Справа № 639/8903/14-ц

2/639/2119/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Антохіної О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник ПАТ «УкрСиббанк» з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ.А-2, загальною площею 131,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 23 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про надання споживчого кредиту №11158476000, відповідно до якого ОСОБА_2 банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 175 000,00 дол. США.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір іпотеки від 03.08.2007 року, реєстровий №2990, згідно з яким ОСОБА_2 передано АТ «УкрСиббанк» в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літА-2, загальною площею 131,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1.

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_2, починаючи з вересня 2008 року, зобов`язань за кредитним договором, АТ «УкрСиббанк» звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом про стягнення заборгованості в сумі 329 376,56 доларів США. Даний було задоволено в повному обсязі, та рішення суду набрало законної сили. Судом видано виконавчі листи, які було пред`явлено на виконання до Київського ВДВС ХМУЮ, виконавче провадження на даний час триває.

01.09.2014 р. АТ «УкрСиббанк» стало відомо про те, що право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літА-2, загальною площею 131,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1, без погодження з іпотекодержателем, 24.02.2014 р. перейшло до ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва № 201, виданого 24.02.2014 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3

На думку представника позивача, ОСОБА_1 набув статус іпотекодавцю і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на умова, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У зв'язку з викладеним, представник позивача був змушений звернутися до суду з даним позовом.

Представник позивача Левченко І.К., яка діє на підставі довіреності від 20.12.2013 року, в судовому засіданні заявлений позов підтримала, просила суд його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності від 18.09.2014 року, проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що право власності на спірне майно перейшло до відповідача в результаті проведення прилюдних торгів, а не безпосередньо від іпотекодавця ОСОБА_2, а тому не повинен відповідати за зобов'язання, які виникають з договору іпотеки.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 23 травня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту №11158476000, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала кредитні кошти від АТ «УкрСиббанк» у сумі 175 000,00 доларів США. (а.с. 7-11)

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.07.2009 року було встановлено порушення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 умов вказаного кредитного договору, у зв'язку з чим з них солідарно на користь АКІБ «УкрСиббанк» було стягнуто заборгованість у розмірі 2 536 199,51 грн. Рішення набрало законної сили. (а.с. 23-24)

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №11158476000 від 23.05.2007 року, 03.08.2007 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_7, реєстровий №2990. (а.с. 12-15)

Відповідно до умов іпотечного договору ОСОБА_2 передала АТ «УкрСиббанк» в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 131,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1.

Іпотечним договором було визначено ринкову вартість предмета іпотеки у розмірі 595 000,00 грн.

Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстровано 03.08.2007 року. (а.с. 25)

В ч. 1 ст. 575 ЦК України окремим видом застави визначено іпотеку - заставу нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право заволодіти в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги. якщо інше не встановлено договором.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» регламентує, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Разом з тим, в судовому засіданні було встановлено, що право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 131,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1, перейшло до ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва №201, виданого 24.02.2014 р. приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_3

Дані обставини підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 26232150 від 01.09.2014 року. (а.с. 22)

Представник позивача в судовому засіданні пояснила, що банк, як іпотекодержатель, погодження на відчуження предмета іпотеки не надавав.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру іпотек, індексний №20034598, і з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна, індексний №20033979 від 04.04.2014 року, станом на день реєстрації права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 131,7 кв.м, розташовані в АДРЕСА_1, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зазначена нерухомість перебувала під обтяженнями іпотекою і забороною відчуження на підставі договору іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно з ч.2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку», особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

У пункті 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30.03.2012 року надано відповідні роз'яснення щодо застосування ст. 23 Закону України «Про іпотеку», а саме: у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі, в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, виходячи зі змісту ст. 589 ЦК України та ст. 23 Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку про те, що на теперішній час власником нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 131,7 кв.м, розташованих в АДРЕСА_1 - є ОСОБА_1, який набув статусу іпотекодавця спірного нерухомого майна за договором іпотеки від 03.08.2007 року.

В судовому засіданні було встановлено, що станом на 05.09.2014 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає 398 618,98 доларів США, що по курсу НБУ станом на 05.09.2014 року становить 4 994 200,73 грн., з яких: 303 546,86 доларів США - заборгованість за кредитом; 95 072,12 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Право позивача задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено відповідними нормами Закону України «Про іпотеку» та положеннями іпотечного договору.

Крім того, позивач вправі захистити своє порушене право, звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки саме до ОСОБА_1, оскільки позичальник - ОСОБА_2 та іпотекодавець - ОСОБА_1 є особами, відмінними одна від одної.

Так, згідно ч.1 ст. 33 Закону України « Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 2.1.1 іпотечного договору позивач має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України « Про іпотеку» звернення стягнень на предмет іпотеки здійснюється окрім іншого і за рішенням суду.

Відповідно до п. 41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

Відтак, судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.07.2009 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість у розмірі 2 536 199,51 грн., а вартість предмета іпотеки: нежитлових приміщень 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 131,7 кв.м, розташованих в АДРЕСА_1, становить 595 000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач має право задовольнити свою вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_2 за рахунок предмета іпотеки, який належить ОСОБА_1, в повному обсязі, включаючи сплату процентів, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» обґрунтовані відповідно до вимог діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача, з нього на підставі вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №0010292792 від 05.09.2014 року у розмір 3 654 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 575, 589, 610, 611, 625, 626, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 34 Закону України «Про іпотеку», постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-7 в житловому будинку літ. «А-2», загальною площею 131,7 кв.м, що розташовані в АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_1, в межах суми заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 11158476000 від 23.05.2007 року, а саме 398 618,98 (триста дев`яносто вісім тисяч шістсот вісімнадцять доларів США 98 центів) шляхом проведення прилюдних торгів за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (на рахунок № 29090000000113 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750) судові витрати у сумі 3 654,00 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.

Суддя В.В. Труханович