Справа № 462/3944/13 Головуючий у 1 інстанції: Ліуш А.І.

Провадження № 22-ц/783/5079/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

за участі представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника позивача ПАТ КБ «Надра» - Годун І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» 499444,44 дол. США заборгованості за кредитом, що в еквіваленті становить 3992059,41грн., 323695,02 дол. США заборгованості по відсотках, що в еквіваленті становить 2587294,30грн., 78648,29 дол. США - пені, що в еквіваленті становить 628635,78грн., 50000 дол. США - штрафу, що в еквіваленті становить 399650грн., а всього 951787,75 дол. США - заборгованості за кредитним договором №399/МБ-ЦВ від 16 липня 2008 року, що в еквіваленті становить 7607639,49 грн. вирішено питання судових витрат.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2

В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та провадження у справі закрити. Вважає, рішення незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно з'ясовано всі фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначає, що судом не з'ясовано природу правових відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, а саме той факт, що на підставі кредитного договору №399/МБ-ЦВ від 16 липня 2008 року виникли господарські відносини між двома суб'єктами підприємницької діяльності, а спори між ними підвідомчі господарському суду. Також, зазначає, що господарсько-правова природа відносин, які виникли з кредитного договору №399/МБ-ЦВ від 16 липня 2008 року встановлена судовим рішенням у господарській справі №5015/1063/12, а саме постановою Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 року, яка залишена в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року.

Тому, провадження по справі слід закрити, оскільки судом помилково розглянутий господарський спір між двома суб'єктами господарської діяльності в порядку цивільного судочинства.

В судове засідання відповідач не з'явився, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у його відсутності зважаючи, що він належним чином повідомлявся про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від нього до суду не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин його неявки у судове засідання представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України та те, що його інтереси у судовому засіданні захищав представник.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, пояснення представника позивача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із позовної заяви позивач ПАТ КБ «Кредобанк» звернувся в суд з даним позовом до ОСОБА_2 у якому просив стягнути з останнього заборгованість по укладеному між ними кредитному договорі №399/МБ-ЦВ від 16.07.2008 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи вимоги Банку та стягуючи заборгованість з відповідача виходив з того, що станом на 13.05.2014 року, внаслідок порушення відповідачем умов закону та умов договору у нього виникла заборгованість, що становить предмет позову та зважаючи на вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України така повинна бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Крім цього, судом не взято до уваги покликання представника відповідача на те, що кредитний договір був укладений фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, з метою здійснення підприємницької діяльності, оскільки з кредитного договору чітко вбачається, що договір був укладений саме з фізичною особою ОСОБА_2 з метою проведення розрахунків по договору купівлі продажу та придбання нерухомого майна, як фізичною особою, а також у ньому ніде не зазначається про отримання відповідачем кредитних коштів для здійснення підприємницької діяльності.

Однак, на думку, колегії суддів такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Крім цього, у п. 14 вказаної Постанови вказано про таке: спір фізичної особи, яка має статус суб'єкта підприємницької діяльності, у цивільно-правових, житлових чи інших правовідносинах, що не має ознак господарського та не пов'язаний з господарською діяльністю, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Наприклад, вирішуючи належність спору про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним до цивільної чи господарської юрисдикції, у разі виникнення такого спору між господарським товариством і фізичною особою, яка є приватним підприємцем, суду належить з урахуванням змісту договору та інших правовстановлюючих документів з'ясувати, з використанням якого правового статусу при укладенні такого договору діяла фізична особа: як фізична особа чи як фізична особа - підприємець, а також врахувати, які саме правовідносини між сторонами виникли. Оскільки у разі припинення 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ч.3 ст. 61 ЦПК України вказано про те, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із матеріалів справи, зокрема, із постанови Господарського суду Львівської області від 11.05.2012 року у справі за заявою ФОП ОСОБА_2 про порушення справи про банкрутство ФОП ОСОБА_2; Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.07.2012 року, якою згадану постанову суду першої інстанції залишено без змін та постанови Вищого господарського суду України від 26.09.2012 року, якою згадані постанови залишені без змін вбачається таке. ОСОБА_2 отримано кредити в Банку (зокрема спірний №399/МБ-ЦВ від 16.07.2008 року, а також №398/МБ-ЦВ від цього ж числа) не на споживчі цілі, а тому у боржника виникла заборгованість перед ВАТ «КБ «Надра» на підставах, пов'язаних із здійсненням боржником підприємницької діяльності. Зазначене підтверджується й листуванням між боржником та банком. Так, 15.02.2012 року банк звертався до боржника з вимогою про погашення боргу згідно кредитного договору №398/МБ-ЦВ як до підприємця. Власником усіх приміщень АДРЕСА_1 (майна для придбання якого і були отримані кредитні кошти за обома договорами кредиту) з 16.07.2008 року є ОСОБА_2 саме як фізична особа-підприємець. Окрім того у матеріалах справи наявні договори оренди №1, №2, №2 від 30.09.2010 року (Т.1 а.с. 118-123) відповідно до яких ОСОБА_2 надав належні йому приміщення у Будинку АДРЕСА_1 в оренду, що є додатковим підтвердженням реалізації свого права власності на зазначені приміщення Боржником у справі як суб'єктом підприємницької діяльності.

Крім цього, із вказаних судових рішень, що набрали законної сили вбачається, що заборгованість по обох кредитних договорах ОСОБА_2 (в тому числі і кредиту про стягнення заборгованості за яким заявлено даний позов) була врахована при ухваленні рішення про визнання Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 - банкрутом, як його заборгованість як підприємця.

Окрім наведеного, як вбачається із пояснень представника Банку у судовому засіданні та зокрема і письмових пояснень представника ПАТ КБ «Надра» Львівському апеляційному господарському суду на апеляційну скаргу ТзОВ «Редакція «Галицькі контракти» на згадану постанову господарського суду Львівської області від 11.05.2012 року (а.с. 118-119) Банк факт укладення кредитних договорів, зокрема, і №399/МБ-ЦВ від 16.07.2008 року із ОСОБА_2, як фізичною особою підприємцем підтверджував та заперечував проти тверджень апелянта про те, що такі кредитні договори укладені з ним як з фізичною особою. Крім цього настоював на визнанні ФОП ОСОБА_2 банкрутом, зокрема і враховуючи і ці його заборгованості по обох кредитах перед Банком. Згадані рішення господарських судів Банком не оскаржувались та визнані.

Окрім наведеного, згідно п. 7 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Зважаючи на вказане, а саме те, що кредитний договір №399/МБ-ЦВ від 16.07.2008 року був укладений між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є позивач та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 у позивача не було підстав для звернення до суду в порядку цивільного судочинства для вирішення даного спору, зважаючи на те, що такий спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Відповідно у суду не було підстав для відкриття провадження, розгляду даної справи в порядку цивільного судочинства та ухвалення оспорюваного рішення.

Тому, відповідно до п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України, рішення суду слід скасувати, а провадження по справі закрити з наданням позивачу можливості реалізації його права на звернення до суду з даними вимогами в порядку господарського судочинства. Вказаним слід визнати обґрунтованою апеляційну скаргу та таку задовольнити.

Крім цього, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_2 на даний час не виключений з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності, положення ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України, ст.ст. 47-49 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» слід вказати і про те, що Банк, у випадку припинення спд-фо ОСОБА_5 (виключення його з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) та не виконання ним своїх спірних зобов'язань за згаданим кредитним договором, не позбавлений права звернутись до ОСОБА_5 як до фізичної особи у суд загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства, оскільки його зобов'язання за таким договором у зв'язку із припиненням його як ФОП не перестають існувати, не припиняються, а залишаються за ним як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю усім своїм майном.

Про вказане йдеться у Постанові Верховного Суду України від 4.12.2013 року, прийнятою у порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України №6-125цс13 та згаданому вже п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.4, 310, 313, 314 ч.1 п.3, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 червня 2014 року - скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник