері банківських послуг, зазначене випливає з матеріалів кримінальної справи, слідство за якою триває.

          Крім того, з пояснень позивача вбачається, що між нею та ОСОБА_8 склалися довірчі відносини, тому вона доручала йому операції з власним рахунком, оскільки, перебувала за межами території України.

          Більш того, з наданих стороною відповідача та досліджених у судовому засіданні письмових доказів, а саме заяв позивача випливає, що вона у серпні 2004 року отримала частину коштів у розмірі 130 000 дол. США, також 10 серпня 2004 року було виконано останню операцію зі зняття коштів за рахунком позивача.

          Таким чином, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, враховуючи, фактичні обставини, які виникли між сторонами в результаті дій працівника відповідача ОСОБА_8, беручи до уваги, що ОСОБА_5 у своїх заявах до відповідача зазначає про факт отримання нею коштів у розмірі 130 000 дол. США, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню залишок грошових коштів у розмірі 6000 дол. США, крім того, враховуючи, що укладеним між сторонами договором № 0Н01632007 від 22.03.2004 року передбачено нарахування відсотків у розмірі 3% річних на час дії договору, суд вважає також стягнути сумі відсотків за період з 23.03.2004 року по 10.08.2004 року (141 день) на суму 136 000 дол. США у розмірі 1576,11 дол. США (136 000 * 3% * 141 / 365 = 1576,11), та суму відсотків на залишок –6 000 дол. США за період з 11.08.2004 року по 22.03.2005 року (221 день) у розмірі 108,99 дол. США (6000 * 3% * 221 / 365 = 108,99), а всього з відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 7685,10 дол. США, що за курсом НБУ на день винесення рішення складає: 7685,10 дол. США * 7,9893 грн. = 61 398,57 грн.

          Вирішуючи питання судових витрат, та враховуючи результат вирішення справи, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 613,99 грн.

          Крім того, суд приходить до висновку про необхідність скасування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою від 25 січня 2006 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1058, 1066, 1068, 1071 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на користь ОСОБА_5 у рахунок повернення коштів та нарахованих відсотків –61 398,57 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_5 –відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»на користь держави судовий збір –613,99 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою від 25 січня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»про стягнення коштів.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ф.Ф. Маймур