ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
======================================================================
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2014 року Справа № 915/1515/14
Господарський суд Миколаївської області у складі судді: Бритавської Ю.С.,
при секретарі судового засідання: Воробйовій В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Бондар Р.В., за довіреністю від 02.09.2014р.
від відповідача: Фуртатова М.Ю., за довіреністю від 03.10.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Закритого акціонерного товариства «Галеніка» (08217, Литва, м. Вільнюс, вул. Лінкмену, 28, код 225676910; адреса представника позивача: 04211, м. Київ, Оболонська набережна, 7, корп. 3, оф. 2)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід» (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 11/1, код ЄДРПОУ 31159983)
про: стягнення 177864,50 доларів США, що еквівалентно 2326879,42 грн., -
Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Галеніка» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід» про стягнення збитків у розмірі 122640,00 доларів США, що еквівалентно 1604415,11 грн. та пені у розмірі 55224,50 доларів США, що еквівалентно 722464,31 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №20/01 від 20.01.2010р. в частині поставки передплаченого товару - блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук, чим позивачу нанесені збитки у розмірі 122640,00 доларів США, що еквівалентно 1604415,11 грн., що складають вартість втраченого майна. Окрім того, за невиконання відповідачем зобов'язань в частині поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 55224,50 доларів США, що еквівалентно 722464,31 грн.
Ухвалою суду від 22.09.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі; розгляд справи призначено на 14.10.2014р. о 14:00; витребувано додаткові докази у справі.
09.10.2014р. за вх.№18449/14 до суду від відповідача надійшов відзив на позов та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
10.10.2014р. за вх.№18564/14 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, в т.ч. зроблений на вимогу суду перерахунок пені, з урахуванням постанови Верховного Суду України від 07.11.2011р. у справі №3-121гс11 щодо обмеження розміру пені в межах подвійної облікової ставки НБУ, згідно з яким розмір пені склав 25066,06 доларів США, що еквівалентно 327922,09 грн.
14.10.2014р. за вх.№18742/14 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
14.10.2014р. за вх.№18803/14 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні 14.10.2014р. судом оголошувалась перерва до 18.11.2014р. о 15:30.
18.11.2014р. за вх.№21208/14 та за вх.№21209/14 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а також заява про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені.
18.11.2014р. за вх.№21250/14 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.11.2014р. задоволено клопотання відповідача та продовжено строк розгляду справи до 04.12.2014р.; розгляд справи відкладено на 27.11.2014р. о 15:00; витребувано додаткові докази у справі.
26.11.2014р. за вх.№21779/14 та за вх.№21780/14 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити у його задоволенні. Зокрема, відповідач посилається на наступне:
- позивач не має законних підстав вимагати від відповідача повернення 122640,00 доларів США, що еквівалентно 1604415,11 грн., оскільки за умовами підписаної сторонами Додаткової угоди №1 від 26.06.2012р. до договору №20/01 від 20.01.2010р. відповідач у випадку не відвантаження блоку радіаторів взяв на себе зобов'язання замість повернення суми передоплати - поставити зернозбиральний комбайн «Лида-1300-03» 2010 р.в. - 1 шт. вартістю 135000 доларів США, при цьому сторони домовились, що відвантаження вказаного комбайну відбудеться після повної оплати його вартості з урахуванням транспортних та накладних витрат відповідача, які позивачем не оплачені і на даний час;
- обумовлений Додатковою угодою №1 від 26.06.2012р. зернозбиральний комбайн «Лида-1300-03» 2010 р.в. на даний час знаходиться на відповідальному зберіганні та може бути переданий позивачу після узгодження умов його доставки, вартість цього комбайну станом на листопад 2014 року становить 1855000 (один мільйон вісімсот п'ятдесят тисяч) грн.;
- позивачем не доведено наявність в діях відповідача всіх елементів складу господарського правопорушення;
- позивачем пропущений строк позовної давності за вимогами про нарахування пені.
Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:
20.01.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український радіаторний завод «Кронід» (Постачальник, відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Галеніка» (Покупець, позивач) укладений договір №20/01, за умовами якого Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію (названа в подальшому товар), а Постачальник виготовити та поставити товар в асортименті, кількості та за цінами згідно номерних специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору та оформлюються на всі наступні поставки в межах суми договору. Мета придбання товару - для оптової торгівлі.
Відповідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється у відповідності з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс-2000 на умовах FCA - м. Миколаїв, Україна.
За п.2.2 договору відвантаження товару здійснюється партіями у відповідності до заявок Покупця.
Згідно з п.2.4 договору строк поставки протягом 30 днів з моменту надходження 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника, згідно дати проставленої в специфікації яка є невід'ємною частиною цього договору. Датою поставки вважається дата передачі товару перевізнику для доставки Покупцю згідно п.2.1 даного договору.
Пунктами 3.1, 3.3 договору передбачено, що ціни на товар встановлюються в доларах США, включаючи вартість пакування, маркування, витрат на оформлення митних документів, сертифікатів походження товару. Валюта платежу - долар США.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що умови оплати: передплата в розмірі 100% від вартості замовленої продукції здійснюється згідно специфікації на поставку продукції. За згодою сторін умови оплати можуть бути змінені.
Відповідно до п.7.3 договору Постачальник за даним договором несе відповідальність: за порушення строків поставки товару - пеню в розмірі 0,1% від суми не поставки (недопоставки) за кожен день прострочення.
Згідно з п.7.4 договору у разі якщо Постачальник не відвантажує товар згідно умов договору (відвантаження товару пізніше узгодженої дати) то Покупець має право відмовитися від товару та вимагати повернення раніше сплачених 100% грошових коштів протягом 5 банківських днів.
Пунктом 11.1 договору встановлено, що у випадку спорів та протирічок, які можуть виникнути за даним договором або у зв'язку з ним, якщо вони не можуть бути вирішені мировим шляхом, їх розгляд переноситься в Господарський суд за місцем знаходження відповідача у відповідності з його регламентом.
За п.12.2 договору всі додатки та доповнення до даного договору є невід'ємною його частиною та є дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані обома сторонами.
Специфікацією №1 від 20.01.2010р. до договору №20/01 від 20.01.2010р. визначено асортимент, кількість та ціну товару, що поставляється за даним договором, а саме: блок радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук на суму 151300 доларів США.
На виконання умов договору позивачем в період з 21.01.2010р. по 09.06.2010р. було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача 170000 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунків позивача та відповідача.
25.03.2010р. відповідачем повернено частину передплачених за поставку товару коштів, а саме 39360 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунків позивача та відповідача.
26.06.2012р. між сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору поставки продукції №20/01 від 20.01.2010р., що є невід'ємною частиною даного договору, якою:
1. пункт 2.4 Розділу 2 «Умови поставки товару» договору поставки від 20.01.2010р. №20/01 викладено в наступній редакції: « 2.4. Датою поставки товару Покупцю є 27.06.2012р. з урахуванням надходження 100% передплати на розрахунковий рахунок Постачальника»;
2. пункт 7.4 Розділу 7 «Відповідальність сторін» договору поставки від 20.01.2010р. №20/01 викладено в наступній редакції: «У разі якщо Постачальник не відвантажує товар згідно умов договору (відвантаження товару пізніше узгодженої дати) то Постачальник зобов'язується поставити Покупцю зернозбиральний комбайн «Лида-1300-03» 2010 р.в. - 1 шт. вартістю 135000 доларів США в рахунок заборгованості за договором. Відвантаження зернозбирального комбайну «Лида-1300-03» 2010 р.в. Покупцю здійснюється після оплати повної вартості комбайна з урахуванням транспортних та накладних витрат Постачальника»;
3. пункт 2.2 Розділу 2 «Умови поставки товару» договору поставки від 20.01.2010р. №20/01 - виключено.
Станом на 27.06.2012р. обумовлений в Специфікації №1 від 20.01.2010р. до договору товар - блок радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук на суму 151300 доларів США - відповідачем позивачу поставлений не був.
При цьому станом на 27.06.2012р. загальна сума передплачених за даний товар коштів складала - 130640,00 доларів США.
В наступному відповідачем повернено ще частину передплачених за поставку товару коштів, а саме: 06.07.2012р. перераховано позивачу 8000 доларів США, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунків позивача та відповідача.
Таким чином, з 06.07.2012р. по даний час сума перерахованих позивачем в якості передплати за товар за договором №20/01 від 20.01.2010р. коштів складає 122640,00 доларів США.
Вважаючи, що не поставкою обумовленого товару - блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук - відповідач спричинив позивачу збитки у вигляді втраченого майна на суму 122640,00 доларів США, що еквівалентно 1604415,11 грн., окрім того, за невиконання відповідачем зобов'язань в частині поставки товару позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 55224,50 доларів США, що еквівалентно 722464,31 грн., позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За вимогами ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Вимогами ст.ст. 662, 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
В силу вимог ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За вимогами ст. 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Господарським судом встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №20/01 від 20.01.2010р. станом на 27.06.2012р. в частині поставки позивачу блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук.
Умовами укладеної сторонами Додаткової угоди №1 від 26.06.2012р. до договору сторони встановили правові наслідки порушення відповідачем зобов'язання щодо поставки позивачу вказаного товару - блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук - у вигляді зміни умов зобов'язання, а саме: виникнення у відповідача обов'язку поставити інший товар - зернозбиральний комбайн «Лида-1300-03» 2010 р.в. - 1 шт. вартістю 135000 доларів США.
В судовому порядку ані договір №20/01 від 20.01.2010р., ані Додаткова угода №1 від 26.06.2012р. до нього недійсними не визнавались.
При цьому сторонами, користуючись визначеною ст. 627 ЦК України свободою договору, визначено в даному випадку зустрічне виконання зобов'язання у розумінні ст. 538 ЦК України, а саме: виникнення у відповідача зобов'язання поставити зернозбиральний комбайн «Лида-1300-03» 2010 р.в. після виконання позивачем зобов'язання з оплати повної вартості комбайна з урахуванням транспортних та накладних витрат Постачальника.
Повну вартість зернозбирального комбайну «Лида-1300-03» 2010 р.в. з урахуванням транспортних та накладних витрат відповідача - позивачем не сплачено ані на момент зміни умов зобов'язання, ані по теперішній час, проти чого позивач не заперечує.
Таким чином, господарський суд вважає, що відповідач мав право зупинити виконання свого обов'язку з поставки позивачу зернозбирального комбайну «Лида-1300-03» 2010 р.в. до виконання позивачем своїх зобов'язань з оплати його повної вартості з урахуванням транспортних та накладних витрат.
Господарський суд не погоджується з доводами позивача про спричинення йому відповідачем внаслідок не поставки блоку радіаторів збитків у вигляді вартості втраченого майна, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з вимогами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Позивачем заявлені збитки у вигляді втраченого майна, а саме: блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук на суму 122640,00 доларів США, що еквівалентно 1604415,11 грн.
Між тим, вказане майно у власності позивача ніколи не перебувало, а договірне зобов'язання відповідача з поставки позивачу вказаного майна було змінено за вільною згодою обох сторін, в т.ч. і самого позивача - на інше зобов'язання - з поставки іншого товару - зернозбирального комбайну «Лида-1300-03» 2010 р.в.
За таких обставин, господарський суд вважає, що позивачем не доведено наявності у нього збитків у розмірі 122640,00 доларів США, що еквівалентно 1604415,11 грн., з огляду на що позовні вимоги в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 55224,50 доларів США, що еквівалентно 722464,31 грн., нарахованої за період з 17.09.2013р. по 16.09.2014р. за невиконання відповідачем зобов'язань в частині поставки товару - блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук, господарський суд доходить наступних висновків.
Як вже було зазначено вище, відповідно до п.7.3 укладеного між сторонами договору Постачальник за даним договором несе відповідальність: за порушення строків поставки товару - пеню в розмірі 0,1% від суми не поставки (недопоставки) за кожен день прострочення.
Дійсно, станом на 27.06.2012р. відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором №20/01 від 20.01.2010р. та порушив строк поставки позивачу блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук.
Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вимогами п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України також передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
У ч.6 ст. 231 ГК України також встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до вимог ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Зобов'язання відповідача з поставки позивачу блоку радіаторів УР 300.13.000 для комбайна зернозбирального самохідного КЗС1218 в кількості 85 (вісімдесяти п'яти) штук у відповідності до Додаткової угоди №1 від 26.06.2012р. до договору №20/01 від 20.01.2010р., яка є його невід'ємною частиною, мало бути виконано до 27.06.2012р., на чому наголошує сам позивач.
Таким чином, в силу вимог ч.6 ст. 232 ГК України позивач мав право нарахувати відповідачу обумовлені договором штрафні санкції у вигляді пені за період з 28.06.2012р. по 27.12.2012р.
Посилання позивача на те, що вказання у договорі щодо нарахування пені вислову «за кожний день» є визначенням нарахування пені за весь період прострочення (включаючи по сьогоднішній день і в наступному) є хибними, оскільки в пункті 7.3 укладеного між сторонами договору висловом «за кожний день прострочення» сторонами визначено складові розміру нарахування пені, а саме: «пеню в розмірі 0,1% від суми не поставки (недопоставки) за кожен день прострочення», при цьому укладеним договором жодним чином не передбачено нарахування пені за весь період прострочення.
Як зазначалося вище, відповідачем у відповідній заяві за вх.№21209/14 від 18.11.2014р. було заявлено суду клопотання про застосування строків позовної давності щодо нарахування пені.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до вимог ч.1, п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи вбачається, що про порушення свого права /інтересу в даному випадку позивач дізнався 27.06.2012р., проти чого не заперечує і представник позивача.
Натомість до суду за захистом свого права/інтересу позивач звернувся з відповідним позовом 17.09.2014р., тобто зі спливом однорічного строку позовної давності, передбаченого п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України.
Відповідно до вимог ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем до винесення рішення по даній справі заявлено суду про застосування позовної давності щодо нарахування пені.
Проаналізувавши вимоги законодавства та наявні матеріали справи, суд доходить висновку про сплив позовної давності за заявленими позивачем позовними вимогами про стягнення з відповідача пені у розмірі 55224,50 доларів США, що еквівалентно 722464,31 грн.
Підстав які б зупинили перебіг позовної давності, або перервали перебіг позовної давності, або поважних причин пропущення строку позовної давності судом не встановлено.
Вищевказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову ЗАТ «Галеніка» про стягнення з відповідача пені у розмірі 55224,50 доларів США, що еквівалентно 722464,31 грн.
За таких обставин, у задоволенні позову ЗАТ «Галеніка» слід відмовити повністю.
Іншого позивачем не доведено.
Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Закритого акціонерного товариства «Галеніка» відмовити повністю.
Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області.
Повне рішення складено 01 грудня 2014 року.
Суддя Ю.С. Бритавська