ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 р. Справа №18/1427/12

за первісним позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ , 04116

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", код ЄДРПОУ 00131819, вул.Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

про стягнення грошових коштів в сумі 11 329 815,82 грн.

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", код ЄДРПОУ 00131819, вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022

до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 31301827, вул. Шолуденка, 1, м. Київ , 04116

про визнання недійсним пункту 9.3. Договору поставки природного газу №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р.

Головуючий суддя Погрібна С.В.,

суддя Гетя Н.Г.;

суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): не з"явився

від відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Остроушко О.Л. довіреність №01-11/4201 від 03.04.2014р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.12.2012р. було припинено провадження у справі №18/1427/12 (т.4; а.с.12-16) .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. ухвалу господарського суду Полтавської області від 10.12.2012р. було скасовано. (т. 4, а.с. 52-55). Справу направлено на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Відповідно до автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Погрібній С.В.

Розпорядженням голови господарського суду Полтавської області від 12.08.2013р. справу №18/1427/12 було призначено до колегіального розгляду (т.4, а.с. 226).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Полтавської області від 30.09.2014р. було змінено склад колегії (т. 5, а.с. 172).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Полтавської області від 18.11.2014р. було змінено склад колегії (т. 5, а.с. 202).

Розпорядженням заступника голови господарського суду Полтавської області від 26.11.2014р. було змінено склад колегії.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, додано до справи та повідомлено про строк виготовлення повного тексту рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть справи: розглядається первісна позовна заява (т.1, а.с.2-10) про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" заборгованості по договору №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. в розмірі 9 806 342,24 грн., пені в розмірі 740 947,61 грн., 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 445 641,70 грн. та зустрічна позовна заява (т.4, а.с. 120-122) про визнання недійсним пункту 9.3. Договору поставки природного газу №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р.

27.05.2013р. ПАТ "Полтаваобленерго" було подано зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просить суд визнати недійсним пункту 9.3. Договору поставки природного газу №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. (т. 4; а.с. 120-122).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2013р. зустрічна позовна заява була прийнята до провадження разом з первісним позовом (т. 4, а.с. 151).

Представником позивача за первісним позовом 17.06.2013р. було подано заяву (вхід.№8541 від 17.06.2013р.) (т.4; а.с. 156-164) про зменшення позовних вимог. В обгрунтування якої зазначає, що зобов"язання ПАТ "Полтаваобленерго" за основним боргом по Договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. в сумі 9 806 342,24 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а в частині стягнення пені ДК "Газ України" збільшує позовні вимоги.

Відповідно до вказаної заяви про зменшення позовних вимог ДК "Газ України" (позивач за первісним позовом) просить суд стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" (відповідач за первісним позовом) 1 839 209,80 грн. - пені за період з 10.08.2010р. по 23.03.2012р., 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 445 641,70 грн.

11.07.2013р. представником ПАТ "Полтаваобленерго" (позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом) було подано через канцелярію суду клопотання (вхід.№9884 від 11.07.2013р.) в якому просить суд зупинити провадження у справі (т.4, а.с. 178-180).

Ухвалою від 02.10.2013р. було прийнято до розгляду заяву ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про зменшення розміру позовних вимог, задоволено заяву ПАТ "Полтаваобленерго" та зупинено провадження у справі №18/1427/12 (т.4, а.с.239-241).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. ухвалу господарського суду Полтавської області від 02.10.2013р. було скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.01.2014р. справу №18/1427/12 призначено до розгляду в судовому засіданні (т.5, а.с.45).

В зв"язку з надходженням 14.02.2014р. до господарського суду Полтавської області запиту №11-58/001923 від 11.01.2014р. з Харківського апеляційного господарського суду, про направлення касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. по справі №18/1427/12, матеріали справи №18/1427/12 були направлені до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.03.2014р. відхилено клопотання про відновлення строку касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. та повернуто касаційну скаргу ПАТ "Полтаваобленерго".

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.04.2014р. справу №18/1427/12 призначено до розгляду в судовому засіданні (т. 5, а.с.54-55).

В зв"язку з надходженням 28.04.2014р. до господарського суду Полтавської області запиту №11-58/005031 від 15.04.2014р. з Харківського апеляційного господарського суду про направлення касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. по справі №18/1427/12, матеріали справи №18/1427/12 були направлені до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.05.2014р. було відмовлено в прийнятті касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. (т.5, а.с.61).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 11.06.2014р. справу №18/1427/12 призначено до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.07.2014р. зупинено провадження у справі в зв"язку з надходженням 04.07.2014р. до господарського суду Полтавської області запиту №11-58/008438 від 27.06.2014р. з Харківського апеляційного господарського суду, про направлення касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. по справі №18/1427/12, матеріали справи №18/1427/12 були направлені до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2014р. було відмовлено в прийнятті касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. (т.5, а.с. 75-76).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.09.2014р. справу №18/1427/12 призначено до розгляду в судовому засіданні (т.5, а.с. 80-81).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.10.2014р. зупинено провадження у справі в зв"язку з надходженням 02.10.2014р. до господарського суду Полтавської області запиту №12-56/014397 від 25.09.2014р. з Харківського апеляційного господарського суду, про направлення касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" до Вищого господарського суду України для здійснення касаційного перегляду постанови Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р. по справі №18/1427/12, матеріали справи №18/1427/12 були направлені до Вищого господарського суду України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.10.2014р. було відмовлено в прийнятті касаційної скарги ПАТ "Полтаваобленерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2013р.(т. 5, а.с. 181-182).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.11.2014р. справу №18/1427/12 призначено до розгляду в судовому засіданні (т.5, а.с. 199).

Позивач за первісним позовом від 17.06.2013р. (вхід.№8541 від 17.06.2013р.) в обгрунтування заяви про зменшення позовних вимог зазначає, що зобов"язання ПАТ "Полтаваобленерго" за основним боргом по Договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. в сумі 9 806 342,24 грн. було припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, в зв"язку з чим ДК "Газ України" зменшує позовні вимоги в цій частині. А в частині стягнення пені ДК "Газ України" збільшує позовні вимоги та просить суд стягнути з ПАТ "Полтаваобленерго" (відповідач за первісним позовом) 1 839 209,80 грн. - пені за період з 10.08.2010р. по 23.03.2012р., 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 445 641,70 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів в частині основного боргу, щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за основним боргом по Договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. в сумі 9 806 342,24 грн. суд задовольняє заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає її до розгляду. В частині нарахування пені в сумі 1 839 209,80 грн. за період з 10.08.2010р. по 23.03.2012р. колегія суддів відмовляє в задоволенні заяви, оскільки даним зменшенням позовних вимог ДК "Газ України" відмовляється від стягнення основного боргу, збільшуючи розмір позовних вимог в частині пені, чим фактично заявляє додаткові позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, подальший розгляд справи проводиться стосовно стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" за первісним позовом пені в розмірі 740 947,61 грн., 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 445 641,70 грн. та зустрічна позовна заява про визнання недійсним пункту 9.3. Договору поставки природного газу №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р.

Представник позивача за первісним позовом в судове засідання не з"явився.

В судовому засіданні 19.11.2014р. на задоволенні первісного позову наполягав, посилаючись на неналежне виконання ПАТ "Полтаваобленерго" умов договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. Проти задоволення зустрічного позову заперечує.

Представник відповідача за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судовому засіданні та у наданому клопотанні від 25.11.2014р. просить зменшити розмір пені по справі до 1000, 00 грн. посилаючись на тяжкий майновий стан, що викликаний несвоєчасними розрахунками за енергоносії.

Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила:

Між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (позивач за первісним позовом по справі; відповідач за зустрічним позовом; постачальник за Договором) та Публічним акціонерним товариством "Полтаваобленерго" (відповідач за первісним позовом; позивач за зустрічним позовом по справі; покупець за Договором) 20.12.2010р. був укладений договір поставки природного газу №06/10-2586ТЕ-24/3609 (далі -договір) (т.1; а.с.14-18).

До договору купівлі-продажу природного газу за державні кошти №06/10-2586ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 28.12.2011 року, якою було змінено назву Договору, узгодивши назву в наступній редакції "Договір поставки природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання". Крім того, даною Додатковою угодою було виключено п. 1.3. із тексту Договору, а пункт 1.4. вважати пунктом 1.3., а також внесено зміни до п.п. 3.2. та 10.1. Договору (т.1; а.с.22).

Додатковою угодою №2 від 04.04.2011р. сторони внесли зміни в пункт 3.1. Договору (т. 1; а.с 23).

Додатковою угодою №3 від 24.05.2011р. сторони внесли зміни в пункт 13. Договору (т. 1; а.с 24).

Додатковою угодою №4 від 11.07.2011р. сторони внесли зміни в пункт 3.1. Договору (т. 1; а.с 25).

За умовами даного Договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" зобов"язався поставити ПАТ "Полтаваобленерго" імпортований газ, а ПАТ "Полтаваобленерго" зобов"язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Газ, що продається за умовами даного Договору використовується покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом даного Договору (п.п.1.1. Договору).

При укладенні договору сторони узгодили, що постачальник передає покупцеві з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. природний газ з урахуванням вартості його транспортування обсягом до 107 400 тис. куб. м. в тому числі по місяцях (п.п.1.2. Договору).

Ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 840,169 грн. є 1 309,20 грн.

Згідно п.п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у наступному порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотків від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем за первісним позовом з січня - вересень 2011року було поставлено природний газ на загальну суму 89 949 895,20 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи актами приймання-передачі природного газу (т.1; а.с.26-35):

- від 31.01.11р. за спожитий газ у січні 2011р. на суму 21 593 944,80 грн.;

- від 28.02.11р. за газ спожитий у лютому 2011 року на суму 21 154 053,60 грн.;

- від 31.03.11р. за газ спожитий у березні 2011 року на суму 19 139 194,80 грн.;

- від 30.04.11р. за газ спожитий у квітні 2011 року на суму 10 848 031,20 грн.;

- від 31.05.11р. за газ спожитий у травні 2011 року на суму 3 511 274,40 грн.;

- від 30.06.11р. за газ спожитий у червні 2011 року на суму2 779 431,60 грн.;

- від 31.07.11р. за газ спожитий у липні 2011 року на суму 3 525 675,60 грн.;

- від 31.08.11р. на суму 577 357,20 грн.;

- від 31.08.11р. за період з 06.08.2011р. по 31.08.2011р. на суму 2 970 574,80 грн.;

- від 30.09.2011р. за газ спожитий у вересні 2011 року на суму 3 850 357,20 грн.

Пунктом 6.1.1 Договору передбачений обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Однак відповідач свої зобов'язання по Договору щодо оплати газу у визначені строки не виконав, розрахувавшись частково за одержаний природний газ в розмірі 80 143 552,96 грн. Заборгованість по оплаті за спожитий природний газ складала 9 806 342,24 грн.

Відповідно до пункту 7.3.1 договору у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 встановлений строк позовної давності до вимог про стягнення неустойки 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості по договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. в розмірі 9 806 342,24 грн., пені в розмірі 740 947,61 грн., 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 445 641,70 грн.

27.05.2013р. ПАТ "Полтаваобленерго" було подано зустрічну позовну заяву до ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про визнання недійсним пункту 9.3 Договору поставки природного газу №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р.

В обгрунтування зустрічної позовної заяви ПАТ "Полтаваобленерго" посилається на те, що вказане положення договору № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 суперечить нормам законодавства України.

Заявою від 17.06.2013р. позивачем за первісним позовом було зменшено позовні вимоги в частині стягнення суми 9 806 342,24 грн. основного боргу за договором № 06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. в зв"язку з зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів врахувала наступне:

Що стосується первісної позовної заяви:

Предметом спору у даній справі є правовідносини сторін, що виникли з приводу виконання договору поставки, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України, загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, а також умовами самого договору.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Наданими до справи доказами підтверджуються факт існування між сторонами заснованих на договорі правовідносин з приводу постачання природного газу, обсяги та вартість поставленого за договором газу та факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.

Так за несвоєчасну сплату та неналежне виконання відповідачем за первісним позовом зобов"язань за Договором, позивачем за первісним позовом відповідно до п. 7.3.1. Договору та ст.625 Цивільного кодексу України було нараховано пеню в розмірі 740 947,61 грн., 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 445 641,70 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено за допомогою ІАЦ "Ліга" правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат і, за результатами розрахунку суд дійшов до висновку про правомірність позовних вимог у цій частині.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3.1 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов пункту 4.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у позивача за первісним позовом заявляється право на нарахування пені з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня коли позивач дізнався про порушення свого права (з початку перебігу позовної давності), а відтак, саме з 21 числа місяця + 6 місяців повинна обчислюватися пеня.

Так позивачем нараховано до стягнення пеню в сумі 740 947,61грн. за період з 16.01.2012 року по16.07.2012 року.

Розмір нарахованої пені відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні та у наданому через канцелярію суду клопотанні просить суд зменшити розмір заявленої позивачем до стягнення пені до 1000,00грн. на підставі ч.2 ст. 233 ГК України.

Частиною 3 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.

Згідно ч. 1 статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013).

Відповідно до пояснень відповідача за первісним позовом, поставлений по Договору №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. газ постачався виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, а рівень тарифів на опалення та постачання гарячої води протягом 2011р. та 1-го півріччя 2012р. не в повній мірі покриває затрати товариства на виробництво теплової енергії, внаслідок цього діяльність товариства щодо виробництва теплової енергії є збитковою.

Крім того, відповідач за первісним позовом зазначає, що досить велика кількість споживачів, особливо підприємств житлово-комунальної сфери, бюджетні установи постійно мають значну заборгованість за спожиті електричну та теплову енергію.

Як зазначає відповідач, його майновий стан є тяжким, що викликаний несвоєчасними розрахунками за енергоносії. В свою чергу, такі розрахунки не дають можливості своєчасно розраховуватися з кредиторами за господарськими зобов"язаннями, а тому просить суд врахувати зазначені обставини та зменшити розмір пені.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

За таких обставин, колегія суддів вважає даний випадок винятковим, а також враховуючи інтереси позивача за первісним позовом, дійшов висновку про необхідність зменшення належної до стягнення пені на 30%, у зв"язку з чим з відповідача за первісним позовом стягується пеня у сумі 518 663,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 518 663,33 грн. пені, 336 884,27 грн. інфляційних нарахувань та 3% річних в розмірі 445 641,70 грн. підлягають задоволенню, в іншій частині позову відмовити.

Розглядаючи зустрічну позовну заяву, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 9.3 договору встановлено, що строк позовної давності за цим договором та до вимог про стягнення неустойки встановлюються тривалістю у 3 роки. Неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма надає сторонам за договором право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положенням ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу, встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання з оплати отриманого газу мало виконуватись відповідачем до 20 числа, наступного за місяцем поставки газу, а отже прострочення платежу за кожний неоплачений місяць починається з 21 числа відповідного місяця.

Згідно з ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 ЦК України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Однак, в даному випадку, виходячи із змісту договору, початок перебігу позовної давності за вимогами, що випливають з даного договору починається з 21 числа наступного за місяцем поставки, який неоплачений, тобто від дня, коли позивач дізнався про порушення свого права, а відтак, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України, саме з 21 числа місяця + 6 місяців.

Пунктом 9.3 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки вказаним пунктом договору сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 ЦК України.

Таким чином, умови пункту 9.3. у частині стосовно того, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією суперечать нормам ст. ст. 260, 261 ЦК України та положенням ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

На підставі викладеного, враховуючи, що пункт 9.3. у частині стосовно того, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, суперечить нормам ст. 260 ЦК України, ст. 261 ЦК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, а тому цей пункт у частині стосовно того, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом підлягає визнанню судом недійсним згідно з ч.1 ст. 203 та ч.1 ст. 215 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 11 грудня 2012 року у справі № 15/046-11 та Вищого господарського суду України від 03.04.2014р. по справі №901/3163/13.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про часткове задоволення зустрічного позову.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022; код ЄДРПОУ 00131819; р/р 26009173285071 в ПРУ КБ "Приватбанк"; МФО 320876) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ , 04116; код ЄДРПОУ 31301827) 518 663,33 грн. пені, 336 884,27грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в розмірі 445 641,70 грн. та 8 656,91грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 222 284,28 грн. пені за первісним позовом відмовити.

4. Зустрічну позовну заяву задовольнити частково.

5. Визнати недійсним пункт 9.3 Договору поставки природного газу №06/10-2586-ТЕ-24/3609 від 20.12.2010р. укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", в частині нарахування неустойки за шість місяців, що передують моменту звернення за шість місяців з претензією або позовом.

6. Стягнути з Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ , 04116; код ЄДРПОУ 31301827) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, Полтавська область, 36022; код ЄДРПОУ 00131819; р/р 26009173285071 в ПРУ КБ "Приватбанк"; МФО 320876) 860,25 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

7. В іншій частині залишити без змін.

Повне рішення складено 02.12.2014р.

Головуючий суддя Погрібна С.В.

суддя Гетя Н.Г.

суддя Сірош Д.М.