УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 165180/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

Головуючого судді Гулида Р.М.,

суддів: Каралюса В.М., Затолочного В.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 20.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 04.04.2011 року звернувся з позовом в суд до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області (далі-УПФУ) та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна бути встановлена в розмірі двох мінімальних заробітних плат; згідно ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка повинна становити 25% мінімальної пенсії за період з 05.10.2010 року по день розгляду справи.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції третьої категорії, їй призначена пенсія, яку відповідач виплачує менше передбаченого розміру, встановленого чинним законодавством. Позивач вважає, що відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі двох мінімальних заробітних плат, тоді як виплата здійснювалась у сумі 10,50 грн. щомісячно. Не відповідає також вимогам ч.2 ст.51 Закону нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, оскільки особам, віднесеним до 3-ї категорії, така додаткова пенсія призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється на рівні прожиткового мінімуму та не може будь-яким чином обмежуватися.

Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 20.12.2011 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області провести перерахунок та виплату позивачу доплати до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат на час виплати за період з 05.10.2010 року по 22.07.2011 року на підставі положень ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням УПФУ подано апеляційну скаргу, в якій просить постанову Маневицького районного суду Волинської області від 20.12.2011 року скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», та доводиться непоширенням на дані правовідносини ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу УПФУ слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних міркувань.

На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що позивач є непрацюючим пенсіонером, який постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно ч.2 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення проводиться доплата до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 3 категорії призначалась розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Однак згідно положення ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанови Кабінету Міністрів України, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач має право на виплату щомісячної грошової доплати як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 05.10.2010 року по 22.07.2011 року із врахуванням шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а тому позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 20.12.2011 року у справі № 2а-4849/11 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.М. Гулид

Судді В.М. Каралюс

В.С. Затолочний