ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

  

25.01.07р.

Справа № 35/29-07(9/516-06)

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський м'ясокомбінат",

                     м. Дніпропетровськ 

до   Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровський комбінат

                     харчових концентратів", м. Дніпропетровськ   

про стягнення 427299 грн. 52 коп.

Суддя  Широбокова Л.П.

Представники:

  від позивача – представник не з`явився.

від відповідача - Торорощенко А.В., представник, дов.№21 -08/744 від 24.11.2006 р.  

                                                         СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за послуги з очищення стоків – 386 514, 55 грн, що з урахуванням індексу інфляції становить – 397 015, 96 грн, пеню –25 857, 25 грн, 3% річних –4426, 31 грн, посилаючись на договір №1-03 від 01.02.2003 р.

               10.01.2007р. позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій додатково просить стягнути борг за жовтень 2006 р. –33 729, 96 грн з тих же підстав.

               Представник позивача в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, в судове засідання 25.01.2007р. не з’явився.  

               Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на наступне: позивач при розрахунку вартості послуг застосував ціну 2,90 грн з ПДВ, яка не узгоджена з відповідачем, оскільки відповідач не підписав додаткову угоду до договору щодо зміни ціни, та спір на вирішення суду не передавався. Вартість послуг по узгодженій ціні відповідач оплатив повністю, про що додає копії доручень, вказує, що згідно Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України абонент не має права стягувати зі своїх субабонентів будь-які нарахування та збори понад тарифну вартість води, а встановлена позивачем вартість послуг перевищує тарифи міськводоканалу.

              Вважає, що позивач невірно розрахував пеню, нарахування якої повинно припинятися через 6 місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано та неправомірно нараховує 3% річних, оскільки вони теж являються за своєю правовою природою неустойкою.

              За згодою представника відповідача в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

             Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

             - між позивачем та відповідачем було укладено договір  №1-03 від 01.02.2003 р.

на водопостачання, водовідведення (очищення стоків) строком дії  до 31.12. 2003р., та який відповідно до п.9.2 вважається продовженим на  рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про його розірвання.  Доказів розірвання договору в спірний період суду не надано.

Згідно умов даного договору позивач зобов’язався приймати та очищувати господарсько-побутові стоки  у встановлених обсягах, а відповідач сплачувати за надані послуги в установлені строки.

В п.5.1. договору сторони визначили вартість послуг в розмірі 1,39 грн з ПДВ за 1 куб. м каналізації та очищення стоків та в п.10.2. договору встановили, що зміни  та доповнення до цього договору оформлюються в письмовому вигляді та підписуються повноважними представниками сторін.

23.09.2005р. позивач направив відповідачу проект додаткової угоди щодо встановлення ціни на послуги в розмірі 2,90 грн з ПДВ за 1 куб. м. Відповідач запропоновану додаткову угоду не підписав, про причини відмови повідомив листом №21-08/754 від 07.10.2005р., тобто сторони не досягли згоди щодо внесення змін до договору, цей спір на вирішення суду в установленому порядку не передавався.

            Між позивачем та відповідачем існують договірні правовідносини, які відповідно до встановлених сторонами вимог регулюються, зокрема, нормами діючого законодавства. Отже, позивачем неправомірно проведена одностороння зміна умов договору шляхом застосування при розрахунках ціни 2,90 грн, оскільки це повністю суперечить  ст. 525 ЦК України. З цих підстав судом також відхиляються і заперечення відповідача щодо встановлення вартості послуг на рівні вартості, яка визначена міськводоканалом. Вартість наданих послуг слід розраховувати за ціною, визначеною сторонами в договорі, тобто 1,39 грн з ПДВ.

            На виконання умов договору в спірний період з  січня 2005р. по жовтень 2006р. включно позивач надав відповідачу обумовлені послуги,  обсяги яких вказані в рахунках на оплату та не заперечуються  відповідачем.  Всього очищено 145 401 куб.м стоків на загальну суму 202 107,39 грн.

           З огляду на викладене, судом не приймається розрахунок позивача щодо вартості наданих послуг, та, крім того, в ньому зазначені обсяги наданих послуг, які не підтверджені жодними доказами, та відрізняються від вказаних в рахунках, що ним надані суду та відповідачу.

           Відповідно до п. 5.4. договору розрахунки проводяться щомісячно до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач отримав від позивача рахунки на оплату.

           Всупереч умовам договору відповідач за отримані послуги розрахувався повністю в сумі 202 107,39 грн, але з порушенням встановлених термінів, що підтверджується платіжними дорученнями №12539 від 24.11.2006р., №12543 від 27.11.2006р., №12544 від 27.11.2006р., №12572 від 28.11.2006р., №12573 від 28.11.2006р., №12600 від 29.11.2006р., №12601 від 29.11.2006р., №12634 від 30.11.2006р., №12635 від 30.11.2006р., №12662 від 01.12.2006р. та №343 від 25.01.2007р., тобто після звернення позивача з позовом та провадження в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору на час розгляду справи.

         Згідно п. 6.2. договору в разі прострочення платежів відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що за періоди прострочення з 11.02. до 25.10.2006р. становить 11 061,62 грн. В решті вимоги про стягнення пені   судом відхиляються, оскільки вона розрахована на суму боргу, що не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, та без врахування приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          

           Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

           Інфляційні втрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні річні, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов’язань та в зв’язку з цим відносити до неустойки (зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в Інформаційному листі №3-2-2005 від 15.07.2005р.).

         Інфляційні втрати з урахуванням індексу інфляції з лютого по вересень 2006р. включно   складають 5053,43 грн, 3% річних  за періоди прострочення з 11.02. до 25.10.2006р. –2136,61 грн.  В решті вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних задоволенню не підлягають з тих же самих підстав, що і стягнення пені.

   Таким чином, вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково в сумі інфляційних втрат –5053,43 грн, 3% річних -  2136,61 грн, пені –11 061,62 грн.  В решті позову слід відмовити.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          Керуючись ст. 44, 49, п.1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України,  господарський суд,-

          ВИРІШИВ :

                    В частині стягнення боргу 202 107,39 грн провадження у справі припинити.

                    В решті позов задовольнити частково.

                   Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Дніпропетровський комбінат харчових  концентратів»–49800, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 1, код ЄДРПОУ 00374048 (р/р 26001002250100 в АППБ «Аваль», МФО 305653) на користь Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський м’ясокомбінат»–49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 32, код ЄДРПОУ 00443246 (р/р 2600600100925 в ТОВ КБ «Земельний капітал», МФО 305880) пеню - 11 061, 62 грн (одинадцять тисяч шістдесят одна грн 62 коп), інфляційні втрати –5053,43 грн (п'ять тисяч п'ятдесят три грн 43 коп), 3% річних -  2136, 61 грн (дві тисячі сто тридцять шість грн 61 коп), витрати по сплаті держмита – 2 203, 59 грн (дві тисячі двісті три грн 59 коп) та витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -  60, 77 грн (шістдесят  грн  77 коп).     

                  В решті позову відмовити.  

                  Наказ  видати після набрання  рішенням законної сили.  

          

                 Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

    

                Рішення підписано  27 січня 2007р.

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано