ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

06 листопада 2014 рокусправа № 804/15589/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року

по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Антал" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне підприємство "Антал" (далі - ПП "Антал") звернувся до суду з позовом до відповідача Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Верхньодніпровська ОДПІ), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати винесені 10.06.2013 року податкове повідомлення-рішення №0000902220, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 434926,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 289951 грн., за штрафними санкціями в сумі 144975,50 грн., та податкове повідомлення-рішення №000089220, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 456672 грн., з яких за основним платежем в сумі 304448 грн., за штрафними санкціями в сумі 152224 грн.

Відповідач заперечував проти позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року позовні вимоги задоволені, визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем 10.06.2013 року податкові повідомлення-рішення №000089220 та №0000902220, на користь позивача стягнений судовий збір в сумі 458,80 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідачем Верхньодніпровською ОДПІ подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що в період з 10.04.2013 року по 30.04.2013 року податковим органом проведена планова виїзна перевірка позивача ПП "Антал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої 15.05.2013 року складено акт №388/22-2/25017898.

Перевіркою виявлено порушення підприємством пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 304448 грн.; та порушено п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 289951 грн.

Визначаючи позивачу грошові зобов'язання, відповідач виходив з того, що позивач протягом перевіреного періоду мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест" операції з перевезення та придбання товару з якими мають ознаки нереальності.

На підставі акту перевірки податковим органом прийняті 10.06.2013 року податкове повідомлення-рішення №000089220, яким позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 456672 грн., з яких за основним платежем в сумі 304448 грн., за штрафними санкціями в сумі 152224 грн., та податкове повідомлення-рішення №0000902220, яким збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 434926,50 грн., з яких за основним платежем в сумі 289951 грн., за штрафними санкціями в сумі 144975,50 грн.

Оскаржені в адміністративному порядку податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем та контрагентами ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест" укладено угоди:

- з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020" договір поставки нафтопродуктів №2307-12-И-1 від 23.06.2012 року ;

- з ЗАТ "РУР ГРУП С.А." договір купівлі-продажу нафтопродуктів №191/1 від 24.04.2012 року ;

- з ТОВ "Брокер Сервіс" договір поставки нафтопродуктів №28/02/2012 року від 08.02.2012 року;

- з ТОВ "Добре Слово" договір поставки нафтопродуктів №4 від 30.01.2012 року;

- з ПП "Еверест" договір №6ТР від 30.01.2012 року про перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Виконання позивачем договорів з ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест" з надання послуг та постачання товарів підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV(далі Закон № 996-XIV), а саме: податковими та видатковими накладними, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, платіжними дорученнями тощо.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність окремих недоліків у складанні первинних документів позивачем, не можуть бути підставою для визнання їх недійсними у випадку, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановлення їх змісту.

За таких обставин позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду витрати по оплаті наданих послуг та поставки товару за вищезазначеними договорами на суму 304448 грн., оскільки мав необхідні первинні бухгалтерські документи, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Викладене свідчить про відсутність порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та протиправність збільшення податковим органом сплати податку на прибуток на суму 456672 грн. за основним платежем і штрафними санкціями, згідно податкового повідомлення - рішення №000089220 від 10.06.2013 року.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно із п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/ або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У п.201.1 ст.201 ПК України вказано, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця.

І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Із матеріалів справи видно, що вищезазначені договори надання послуг та поставки товарів з контрагентами ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест" були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов'язків, що обумовлені ними, оскільки передача товару та надання послуг, а також здійснення позивачем оплати наданих послуг та товарів підтверджені первинними бухгалтерськими документами, оформленими у відповідності із Законом №996-ХІV.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до складу податкового кредиту за перевірений період часу віднесено суми ПДВ по виписаним контрагентами ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест" податковим накладним, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит зазначеного періоду.

Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними позивачем правомірно включені до складу податкового кредиту за перевірений період та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб, а також наявності та змісту правових взаємовідносин цих осіб між собою.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентами господарських угод, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначених контрагентів ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест" протиправною, так як на час дії угод контрагенти позивача були зареєстровані в установленому порядку, як платники ПДВ, мали право виписувати та надавати податкові накладні, не були виключені із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач виконав передбачені чинним податковим законодавством умови щодо підтвердження свого права на податковий кредит та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту по операціям з контрагентами ТОВ "ГАЗУКРАЇНА-2020", ЗАТ "РУР ГРУП С.А.", ТОВ "Брокер Сервіс", ТОВ "Добре Слово", ПП "Еверест", а тому висновки податкового органу щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 434926,50 грн. за основним платежем та штрафними санкціями за податковим повідомленням-рішенням №0000902220 від 10.06.2013 року є неправомірними.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 10.06.2013 року №000089220, №0000902220 є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі судового збору в сумі 458,80 грн.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по справі.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова