Провадження : 22ц/790/8271/14 Головуючий 1-ї інстанції - Короткий І.П.
Справа №2-643/11656/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.
Категорія : житлове.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Шевченко Н.Ф.
суддів - Бобровського В.В., Кокоші В.В.
при секретарі - Лашаковій Д.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення права користування жилим приміщенням, зобов'язання вчинити дії та вселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення права користування жилим приміщенням, зобов'язання вчинити дії та вселення, посилаючись на те, що з листопада 2010 року по лютий 2012 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, від якого мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, 2009 року народження, які страждають на тяжкі захворювання.
Після їх народження і до вересня 2011 року вона разом із дітьми проживала в квартирі АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4
З вересня 2011 року ОСОБА_2 створив неможливі умови для спільного проживання, тому вона була змушена переїхати з дітьми до своєї матері і до цього часу відповідач не пускає її в дану квартиру, чим порушує права дітей на житло.
З цих підстав, позивачка просила встановити право малолітніх дітей на користування жилим приміщенням, а саме спірною квартирою, зобов'язати СГІРФО Московського РВ ХМУ ГУМВСУ в Харківській області зареєструвати місце проживання дітей за вказаною адресою та вселити її разом з дітьми в цю квартиру.
Відповідачі надали суду письмові заперечення проти позову, в яких просили відмовити в задоволенні позову, оскільки ні власник, ні члени його сім'ї не давала згоду на вселення позивача с спірну квартиру.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного.
Оцінюючи встановлені у справі обставини суд першої інстанції дійшов висновку , що підстав для задоволення позову немає, оскільки відсутні будь-які докази того, що позивачка разом з дітьми поселились та проживали у спірній квартирі зі згоди власника квартири ОСОБА_4
Такий висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовується.
Суд першої інстанції згідно вимог ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Відповідно до ст. 156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням наравні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать: дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. При цьому припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї має право вселити в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.
Із матеріалів справи вбачається, що спірна квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності матері ОСОБА_2 - ОСОБА_4
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 12 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 травня 2012 року було відмовлено ОСОБА_8 у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про поновлення порушеного права та вселення (а.с.51-55).
При цьому судами було встановлено, що будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 з малолітніми дітьми вселилася в спірну квартиру за згодою власника квартири ОСОБА_4 та набула право користування нею, суду не надано. Судом також було встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить частина квартири за іншою адресою.
Вказані судові рішення відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України є преюдицією, оскільки встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, а тому не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Бувший чоловік позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 власником спірної квартири не являється, доказів того, що він мав намір зареєструвати дітей за своїм місцем реєстрації суду не надано.
Не визначали сторони і місце проживання дітей відповідно ст.160 СК України.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачка ОСОБА_1 та її неповнолітні діти не були членами сім'ї власника квартири ОСОБА_4 в розумінні ч. 4 ст. 156, ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України та ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, оскільки вони постійно не проживали разом з нею, не вели спільне господарство та не були пов'язані спільним побутом. Відносини між сторонами щодо проживання ОСОБА_1 з дітьми в належній ОСОБА_4 квартирі не були врегульовані відповідно до вимог законодавства, яким визначений порядок поселення та реєстрації осіб на інше місце проживання.
До такого висновку суд дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Та обставина, що ОСОБА_1 періодично разом з дітьми проживала у спірній квартирі не може свідчити про набуття права користування спірним житлом, оскільки таке вселення свідчить тільки про тимчасовий термін проживання.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 04 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий
Судді