справа № 2а -  235/08

П О С ТА Н О ВА

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

19 грудня  2008 року  Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області в складі:

судді                                                        Філіпенко Л.П.                                                                                                                                                                                                                                      при секретарі                                                       Щербак А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративній  позов

ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту  населення Антрацитівської міської ради про  визнання неправомірними дій у  відмові в доплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня та стягнення недоплаченої щорічної разової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки

В С Т А Н О В И В

            Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту  населення Антрацитівської міської ради  (далі УПСЗН)  про  визнання неправомірною відмову у дорахуванні та доплаті щорічної разової допомоги до 5 травня та стягнення недоплаченої щорічної одноразової допомоги до 5 травня за 2007 та 2008 роки,  в якому просить забов'язати відповідача провести перерахунок щорічної допомоги до 5-го травня за 2005-2007 рік. В обгрунтування позовуОСОБА_1посилається на те, що він є інвалідом 2 групи від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом війни 2 групи,  про що є висновок МСЕК.   Згідно ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ( далі Закон України "Про статус… ") позивач належить до інвалідів війни, а  згідно ч.5 ст. 13 цього ж закону  позивач має право на отримання від держави щорічно до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.  Але 2007 роціОСОБА_1отримав 360 гривень вищезазначеної допомоги, у 2008 році - 400 гривень. Ці розміри не співпадають із розмірами, встановленими  Законом "Про статус …" Із засобів масової інформації влітку 2008 року позивач довідався, що існують рішення Конституційного Суду, якими встановлено неконституційність деяких норм законодавства щодо визначення розмірів щорічної разової грошової допомоги, тому 5 листопада 2008 рокуОСОБА_1звернувся до відповідача з вимогою про  доплату  йому на підставі діючих вимог ч.5 ст. 13 Закон України "Про статус… ", грошової допомоги, виходячи із належної йому, як інваліду війни 2 групи, разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком за 2007 та 2008 роки. 14 листопада 2008 року начальник УПСЗН листом відмовив позивачеві у  доплаті разової грошової допомоги у poзміpу,  встановленому Законом України "Про статус…, посилаючись на те, що виплати проведені згідно Закону України "Про статус…" про державний бюджет за відповідний рік, що розмір мінімальної пенсії за віком не застосовується до спірних правовідносин, і що відповідач не проводить призначень розмірів щорічної грошової допомоги і не приймає рішень з цього питання. Згідно ст. 22 Закону України "Про статус…"  рішення підприємств, установ і організацій, які надають пільги, можуть бути оскаржені до районної державної адміністрації, виконавчого комітету міської Ради або до районного (міського) суду.

            Позивач вважає відмову відповідача в задоволенні його  вимог неправомірною з наступних правових підстав. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України "Про статус…".  Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону  щорічно до 5 травня інвалідам війни 2 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Абзацом 1 ст. 17 цього ж закону встановлено, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

            Згідно абз. 1 ст. 17-1  щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок утримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладений обов'язок по здійсненню виплат, передбачених Законом України "Про статус…".  , в тому числі разової грошової допомоги. Статтею 2 Закону України "Про статус…".  встановлено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України; права та пільги для інвалідів війни, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни; нормативні акти органів державної влади, які обмежують права і пільги інвалідів війни, передбачені цим законом, є недійсними. Але Законом України "Про державний бюджет на 2006 рік" дію частини п'ятої статті 13 Закону зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Потім Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" дію частини п'ятої статті 13 Закону зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік" внесено зміни до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус…".  , якими було змінено порядок визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни.

            Рішенням Конституційного суду України № 6-рп /2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» в частині зупинення дії частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус…".  визнані неконституційними та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України цього рішення на підставі ст. 152 Конституції України.  Норма Закону України "Про статус…".   про встановлення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни 2 групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком  на 2007 рік є діючою.

            Рішенням № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року Конституційний Суд визнав неконституційними положення  пункту 20  розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", яким внесено зміни в частину п'яту статті 13 Закону України "Про статус…".  стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України цього рішення.

            Конституційний Суд у цьому рішенні зазначив, що Конституція України  у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом, що закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави, через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя, і що Конституція України  не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, тому цим законом не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.

            Згідно з ч.2 ст.152 Конституції закони та окремі положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

            Таким чином, норма Закону України "Про статус…".   про встановлення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни 2  групи в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком  на 2008 рік є діючою.

            Частина 3 статті 152 Конституції передбачає, що матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку. Цивільним Кодексом встановлено обов'язок повного відшкодування.

            Оскільки позивачу недоплачена державна допомога до 5 травня за 2007 та 2008 рік на основі правових норм, визнаних неконституційними, закон зобов'язує відповідача  доплатити позивачу недоплачену щорічну допомогу за ці роки.

            Ствердження відповідача про те, що застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомоги Законом "Про обов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено, позивач вважає недоречним у зв'язку з наступним. Термін "мінімальний розмір пенсії за віком" законодавець використовує в Законі України "Про статус…".  як шаблон, міру, величину, якою вимірюється розмір державної допомоги. Термін “мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом” встановлений якраз ст. 1 Закону "Про обов'язкове державне пенсійне страхування". Ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” мінімальна пенсія за віком є основною державною соціальною гарантією. Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.          Тобто, мінімальна пенсія за віком не може бути нижче ніж відповідний прожитковий мінімум. Згідно ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” від 15 липня 1999 року , що прийнятий на виконання ч.3 ст. 46 Конституції України передбачає, що прожитковий мінімум застосовується в тому числі для визначення мінімальної пенсії за віком. Іншого тлумачення терміну “мінімальна пенсія за віком” законодавством України не передбачено.

            Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень. Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня -380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким  передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п`ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.

            Статтею 58 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік"  № 107-17 був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 482 гривні. Таким чином, мінімальна пенсія за віком станом на 1 квітня 2008 року складала 482 гривні.

Таким чином, для інвалідів війни 2 групи розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується щорічно до 5 травня, складає вісім мінімальних пенсій за віком, тобто за 2007 рік: 410, 06 грн. х 8 = 3280,48 грн.; за 2008 рік  482 грн. х 8 =  3856 грн. Відповідач підтверджує у своєї відповіді, і позивач з цим погоджується, що за 2007 рік йому було виплачено разову допомогу в розмірі 360 гривень, а за 2008 рік в розмірі 400 гривень. Розрахунок недоплаченої суми виглядає наступним чином. За 2007 рік: 3280,48 грн. - 360 грн. = 2920,48 грн. За 2008 рік: 3856 грн. - 400 грн. = 3456 грн. Разом розмір недоплаченої щорічної разової допомоги, яку відповідач недоплатив позивачу всупереч вимог ч.5 ст.13 Закон України "Про статус…"  складає: 2920,48 грн. + 3456 грн. = 6376,48 грн.

        В запереченнях на позов відповідач  стверджує, що відповідно до абз.1 ст. 17-1 Закону України "Про статус…" “...щорічну виплату  разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок утримувача) пенсіонерам за місцем  отримання пенсії, а особи, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Так, управління погоджується з цими ствердженнями. Відповідно до статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, вищеозначеного закону управлінню державою делеговані повноваження по виплаті разової грошової допомоги, яка здійснюється до 5 травня поточного року. Позивач в позовній заяві посилається на статтю 19 Конституції України, якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Так, управління погоджується із цим ствердженням Позивача і вважає, що діяло в межах своїх повноважень, делегованих державою щодо виплати разової грошової допомоги. Станом на 5 травня 2007 та 2008 років управління здійснило виплату цієї допомоги позивачеві у наступних розмірах: у 2007 році -360 грн., у 2008 році -400 грн. Виплата здійснена управлінням у термін, передбачений статтею Закону України "Про статус…".   В той же час в цих, наведених позивачем законодавчих актах, не йдеться про нарахування та перерахунок управлінням зазначеної допомоги, на чому наполягає позивач. Позивач посилається в позовній заяві на рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рн, яким положення Закону України ”Про Державний Бюджет України на 2007 рік в частині зупинення дії частини п'ятої статті 13 Закону визнані неконституційними і підкреслює, що ці положення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Тобто норма Закону України про встановлення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги на 2007 рік чинна з 9 липня 2007 року.  Але у 2007 році виплата ОСОБА_1  разової грошової допомоги була здійснена управлінням у квітні 2007 року. На цей час були чинні стаття 29 і пункт 13 статті 73 Закону України “Про Державний Бюджет України на 2007 рік”, якими були визначені розміри грошової допомоги і зупинені дії ст.ст. 12,13,14,15 Закону України "Про статус…".   Тому управління вважає, що діяло відповідно до чинного законодавства України.   ОСОБА_1в позовній заяві також посилається на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року про визнання неконституційними положення пункту 20 розділу “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний Бюджет України на 2008 рік”, яким внесено зміни в частину п'яту статті 13 Закону України “Про статус...” стосовно зміни порядку визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни. Ці положення втратили чинність також з дня ухвалення  Конституційним Судом України цього рішення, тобто з 22 травня 2008 року.   Але  у 2008 році виплата позивачеві разової грошової допомоги була здійснена управлінням також у квітні 2008 року. На цей час були чинні положення пункту 20 ІІ розділу Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України. Тому управління вважає, що діяло відповідно до діючого законодавства України.   Позивач посилається на ч. 3 ст. 152 Конституції України, якою передбачено, що ”... матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку” і на статті 1166, 1173 Цивільного Кодексу України, якими як він вважає, встановлено порядок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неконституційними актами. Позивач оскаржує законодавчі акти Верховної Ради України, але відшкодування матеріальної шкоди покладає на управління, а не на державу.  Управління уповноважене здійснювати виплати за рахунок коштів державного бюджету відповідно бюджетним призначенням, встановленим Законом України “Про Державний Бюджет України”. Взяти зобов'язання щодо проведення позивачу доплати недоплаченої, як він вважає, щорічної допомоги за 2007-2008 роки або відшкодування матеріальної шкоди, можливо тільки у разі внесення змін до закону України “Про Державний Бюджет” за умови збільшення видаткової частини бюджету.ОСОБА_1також посилається на ч.3 ст. 46 Конституції України “...пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від  прожиткового мінімуму, встановленого законом, тому використовує статтю 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Управління вважає, що разова грошова допомога, яка виплачується ветеранам війни до 5 травня поточного року, не є основним джерелом існування. Управління вважає неможливим застосування статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “при визначені розміру допомоги виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком. Відповідно до абз.3 вище названої статті мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статею,застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з вказаним законом. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомоги Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не передбачено.  Враховуюче вищевикладене  відповідач просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

          У судовому засіданні представник ОСОБА_2. підтримав  позов ОСОБА_1, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві.

          Представник відповідача  Фунт Л.В., яка діє за дорученням,  просить суд відмовити у задоволенні  вимог позивача повністю,  і суду наддала пояснення, які повністю співпадають з доводами, викладеними у запереченнях.

Згідно до ч. 2 ст.71. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності суд приходить до наступних висновків:

            ПозивачОСОБА_1дійсно є  інвалідом 2 групи від захворювання, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом війни 2 групи, тому перебуває на обліку у відповідача. (а.с.6 ) и має право на отримання щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 12 Закону України “Про статус…”.

            В порушення зазначених норм відповідачем в значно меншому розмірі нарахована позивачу ця щорічна разова грошова допомога до 5-го травня відповідно до бюджетного законодавства, а повинна була виплачуватись, виходячи з мінімальної пенсії за віком у розмірі прожиткового мінімуму до осіб, які втратили працездатність. Так, відповідачем відповідно до Закону України “Про державний бюджет” позивачу до 5 травня як інваліду  війни 2 групи було виплачено у 2007 року -360 грн., у 2008 року -400 грн. (а.с.7).

             Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з норми ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

А тому, зменшення розмірів щорічної грошової допомоги до 5 травня,  передбаченої ст.13 Закону України “Про статус…” у розмірах, кратних до розмірів мінімальної пенсії за віком, не можуть бути зменшені відповідно до змін,  внесених в діючий спеціальній Закону України “Про статус…”чинними Законами України, в тому числі Законами України “Про державний бюджет” на  2007 на 2008 рік. Ураховуючи вищевказане слід визнати, що УПСЗН невірно провело виплату   ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги до 5 травня  у 2007-2008 роках, у зв'язку з чим його позов підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. ст.3,ст.ст.4 - 9, п.2 ст. 19, ст.ст. 56, 58, 59, 104, 105, 159   КАС України, ст.ст. 3, 19, 22, 92, 152 Конституції України, ст.ст. 1166, 1173 ЦК України, ст. 62 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", ст.58 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", ст.ст. 2, 12, 13, 17, 17-1, 22 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, ст.ст.1,28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішення Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-рп/2008 від 22 липня 2008 року,

П О С Т А Н О В И В :

Позов  ОСОБА_1задовольнити  .

            Визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 у донарахуванні та доплаті одноразової  щорічної допомоги як інваліду війни 2 групи за 2007 та 2008 роки.

            Стягнути з відповідача - управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради Луганської області  на користь позивача ОСОБА_1недоплачену  разову щорічну допомогу за 2007 рік у розмірі 2920 грн. та за 2008 рік у розмірі   3456 грн., усього 6376 грн.

Постанова може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького адміністративного апеляційного суду  через Антрацитівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя

постанова видрукувана в дорадчій кімнаті