АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2552/14 Справа № 2-183/409/13 Головуючий у 1 й інстанції - Сорока О.В. Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Кочкової Н.О., Слоквенко Г.П.

при секретарі - Кулику О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 звернулася до Новомосковського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому просить визнати спільною сумісною подружжя наступне нерухоме майно:

- жилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0321), що розташована в АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0322), що розташована в АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0323), що розташована в АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,1139 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0324), що розташована в АДРЕСА_1;

- земельну ділянку площею 0,250 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0003), що розташована в АДРЕСА_1.

Крім того, позивач просить встановити наступний порядок поділу спільного майна подружжя:

- за ОСОБА_3 визнати право власності на жилий будинок по АДРЕСА_1, а також на земельні ділянки: площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0323), площею 0,1139 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0324), площею 0,250 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0323), що розташовані в АДРЕСА_1;

- за ОСОБА_4 визнати право власності на земельні ділянки: площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0321) та площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0322), що розташовані в АДРЕСА_1.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_4 зазначає, що 16.06.2005 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, який розірвано 28.01.2011 року. В період шлюбу з відповідачем вони придбали зазначене вище нерухоме майно, яке було оформлене на ім'я відповідача.

ОСОБА_4 просить визнати вищенаведений перелік майна, придбаного у шлюбі, спільною сумісною власністю подружжя, та провести розподіл майна за запропонованим нею варіантом, відступивши від рівності часток на користь відповідача.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не_погодившись з вказаним рішенням, позивачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року, та ухвалення нового рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення через порушення норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.06.2005 року ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 (а.с. 20), до реєстрації шлюбу, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін був народжений син - ОСОБА_5, про що свідчить його свідоцтво про народження (а.с. 190).

За час шлюбу подружжям ОСОБА_5 було придбано майно, яке було зареєстровано на ім'я чоловіка ОСОБА_3, а саме:

- жилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.06.2006 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 413 (а.с. 8-10);

-земельну ділянку площею 0,4164 га, що розташована в АДРЕСА_1, 34, надану для ведення особистого селянського господарства, відповідно до договору купівлі-продажу від 26.04.2006 року (а.с. 5,6);

- земельну ділянку площею 0,3806, що розташована в АДРЕСА_1, яка призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, ведення особистого селянського господарства, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.03.2006 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 415 (а.с. 11-13);

- земельну ділянку площею 0,1594, що розташована в АДРЕСА_1, надана для ведення особистого селянського господарства, відповідно до договору купівлі-продажу від 30.03.2006 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 419 (а.с. 14-16);

-земельну ділянку площею 0,2877 га, що розташована в АДРЕСА_1, надана для ведення особистого селянського господарства, на підставі договору купівлі-продажу від 30.03.2006 року, посвідченого нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 417 (а.с. 17-19).

На які в подальшому відповідач отримав державні акти, про право власності на своє ім'я, а саме:

- державний акт серії ЯЕ № 479737 на право власності на земельну ділянку площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0322), що розташована в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 89);

- державний акт серії ЯЕ № 479740 на право власності на земельну ділянку площею 0,250 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0003), що розташована в АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку (а.с. 105);

- державний акт серії ЯЕ № 479738 на право власності на земельну ділянку площею 0,2932 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0323), що розташована в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 108);

- державний акт серії ЯЕ № 479739 на право власності на земельну ділянку площею 0,1139 га (кадастровий номер земельної ділянки 1223285500:03:006:0324), що розташована в АДРЕСА_1, для ведення особистого селянського господарства (а.с. 123).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про розподіл спільного майна подружжя, за запропонованим позивачкою варіантом, районний суд правильно та обґрунтовано виходив з положень ч.2 ст.72 СК України, відповідно до яких - до вимоги про поділ майна подружжя, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленум Верховного Суду України, від 21.12.2007, № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя, початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС (статті 106, 107 СК) чи з дати набрання рішенням суду законної сили (статті 109, 110 СК), а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

Як вбачається з матеріалів справи порушення прав позивачки з боку відповідача щодо майна, яке є їх спільною сумісною власністю на теперішній час не відбулося, тоді як питання щодо розподілу спільно нажитого майна заявлено позивачкою з пропуском строку позовної давності, відповідно до ч.2 ст.72 СК України.

Як встановлено судом під час розгляду справи брак між подружжям ОСОБА_3 розірвано за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2008 року (а.с. 197).

Відповідно до ч.2 ст. 114 СК України - моментом припинення шлюбу, у разі його розірвання за рішенням суду, відповідно є день набрання чинності рішення про розірвання шлюбу.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05.02.2008 року набрало чинності - 16 лютого 2008 року (а.с.197)

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя лише 03.01.2012 року (а.с. 2)

Відповідно до ч.3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справи відповідачем була подана заява про застосування позовної давності.

Таким чином, висновок суду про відмову у задоволені позову з підстав пропущення строку позовної давності - є правильним.

Що стосується висновків суду про відмову у задоволені позову про визнання вказаного майна спільною сумісною власністю подружжя, то такий висновок суду також є правильним, оскільки відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, припинення шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя, та у даному випадку відповідачем це право позивачки взагалі не оспорюється. Це право гарантоване їй законом, та додаткового визнання на підставі рішення суду не потребує.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що фактично між подружжям відбувся добровільний розподіл спільно нажитого майна, відповідно до якого кожна зі сторін користується та розпоряджається тим майном, яке хоч і набуте в період шлюбу, але фактично належить кожному із них на підставі права власності, що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, які містяться в матеріалах справи,такі висновку суду апелянтом також не спростовані.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі наданих доказів, підстав для виходу за межі апеляційної скарги не вбачається, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 113 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: