Справа № 2/463/873/14 Головуючий у 1 інстанції: Головатий Р.Я.
Провадження № 22-ц/783/5076/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 24
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 червня 2014 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «За Замком» до ОСОБА_2, третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій укладеним, стягнення заборгованості за фактично надані послуги,-
в с т а н о в и л а :
рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 11 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано укладеним договір про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій між Львівським комунальним підприємством «За Замком» та ОСОБА_2, що проживає у квартирі АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівського комунального підприємства «За замком» заборгованість за фактично надані послуги з утримання будинку АДРЕСА_1 в розмірі 1499,58грн. за період з лютого 2011 року по лютий 2014 року. Вирішено питання судових витрат.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову Львівського комунального підприємства «За Замком» до ОСОБА_2, третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій укладеним, стягнення заборгованості за фактично надані послуги. Вважає, що судом неповно досліджені і встановлені обставини по справі. Зазначає, що судом встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 знаходиться на балансі позивача, однак на балансі може перебувати майно у власника або у юридичної особи, яка за договором з власником утримує майно. Ні він, ні інші власники будинку своїх майнових прав позивачу не надавали. Крім цього, договір про надання житлово-комунальних послуг він не підписав, оскільки такий не відповідає вимогам закону, оскільки при укладенні такого він не вільний у виборі послуг, що мають надаватись. Також позивач вимагає у нього плати за ненадані послуги, а саме: 1) освітлення місць загального користування, яких у будинку немає, оскільки кожна квартира має окремий вхід, спільних приміщень, підвалів, під'їздів та коридорів у будинку немає; 2) обслуговування димовентиляційних каналів не може надаватись тому, що будинок перейшов на індивідуальне опалення з пічного ще у 70-х роках, пічки були зняті, а спільний комин з димовентиляційними каналами був заглушений; 3) обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання не може проводитися, оскільки в будинку по АДРЕСА_1 немає і ніколи не було централізованого опалення, а за постачання холодної води проводиться окрема плата; 4) послуга з вивезення твердих побутових відходів не може надаватися, оскільки в будинку немає ні сміттєпроводу, ні контейнера для сміття біля будинку, а вони сміття виносять на територію мікрорайону де є сміттєві контейнери. В матеріалах справи немає жодних документів, які б свідчили скільки коштів витратило ЛКП «За Замком» на утримання будинку і яку часку з цих коштів належить сплатити йому ОСОБА_2
В судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності зважаючи на те, що такі особи були належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, доказів поважності причин неявки представників у судове засідання представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, а саме вимогу щодо визнання укладеним договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій між сторонами та стягнення в межах трирічного строку позовної давності заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, виходив з такого. Відповідач є власником та проживає у квартирі будинку, який обслуговується позивачем. Що стосується вимоги про визнання договору укладеним, то відповідач заперечував щодо такої з тих підстав що такі житлово-комунальні послуги про які йдеться у договорі йому не надаються, однак доказів цих обставин не надав. Крім цього, суд виходив з того, що такі надаються позивачем відповідачу та укладення такого договору є його обов'язком. Що стосується вимоги про стягнення боргу за надані послуги, то суд задовольнив таку частково з врахуванням того, що відповідач повинен оплачувати надані послуги позивача, однак цього не робить, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. Однак враховуючи вимоги закону щодо строку позовної давності, заяву відповідача зроблену у суді першої інстанції про застосування такого строку, суд вважав за можливе стягнути з відповідача заборгованість за період з лютого 2011 року по лютий 2014 року, тобто в межах трирічного періоду до звернення позивача до суду.
Колегія суддів, вважає такі висновки суду першої інстанції такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги - безпідставними.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у Постанові від 10.10.2012 року у справі №6-110цс12, прийнятої в порядку п.1 ч.1 ст. 355 ЦПК України - свобода договору, закріплена у ст. ст. 6, 627 ЦК України, яка полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, при виборі контрагентів та при погодженні умов договору, не є безмежною. У тих випадках, коли актом цивільного законодавства передбачена обов'язковість положень цього акту для сторін договору, сторони не вправі відступити від їх положень (ч. 3 ст. 6 ЦК України). Так, ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачають обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору. Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій». З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». У разі такої відмови, виходячи з положень ст. ст. 3,6,12 - 15, 20, 630, 640, 642, 643 ЦК України виконавець послуг вправі звернутись до суду за захистом свого права, яке підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 6 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.
Зважаючи на вказані вимоги закону та правову позицію Верховного Суду України з їх аналізом, заперечення відповідача стосовно небажання укладати договір з позивачем, що базується на типовому договорі про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, з підстав ненадання йому послуг з утримання будинку та прибудинкової території, тим більше за відсутності доказів, що підтверджували б цей факт, а також через відсутність вільного вибору послуг, - суперечать вимогам закону та порушують інтереси позивача та такі підлягають захисту в судовому порядку у вірний вибраний позивачем спосіб. Тому судом першої інстанції вірно задоволено вимогу про визнання договору між сторонами укладеним.
Що стосується рішення суду в частині стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, то у цій частині рішення суд теж відповідає вимогам закону.
Відповідно до змісту п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи будинок, у якому знаходиться квартира відповідача, перебуває на балансі позивача. Позивач здійснює обслуговування будинку та надає зокрема і відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території. Позивачем укладено ряд договорів для забезпечення надання таких послуг належним чином, які виконуються. Вказане підтверджується довідкою з місця проживання відповідача, договорами про виконання ряду робіт та послуг (а.с. 5, 30-41). Зважаючи на те, що такі послуги надаються позивачем належним чином та відповідної якості відповідач повинен такі послуги оплачувати за встановленими тарифами, однак він оплати таких не здійснює внаслідок чого у нього відповідно до розрахунку здійсненого у відповідності до вимог закону (а.с. 7) утворилась заборгованість, яка за період в межах строку позовної давності лютий 2011 року - лютий 2014 року склала 1499,58 грн.
Зважаючи на вказане вимоги позивача про стягнення такої за вказаний період є підставними та були вірно задоволені судом першої інстанції.
Доводи скарги про те, що позивачем ряд послуг не надається та не може надаватись, однак нарахування на такі здійснюється, жодними доказами не підтверджуються. Такі не були подані відповідачем ні у суді першої, ані апеляційної інстанції та про витребування таких відповідачем клопотань не заявлено. Окрім цього, що стосується доводів про ненадання або надання неякісних чи не у повному обсязі послуг, що повинні та можуть надаватись, то такі теж жодним чином не підтверджені. Доказів цього не представлено. Більше того у матеріалах справи відсутні навіть будь-які докази, що підтверджували б факти звернення відповідача до позивача про необхідність перевірки фактів надання послуг невідповідної якості чи не у повній мірі. Крім цього, як визнав сам позивач він із такими заявами, скаргами, пропозиціями до позивача у спірний період надання послуг не звертався.
Решта доводів скарги вірних висновків суду першої інстанції не спростовують, а таму таку слід відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 11 червня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник