УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 року Справа № 164907/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Гулида Р.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області на постанову Любешівського районного суду Волинської області від 07.12.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В :

31.10.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ, в якому просив зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11 травня 2011 року по день припинення права на даний вид пенсії.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що він є інвалідом І групи, віднесений до першої категорії постраждалих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії для інвалідів І групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим 10-ти мінімальних пенсій за віком. Відповідач нараховує пенсію позивачу за рахунок коштів державного бюджету виходячи з постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, постанови Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, якими встановлено базову величину для обчислення відповідних пенсій та поетапне збільшення їх розміру, що на думку позивача суперечить чинному законодавству, оскільки такий розмір пенсій є значно меншим, ніж це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Любешівського районного суду Волинської області від 07.12.2011 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії відповідача. Зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області нарахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю, в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком передбаченої ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 11.05.2011 року по 22.07.2011 року включно з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.

У відповідності до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. При цьому суд виходить з наступних міркувань.

На підставі ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до категорії 1, що підтверджується копією посвідчення. Позивачу встановлено І групу інвалідності на захворювання, що пов'язано з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області.

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів з вказаний період, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.

Відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам І групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 100 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №654 від 16.07.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій УПФУ щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії згідно з ст.ст. 50,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Вищенаведене також підтверджується тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 - рп. від 22.05.2008 року.

На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності 23 липня 2011 року. Вказані зміни в законодавстві неконституційними не визнавались.

Отже, до набрання чинності зазначеною постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23 липня 2011 року, у справах щодо розміру пенсії слід застосовувати положення ст.50, ст.54, ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відтак, нарахування та виплату пенсії позивачу відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» також слід проводити до 22 липня 2011 року.

Колегія суддів приходить до переконання, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, постанова суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції в повному обсязі захистив права та законні інтереси позивача як постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда І групи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 160, ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Любешівському районі Волинської області залишити без задоволення, а постанову Любешівського районного суду Волинської області від 07.12.2011 року у справі № 2а-7951/11 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.М. Гулид

судді В.М. Каралюс

В.С. Затолочний