Справа № 149/3940/13-к

Провадження №1/149/13/14

Номер рядка звіту 3

В И Р О К

і м е н е м У к р а ї н и

07.11.2014 року Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вергелеса В.О.,

з участю секретаря Лисої В.В.,

прокурора Новаківського О.Г.,

потерпілої ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмільнику кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, освіта середня, уродженця міста Хмільника Вінницької області, місце проживання зареєстроване за адресою - АДРЕСА_1, раніше судимого - 07.09.2010 року Хмільницьким міськрайонним судом за ч.1 ст.189, ч. 2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки,

в скоєнні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2, будучи раніше судимим 07.09.2010 року Хмільницьким міськрайонним судом за ч. 1 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України до 4-х років позбавлення волі та звільнений від відбування прокарання з іспитовим строком два роки, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та під час перебігу іспитового строку вчинив особливо тяжкий злочин за наступних обставин.

3 грудня 2010 року приблизно о 23 годині на березі річки Південний Буг, неподалік від приміщення "Товариства мисливців та рибалок КП "Мисливець" в місті Хмільнику, що розташоване по вулиці Тургенєва, 66, між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, у зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 прохання ОСОБА_4 взяти в його батьків гроші і передати їх йому, виникла сварка, яка переросла в бійку. Під час бійки ОСОБА_2 наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в ліву сторону обличчя. Коли останній у свою чергу намагався вдарити його, ОСОБА_2 з метою реалізації свого умислу, спрямованого на заподіяння смерті ОСОБА_4, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, розуміючи і передбачаючи настання незворотних для ОСОБА_4 наслідків у вигляді його смерті, витягнувши з-за пояса штанів, заздалегідь взяту для цієї мети сокиру, наніс обухом даної сокири два удари в життєво-важливий орган -праву височну частину голови ОСОБА_4, спричинивши останньому несумісні з життям тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння та основи черепа, субарахноїдального крововиливу, крововиливу в тканини головного мозку від яких, згідно з висновком СМЕ № 39/1 від 22.04.2011 року, настала смерть.

Переконавшись у тому, що ОСОБА_4 не подає ознак життя, ОСОБА_2, діючи з метою приховання слідів та знаряддя вчинення злочину, скинув тіло потерпілого в річку Південний Буг, а сокиру та мобільний телефон ОСОБА_4 вкинув в криницю по АДРЕСА_2.

В судовому засіданні після встановлення судом порядку судового слідства, на пропозицію головуючого надати покази, підсудний ОСОБА_2 заявив, що вину у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України не визнає, як не визнає і цивільний позов потерпілої ОСОБА_5, від дачі показів відмовився.

В послідуючому підсудний ОСОБА_2 надав суду наступні покази: свою вину у скоєні злочину не визнаю, так як я ОСОБА_4 не вбивав. З ОСОБА_4 познайомився в СІЗО, він був під вартою і я теж. Після звільнення підтримували дружні стосунки. Звільнилися десь у травні і зустрілися у червні 2010 року точно не пам"таю. Кілька раз ОСОБА_4 просив піти до його матері ОСОБА_6 і взяти в неї для нього гроші. Коли це було не пам"ятаю. ОСОБА_4 приходив до нього додому. Був один вечір, коли ОСОБА_4 просив піти до ОСОБА_6 взяти гроші, але він не пішов, грошей не брав, і після цього з ним не зустрічався. Його сестра ОСОБА_7 просила мене, щоб я з ним не зустрічався, так як він може втягнути мене у щось погане. ОСОБА_4 останній раз бачив у грудні, але коли не пам"ятаю. Це було після відпочинку в кафе, після цього бачив його один раз. Остання зустріч з ним була у мене вдома, після того як вийшли з дому він його більше не бачив. З ним зв"язувася в той день лише по телефону після того як пішов по гроші, але гроші не взяв. Універмаг закривається о 19 годині, але він по гроші до ОСОБА_6 не пішов. Я не пішов по гроші і з ним більше не розмовляв і не зустрічався. Останній раз общався з ним у середині місяця у грудні. ОСОБА_4 при останній зустрічі був одягнутий у в спортивну куртку у мої кросовки "найк", які я йому дав. Також я подарував йому телефон самсунг обмотанивй ізолентою. Телефон я йому дав після того як він звільнився від відбування покарання, його телефон червона нокіа у нього поламалася. Ніяких конфліктів у мене з ОСОБА_4 не було, а були конфлікти із ОСОБА_9 із-за сестри ОСОБА_7, який так жодного разу і не був допитаний в судовому засіданні. Був випадок коли брав у ОСОБА_6 речі для ОСОБА_7, це було перед тим як ОСОБА_7 їхав на Київ, ці речі заніс на квартиру де жила ОСОБА_10. Я не знав, що в кінці листопада ОСОБА_10 виселилася з квартири і не знаю де жив ОСОБА_7. Він скривався, його шукали і де він проживав в період останньої їх зустрічі не знаю. Сикиру в руках не тримав і бачив її лише в міліції де її йому її показали і в суді. Проте що ці предмети в криниці просили сказати працівники міліції. Пояснення у справі писав 15 числа в кабінеті ОСОБА_36, тоді ще в ІТТ не був, писав пояснення тоді коли писав явку з повинною, але це було після написання явки. Я написав щось у явці, а вони не так - пиши і говори як ми сказали. Під час відтворення обстановки та обставин події говорив те, що мені сказали говорити і я про це записав та намалював на долоні правої руки, а після цього під час відтворення заглядав на записи на руці. В криницю спускався працівник міліції, який міг підкинути туди телефон, який пізніше вилучили, я прізвище цього працівника не знаю, але бачив його в міліції. Під час досудового слідства визнав вину та давав проти себе покази тому, що на мене був вплив. У мене спочатку відібрали пояснення Хмільницькі працівники міліції і відпустили. Потім приїхала Вінницька управа і мене затримали. Мені сокирку і телефон показали працівники міліції, від них мені стало відомо про них і де мені необхідно буде показати знаходження цих речей. Мені їх показували в кабінеті заступника начальника міліції і там же при допомозі працівників міліції та за їх вказівкою я намалював схему та малюнок сокирки, яку мені вони ж і показали. Цивільний позов не визнаю.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні заявила, що поданий нею цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, але відмовилася давати покази на підставі ст. 63 Конституції України.

В послідуючому потерпіла ОСОБА_5 через канцелярію подала заяву (а.с. 109 т. 4), в якій вказала, що перебування в залі суду під час судових засідань завдає їй душевного болю, який їй важко переносити, у зв"язку з чим просить її в судові засідання не викликати, а розгляд та вирішення справи проводити у її відсутність. Вона відмовляється від дачі показань як потерпіла на підставі ст. 63 Конституції України у зв"язку з тим, що показання в суді та спогади про вбивство сина, завдають їй такого душевного болю, який їй важко переносити. Покази дані нею під час досудового слідства та в суді в іншому складі суду, підтримує повністю і просить їх оголосити. Цивільний позов підтримує повністю, про що повідомила суд коли була в суді і просить його задовольнити. При вирішенні судом питання про призначення ОСОБА_2 міри покарання, просить суд призначити йому саме суворе покарання в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини, його вина у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, доведена наступними доказами:

оголошеними в судовому засіданні показами потерпілої ОСОБА_1 під час досудового слідства, відповідно до яких вона останній раз розмовляла з сином ОСОБА_4 3 грудня 2010 року біля 19 години, коли уже закривала магазин. ОСОБА_4 попросив у неї грошей, вона йому сказала, що дасть 200 гривень Він сказав, що зараз передзвонить до когось із знайомих, які будуть їхати на Київ і вони прийдуть до нас додому і вона передасть гроші. Вона погодилася. На той час вона думала, що син працює в Києві. Біля 23 години вона пробула йому передзвонити, але зв'язок з сином був відсутній. В результаті вбивства її сина ОСОБА_4, їй заподіяні душевні, психологічні страждання. Також ОСОБА_1 при допиті її як свідка 14.03.2011 року показала, що син ОСОБА_4 звільнився з місць позбавлення волі 28 травня 2010 року і до 30 жовтня 2010 року проживав з ними. Після виборів президента, а це було 30 жовтня, син поїхав в Київ, як він сказав - працювати. Це було приблизно на початку листопада 2010 року. Коли поїхав в Київ то телефонував їй і говорив, що влаштувався на роботу в кафе. Коли їхав в Київ то дала йому 1500 гривень. З його слів він проживав в гуртожитку. З тих пір більше його не бачила. Він лише спілкувався з нею по телефону. (а.с. 245, 91-92, т. 1);

показами свідка ОСОБА_13, який показав, що він добровільно давав пояснення в міліції. ОСОБА_1 знав ще по школі, той був неспокійним, батьки мали з ним проблеми. З ним майже не спілкувався. Про його позики грошей йому нічого невідомо. Чи його хтось шукав у зв'язку з цим йому невідомо. Після того як ОСОБА_1 пропав, його шукали батьки. Знає що ОСОБА_1 вживав наркотики вінт, коноплю, пропонував і йому, але він відмовився. ОСОБА_1 останній раз бачив в парку Шевченка, зустрів його біля танцплощадки в 2010 році, це був день. Куди тоді йшов ОСОБА_1 йому невідомо. Тоді було вже холодно, листя на деревах не було, це було перед зимою, слякоть, морозу ще не було, але точно дату вже не пам'ятає, в чому одягнутий також не пам'ятає. У них з ОСОБА_2 були дружні стосунки, чи були конфлікти між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не знає, але мабуть не було. Перед цим, приблизно за місяця до останньої зустрічі з ОСОБА_4, зустрів ОСОБА_4, а з ним був ОСОБА_2, і ОСОБА_4 запропонував йому разом з ними вжити наркотики, але він відмовився;

показами свідка ОСОБА_14, який показав, що коли найшли ОСОБА_4 то викликали в міліцію. Там від хлопців чув, що це ОСОБА_2 його вбив. ОСОБА_1 востаннє бачив восени, в кінці листопада, був у спортивній куртці, джинсах. Приходив на квартиру в приватному будинку де жив ОСОБА_4, там ще були якісь дівчата, він приходив туди зі свою жінкою. Чув від когось, що у ОСОБА_4 були борги, що старався по місту не ходити. ОСОБА_4 міг позичити і не віддати. Чув, що він курив "траву". Я працював на залізничній станції. ОСОБА_4 їздив в Київ, а потім повернувся. Чи купляв йому квитки на поїзд вже не пам'ятає, але якщо і купляв, то це було раніше, ще до останньої зустрічі. Від ОСОБА_10 чув, що йому хтось говорив, що якісь люди шукали ОСОБА_4. У нього був конфлікт з вітчимом;

показами свідка ОСОБА_10, який показав, що ніколи не знав ОСОБА_2. Про вбивство ОСОБА_1 йому стало відомо коли викликали в міліцію. Коли стало відомо, що вбили ОСОБА_1, то від знайомих почув, що це зробив ОСОБА_2. Хтось телефонував і шукав ОСОБА_4, але вже не пам'ятає, чи це було за пару днів до того як пропав, чи після того як ОСОБА_4 пропав. Про це я говорив ОСОБА_14 і ОСОБА_15, але ОСОБА_1 це не передав, тому що його не бачив. ОСОБА_1 йому не говорив, що від когось переховується. З ОСОБА_1 майже не спілкувався, але йому відомо, що той міг обманути і не був зразковою людиною, познайомився з ним на виборчій комісії в 2004 році;

показами свідка ОСОБА_16, який показав, що на даний час є адвокатом, на пенсії. В 2011 році працював слідчим і розслідував дану кримінальну справу. Труп ОСОБА_4 виявили 12.03.2011 року. 13.03.2011 року повідомили йому як слідчому. 13.03.2011 року ним проводився додатковий огляд місця події. В морзі при розтині трупа не був. Оперативні працівники встановлювали очевидців та свідків, а також тих, хто з ним спілкувався в тому числі і по телефону. ОСОБА_2 ним затриманий був за підозрою у вчиненні вбивства. Він складав протоколи, складав протокол явки з повинною, допитував як підозрюваного, проводив відтворення обстановки. Все було з участю адвоката. ОСОБА_2 добровільно розповів, як позбавив ОСОБА_4 життя, це було при понятих, судових медиках, адвокатові. Пам'ятає, що відтворення проводилося біля приміщення товариства мисливців і рибалок, на муляжі ОСОБА_2 показував як ударив ОСОБА_4 сокиркою. Сказав, що телефон який був у ОСОБА_4 - належить йому, що він дав його ОСОБА_4, сказав, що сім карта у теелфоні була ОСОБА_4, розповів і показав, що телефон і сокирку викинув у криницю, привів до неї по вулиці Тургенєва. З допомогою магніта витягли сокирку, телефон витягти не змогли. На другий день коли відкачали воду, то знайшли і телефон. Знайшли за п'ятим чи шостим відром мулу, пред'явили ОСОБА_2 він визнав, що це саме той телефон. Ніякого тиску на ОСОБА_2 під час проведення слідчих дій не було, він з ОСОБА_2 спілкувався тільки в присутності адвоката. ОСОБА_2 заявив про те, що хоче явку з повинною написати. Все писав з слів ОСОБА_2, інформацію про обставини вбивства ОСОБА_4 та всіх подій з цим зв'язаних, ніхто не міг знати крім вбивці, як не міг ніхто крім вбивці знати про телефон та сокиру. ОСОБА_2 погодився на відтворення обстановки, криницю він показав під час відтворення і сам привів до неї, там є не одна криниця, але він привів саме до тієї і показав, що тут сокирка і телефон, які він викинув після вбивства. Поняті були весь час, права і обов'язки їм роз'яснював. Протокол відтворення обстановки та обставин події писав прямо на місці, почав біля річки, а закінчив біля криниці. Дати не пам'ятає вже. Таку сокирку, яку витягли з криниці бачив вперше, нагадувала гуцульську, важка металева частина. Хто із працівників міліції мав відношення до розслідування вже не пам'ятає. Обставини, які передували допиту ОСОБА_2, хто до кого прийшов, чи він до нього, чи його привели до нього, вже не пам'ятає. Явка була оформлена після протоколу затримання, після восьмої години. Обставини детальні вже не пам'ятає Біологічні експертизи по речах не проводилися, так як вони більше трьох місяців пролежали у воді. Обшук у помешканні ОСОБА_2 не проводили, так як пройшло більше трьох місяців і його речі вже пралися. Алібі ОСОБА_2 перевіряв і оцінку доказів давав, прийшов до висновку, що це зробив ОСОБА_2. Протокол огляду місці події проводився 16 березня 2011 року, а потім пізніше в той же день було проведено огляд речових доказів;

показами свідка ОСОБА_15, який показав, що був знайомий з ОСОБА_4 3-4 роки. Їздив з ОСОБА_4 в жовтні-листопаді 2010 року в Київ, шукали роботу. Через 2-3 дні повернувся назад. ОСОБА_4 і ОСОБА_2 дружили, гуляли разом, конфліктів між ними не бачив. Останній раз бачив ОСОБА_4 в Хмільнику в кінці осені, рік вже не пам'ятає, приблизно за тиждень до того як пропав. Коли і від кого дізнався про пропажу ОСОБА_4 вже не пам'ятає. Після цього бачив ОСОБА_2, а ОСОБА_4 не бачив. Пропажі для ОСОБА_4 були нормою. ОСОБА_4 жив біля базару з дівчиною, коли він приходив до них, то ОСОБА_2 там не було. Проте, що хтось шукає ОСОБА_4 йому сказав ОСОБА_10, але хто і чому йому не відомо. Йому відомо, що ОСОБА_2 їздив з ОСОБА_4 в Київ, але це було після його поїздки з ним. Про обставини допиту в міліції не пам'ятає, як не пам'ятає чи бачив там ОСОБА_2. Все викладене ним в протоколі допиту та поясненні, які він давав в міліції, відповідає дійсності. Коли сиділи в коридорі то бачив ОСОБА_2, пам'ятає, що той шнурки зав'язував і це було 15 березня 2011 року;

показами свідка ОСОБА_20, яка показала, що навчалася у Хмільнику в 40-вому ПТУ. Шукала роботу, запропонувала ОСОБА_6, вивчила її. Через місяць побачила ОСОБА_4, він приходив на роботу. З ним не дружила, пізніше їх познайомила його сестра ОСОБА_20. ОСОБА_21 і ОСОБА_4 познайомили її з ОСОБА_2. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 дружили. На квартирі проживала восени - до листопада 2010 року, а на другій квартирі зовсім мало. Жила з дівчатами, вона жила в одній кімнаті з дівчиною, а ще одна дівчина в іншій кімнаті. Коли жила на першій квартирі, ОСОБА_4 попросив пожити щоб ніхто не знав, не хотів щоб про це знав його вітчим. Сестра знала, а потім і мама взнала. ОСОБА_4 другий раз приїхав з Києва без речей. Коли його останній раз бачила, то він був одягнутий у джинси і спортивну куртку, для тої пори був одягнутий легко. ОСОБА_2 і ОСОБА_4 обоє ранком пішли, після цього їх не бачила. ОСОБА_4 не казав де буде жити. Коли це було не пам'ятає. Прислали есемеску, просили гроші. Я гроші не пересилала. Показала ОСОБА_1, а вона сказала не відповідати. Я чула, що ОСОБА_4 вживає наркотики. Був випадок коли у дівчини пропав фотоапарат, я зателефонувала до ОСОБА_2, той поговорив з ОСОБА_4 і той повернув фотоапарат. При цьому все було спокійно. Коли ОСОБА_4 пропав, то всі переживали, і ОСОБА_20, і ОСОБА_6, і їй здається що і ОСОБА_2 Пасло;

показами свідка ОСОБА_23, який показав, що весною з ОСОБА_37 йшли попід річку і дійшли до водокачки. Там побачили тіло людини в річці біля берега. Льоду майже не було вже. Той лід що біля берега працівники МНС обламали і витягли тіло. Був одягнутий у куртку, голова була вкрита мулом і мохом;

показами свідка ОСОБА_24, який показав, що весною з ОСОБА_23 йшли по під річку і дійшли до водокачки. Там побачили тіло людини в річці біля берега, за 2-3 метри від берега, недалеко. З його телефону зателефонували у міліцію. Льоду майже не було. Той лід що біля берега працівники МНС обламали і витягли тіло. Одяг не пам'ятає. На тіло не дивився, йому від цього погано;

показами свідка ОСОБА_9, даними ним під час досудового слідства 14.03.2011 року, оголошеними в судовому засіданні, відповідно до яких, він з ОСОБА_2 знайомий біля п'яти років. З початку січня 2011 року у нього з ОСОБА_2 погіршились відносини, через його дівчину ОСОБА_20, яка почала фліртувати з ним і через це між ними виникла невелика бійка. З ОСОБА_4 його познайомив ОСОБА_2 приблизно в кінці жовтня - на початку листопада 2010 року. Він знав, що ОСОБА_4 не проживає з батьками, а з дівчиною ОСОБА_20. В кінці листопада, можливо першого чи другого грудня він по вулиці 1-Травня зустрівся з ОСОБА_4, який запропонував піти в кафе відпочити, а ОСОБА_2 мав принести гроші, щоб потім розрахуватись. Він погодився і вони пішли в кафе "Марина", де замовили випити та закусити. Наскільки він зрозумів, ОСОБА_2 ходив чи до матері ОСОБА_4 чи до сестри по гроші. Павло сказав, що взяв лише 80 гривень. Вони на той час уже замовили на більшу суму випивки та закуски. ОСОБА_4 ще замовив пляшку горілки і закусити. Вони випили і ОСОБА_4 знаючи, що у них немає грошей для розрахунку, щоб відволікти увагу офіціантки замовив ще каву, шоколадку, а також для неї він замовив в подарунок шоколадку. Вони вийшли на перекур і втекли не розрахувавшись. Замовлення їхнє було приблизно на 320 гривень. Через один чи два дні йому ОСОБА_4 "кинув виклик", щоб він передзвонив. Він йому передзвонив і ОСОБА_4 попросив його передзвонити ОСОБА_2, так як він дзвонив до того і той не бере трубки. Він передзвонив до ОСОБА_2, але ОСОБА_2 не взяв теж трубки. Він відзвонився до ОСОБА_4 і сказав, що ОСОБА_2 не піднімає слухавку. ОСОБА_4 йому після цього сказав, щоб він ще раз передзвонив до ОСОБА_2 і якщо той візьме трубку, то щоб сказав, що ОСОБА_4 дуже змерз і ще почекає 5 хвилин, після чого піде. ОСОБА_4 сказав, що він знаходиться чи біля МВД санаторію чи ЖД санаторію. Він точно не пам'ятає. Він до ОСОБА_2 не додзвонився. Більше він з ОСОБА_4 не спілкувався по телефону і не бачив його. Він ОСОБА_4 після цього дзвонив кілька разів, але телефон був вимкнений. ОСОБА_2 він після цього запитував, чи не бачив той ОСОБА_4, на що той говорив, що не бачив (а.с. 98, т. 1):

оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_25, який від дачі показів в судовому засіданні відмовився на підставі ст. 63 Конституції України, та який під час досудового слідства 22.03.2011 року показав - він наймає квартиру АДРЕСА_3, тобто він проживає в третьому під'їзді, а мама з ОСОБА_2 у другому. З братом у нього хороші стосунки, відносини між ними хороші, спілкувалися з ним майже кожного дня. В квартирі в якій він проживає, була сокирка господарського призначення, яку він купив щоб можна було рубати кістки. Дана сокирка була в кладовці квартири, там де лежать інструменти. На даний час даної сокирки не бачить. По пред'явленій фотографії сокирки, яка була вилучена з криниці, він впізнає свою сокирку. Коли і при яких обставинах ОСОБА_2 взяв дану сокирку не знає (а.с. 181, т. 1);

оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_7, яка відмовилася від дачі показів на підставі ст. 63 Конституції України, та яка під час досудового слідства 17.05.2011 року показала, що вона 3 грудня 2010 року розмовляла з братом ОСОБА_4 по мобільному телефону і не один раз. Розмовляла з ним не один раз так як була у Вінниці в різних місцях (транспорті, супермаркеті, університеті), а тому розмови переривалися. Він також просив у неї гроші, на що вона відповіла, що в неї немає так як потратила на екзамени. Вона гроші давала йому часто, але невеликі суми і мама про це не знала. Вона давала йому свої гроші від 50 до 100 гривень, як получалося. ЇЇ номер мобільного телефону був НОМЕР_1, а ОСОБА_4 - НОМЕР_2. Після 3-го грудня вона 4-го грудня зустрілася з ОСОБА_2 на його прохання. Вона запитала його про брата ОСОБА_4, так як після розмови з ним 3-го грудня не могла з ним зідзвонитися по телефону. Телефон ОСОБА_4 був відключений. 4-го грудня вона намагалася дзвонити йому, але його телефон було вимкнено. ОСОБА_2 сказав що не знає де ОСОБА_8. На її запитання ОСОБА_2 відповів, що бачив його 3-го грудня, а також сказав, що можливо ОСОБА_8 поїхав у Київ. Вона йому заперечила, що у ОСОБА_8 не було грошей і вона розмовляла з ним 3-го грудня 2010 року, але він про поїздку нічого не говорив. У неї з дитинства були дуже хороші відносини з ОСОБА_8, він її з дитинства постійно брав з собою, няньчив. Вона завжди захищала його коли про нього хтось говорив погане, розуміє, що він не завжди чинив правильно, але він її брат і вона його завжди захищала і відповідно допомагала грішми (а.с. 244, т. 1);

протоколом огляду місця події від 12.03.2011 року, яким встановлено, що на лівому березі річки Південний Буг в м. Хмільнику було виявлено труп невідомої особи чоловічої статі (а.с. 4-9, т.1);

протоколом додаткового огляду місця події від 13.03.2011 року з детальним описом та фототаблицями місця, де було виявлено труп невідомої особи чоловічої статі (а.с. 14-20, т.1);

протоколом огляду трупа ОСОБА_4 від 13.03.2011 року, яким встановлено, що на трупі ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження: у височній ділянці справа рана "Л"образної форми розміром 2,5х2х1 см глибиною біля 2 мм; на правій кисті руки крововиливи 5 шт; на внутрішній поверхні правого плеча крововилив 7х2,5 см; увисочній ділянці зліва рана "Г"образної форми 0,37х0,5 см, точкова рана у вигляді прямокутника 1,5х1 см, крововилив 3х1 см; у лівій височній ділянці голови вдавлений перелом неправильної овальної форми розміром 5,5х5,5 см, кісткові фрагменти знаходяться в порожнині горла; в правій скронево-тім'яній ділянці багатоуламковий перелом кісток черепа розміром 7х8 см, лінії перелому горизонтально перетинають передню черепну ямку, середню черепну ямку, досягаючи турецького сідла по краю пірамід височної кістки та переходячи на піраміду лівої скроневої кістки; в правовиличній ділянці рана "Г"образної форми розміром 0,6х0,7х0,3 см з нерівними осадними краями та заокругленими кінцями; в правій лобній ділянці тканинах головного мозку субарахноїдальний крововилив 8х5 см (а.с. 21-32, т.1);

протоколом відтворення обстановки та обставин події з підозрюваним ОСОБА_2 від 15.03.2011 року з 17:00 години до 18:30 години та ілюстративною фототаблицею, з участю захисника адвоката ОСОБА_26, під час якого ОСОБА_2 показав на місці, що під час сварки з ОСОБА_4 він один раз вдарив ОСОБА_4 кулаком правої руки в область щелепи, чи лиця. Від удару ОСОБА_4 впав на сніг, але різко піднявся та почав до нього кричати та ображати свою сестру ОСОБА_7, а потім намагався його вдарити. ОСОБА_2 показав як відхилився, вихватив з-за пояса сокирку і наніс обухом один удар ОСОБА_4 в область голови. Від удару ОСОБА_4 впав на сідниці і крикнув до нього нецензурними словами, що вб'є його. Він відразу почав підводитись, намагаючись схватити його за ноги. Він тут же наніс ОСОБА_4 другий удар сокирою в праву частину голови, від чого ОСОБА_4 впав, почав хрипіти. Він злякався, знаходився в стресовому стані та скинув тіло в річку Південний Буг. Потім він піднявся на схил забрав мобільний телефон "Самсунг-Х 100", сокирку та запальничку, пішов в напрямку житлових будинків, де на одній з вулиць у криниці втопив сокирку та мобільний телефон. ОСОБА_2 показав всі дії в хронологічному порядку, який відповідав його діям 3 грудня 2010 року. При цьому ОСОБА_2 привів всіх учасників слідчої дії до криниці по АДРЕСА_2, куди кинув сокирку та мобільний телефон. При відтворенні обстановки та обставин події з криниці, на яку вказав ОСОБА_2, магнітом було вилучено сокирку. Як пояснив ОСОБА_2, саме даною сокиркою він бив в голову ОСОБА_4 Для відшукання мобільного телефону бригадою МЧС відкачувалася вода, у криницю спускалися працівники МЧС, однак мобільний телефон у мулі не відшукали (а.с.120-135, т.1);

протоколом огляду місця події по АДРЕСА_2 від 16.03.2011 року з 13:10 години до 14:00 години, відповідно до якого в криниці, на яку вказав ОСОБА_2 під час проведення відтворення обстановки та обставин події, після відкачки води було виявлено мобільний телефон самсугнг - сіро-синього кольору, лицева частина корпусу темно-синього кольору, кришка світло-сірого кольору, кришка приклеєна до корпусу скотчем. Була знята кришка в якій разом розташована батерея. На внутріішній стороні мобільного телефону під кришкою в гнізді знаходиться сім-карта мобільного оператора Life на якій є номер НОМЕР_3. На внутрішній стороні мобільного телефону під кришкою наступні маркування - СЄ 0168 MODEL ... SGH-X100 ... SAMSUNG. Телефон не працює (а.с. 136-140, т. 1);

протоколом від 16.03.2011 року з 16:00 години до 16:30 години огляду предметів вилучених з криниці під час відтворення обстановки та обставин події 15.03.2011 року по АДРЕСА_2 та огляду місяці події 16.03.2011 року з 13:10 години до 14:00 години, зокрема: сокири промислового виготовлення із металу, з дерев'яним сокирищем довжиною 36 см та загальною масою 800 грам; сокирище шириною 3,5-4,6 см та максимальною товщиною 2,5 см. Сокира щільна насаджена га голівку сокирища та фіксована в провушині голівки металевою трубкою. З усіх боків на поверхні сокири та сокирища наявні нашарування іржі, грунту та плісняви. Лезо сокири довжиною 9,9 см, плавно опукле у вигляді дуги висотою 0,5 см, досить гостре, без забоїн. Обух сокири прямокутної форми розмірами 4,2х2,2 см; мобільного телефону моделі "Samsung SGH X100", перемотаний скотчем. В телефоні під кришкою є SIM-карту мобільного оператора Life з абонентським номером НОМЕР_4 (а.с. 142, т. 1);

протоколом від 16.03.2011 року з 15:30 години до 16:00 години огляду предметів вилучених під час огляду місця події від 12.03.2011 року та огляду трупа ОСОБА_4 13.03.2011 року, зокрема: мобільного телефону "Нокіа-5610" в корпусі червного кольору, спортивна куртка чорного кольору з трьома полосами на рукавах, підкладка світло-зеленого кольору, спотривна кофта світло-зеленого кольору, зимові чоловічі кросівка фіолетово-білого кольору (а.с. 141, т.1);

В протоколі огляду предметів (а.с. 141, т.1) допущена описка в даті, а саме замість 16 березня 2011 року зазначено 16 травня 2011 року, а в протоколі огляду предметів (а.с. 142, т.1), допущено виправлення дати проведення огляду - зокрема цифри "16". Свідок ОСОБА_16, яким складався протокол, в судовому засіданні показав, що огляд даних речей відбувався саме 16 березня 2011 року. ОСОБА_11 та ОСОБА_27, які були присутні при проведенні огляду предметів як поняті, в судовому засіданні допитані як свідки, показали, що огляд предметів проводився в середині березня 2011 року, але точну дату не пам'ятають, можливо 16 березня 2011 року. Підписи в протоколах належать саме їм, якщо вони дані протокол підписали, то в ньому відображено саме те, що тоді відбувалося, інакше вони б його не підписали. Протоколи складалися в одни день і огляди проводилися в один день.

висновком експерта (судово-медичної експертизи) трупа ОСОБА_4 № 39/1 від 22.04.2011 року, відповідно до якої під час дослідження трупа ОСОБА_4 мали місце такі тілесні ушкодження: відкрита черепно мозкова травма, перелом склепіння та основи черепа, субарахноїдальний крововилив, крововилив в тканини головного мозку, рани в ділянках: височній справа, зліва, щоки справа, крововиливи в ділянках правої кисті, правого плеча, підмишечній справа, правого ліктевого суглобу, височній зліва. Смерть гр. ОСОБА_4 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми, перелому склепіння та основи черепа, субарахноїдального крововиливу, крововиливу в тканини головного мозку. Між смертю та вище переліченими тілесними ушкодженнями є прямий причинний зв'язок. Вищеперелічені тілесні ушкодження виникли від дії гостро ріжучого предмету, твердих тупих предметів 3 грудня 2010 року і носять характер тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Після нанесених ушкоджень ОСОБА_4 смерть наступила миттєво. Тілесні ушкодження могли бути заподіяні в любому положенні: стоячому, лежачому, сидячому, спереду, ззаду. Тілесні ушкодження були нанесенні ОСОБА_4, як з правої так і з лівої сторони, предметом яким могла бути сокира (а.с.213-219, т. 1);

висновком експерта № 38 (медико-криміналістичної експертизи) від 20.04.2011 року відповідно до якої, на фрагменті шкіри, вилученому з голови трупа ОСОБА_4 виявлено рану, яка має характер забитої, що утворилась від ударної дії твердого тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею з ребром. При проведенні кольорової хімічної реакції на залізо по краях та на стінках пошкодження виявлено наявність заліза. Враховуючи властивості наданого для дослідження знаряддя, не виключається можливість утворення цього пошкодження від ударної дії одного з ребер обуха сокири, представленої на експертизу (а.с.225-228, т. 1);

висновком експерта № 44к (компютерно-технічної експертизи) від 12.05.2011 року, відповідно до якої мобільний телефон "Samsung SGH X100", вилучений з криниці 16.03.2011 року в АДРЕСА_2, знаходиться в неробочому стані. В мобільному телефоні "Samsung SGH X100", виявлено SIM-карту мобільного оператора Life з абонентським номером НОМЕР_4. SIM-карта знаходиться в робочому стані (а.с. 231-238, т. 1);

протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 15.03.2011 року з 12:37 години до 14:05 години та відеозаписом допиту підозрюваного ОСОБА_2 від 15.03.2011 року, який 4.08.2014 року було відтворено в судовому засіданні, на якому відображено допит підозрюваного ОСОБА_2, під час якого він в присутності захисника адвоката ОСОБА_26 показав, що … 3 грудня 2010 року біля 9-10 години ранку ОСОБА_4 прийшов до нього додому. Вони сіли попити кави. Його мама була на роботі. Під час розмови ОСОБА_4 сказав, що якщо він може, то щоб пішов до його матері і взяв біля 1000 гривень для нього. Вони до 16 години просиділи в нього вдома і пішли в місто. Він вдома взяв маленьку сокирку, вставив за пояс, для того щоб збити можливо якийсь замок в місті чи кабель. Взагалі думав, може щось вкраде. Ручка в даній сокирці дерев'яна. Форма металевої частини сокирки така як у великої, для перерубування дров, але вона маленька, з однієї сторони гостра, а з іншої, куди входить ручка вона плоска. Дану сокирку він взяв в брата ОСОБА_25, який проживає в їхньому будинку, але в сусідньому під'їзді. Дана сокирка була у в кладовій його квартири. Він її ще взяв раніше і вона знаходилась у нього вдома. Взявши сокирку і положивши її за пояс вони пішли в місто. ОСОБА_4 бачив, як він брав сокирку. Десь біля 18 години вони дійшли до костелу і ОСОБА_4 сказав, щоб він пішов по гроші до його матері, а той піде до "ЖД санаторію" і там його буде чекати. Він мав піти до нього додому і в матері взяти гроші. Вони почекали коли закриється універмаг і мати ОСОБА_4 піде додому з батьком, а потім він пішов уже додому до ОСОБА_4 Він пішов до їхнього будинку по вул. Дзержинського і сів на лавці. Він хоч і сидів під будинком, але вирішив не йти до матері ОСОБА_4 і не брати в неї гроші, так як вони знали, що він зустрічається з їхньою дочкою ОСОБА_21, а відповідно беручи гроші для ОСОБА_4, який лише тратив їх на спиртні напої, могли подумати, що він разом з ОСОБА_4 пропиває ці гроші. Він знав, що той кілька раз їздив в м. Київ з грішми батьків, тратив їх на спиртні напої, повертався назад і знову те ж саме робив. ОСОБА_4 не хотів робити, а хотів лише гуляти, хоча говорив, що хоче дружину, дитину, роботу знайти, але це все було лише слова. Йому також надоїло бути у нього на підхваті, що той скаже то і він робить. ОСОБА_4 до нього дзвонив через кожні 5-10 хвилин, а він ходив неподалік від їхнього будинку та ходив до котельної, дивився чи можна щось вкрасти. Пробув він біля їхнього будинку біля двох годин, а ОСОБА_4 постійно йому дзвонив. Останній раз він взяв трубку і йому ОСОБА_4 сказав, що йде в сторону бані і щоб він там його чекав. Він погодився і пішов до нього на зустріч. Неподалік від бані вони зустрілись. ОСОБА_4 йшов зі сторони санаторію "МВД", через місточок. Зустрівшись ОСОБА_4 почав до нього кричати, чому він так довго йшов по гроші та щоб віддав їх йому. Він йому сказав, що навіть не заходив до його матері по гроші, також сказав, що йому надоїло бути у нього на побігеньках, що йому надоїло дивитись, як ОСОБА_4 постійно "викачує" гроші з сестри і матері. Це все він говорив в нецензурній формі. ОСОБА_4 коли почув, що він грошей не приніс, то розлютився і почав кричати на нього, виражатись нецензурними словами, ображати його. Після цих образливих слів, він ОСОБА_4 один раз вдарив кулаком правої руки в обличчя та сказав, щоб той слідкував за мовою. Від удару ОСОБА_4 впав на сніг, але різко піднявся та почав до нього кричати, що він обнаглів повністю та почав ображати свою сестру ОСОБА_7. ОСОБА_4 почав говорити на нього та сестру образливі нецензурні слова, а також сказав, що вона гроші не дає, а тому її зловить і познімає з неї все золото, що буде "кидати близьких і не дасть їм життя". Після цього ОСОБА_4 намагався його вдарити і замахнувся кулаком, але він відхилився і так як був дуже розлючений, в нервовому стані, то зразу ж дістав сокирку з-за пояса і наніс ОСОБА_4 в область голови плоскою частиною сокирки один удар. Від удару ОСОБА_4 впав і крикнув до нього не цензурною лайкою, що вб'є. ОСОБА_4 впав сідницями на сніг, відразу почав підводитись і знову йому погрожував, намагаючись схватити за ноги. Він тут же наніс ОСОБА_4 сокирою другий удар в праву частину голови замахом від лівого плеча. Перший удар він робив так само від лівого плеча і в праву частину голови ОСОБА_4 Від другого удару ОСОБА_4 впав, почав хрипіти і з рота текла кров. Він злякався, побачивши що наробив, стояв в стресовому стані, шоці і не розумів, що йому дальше робити. Потім він вирішив скотити тіло в річку Південний Буг. Він його викотив на лід і частина тіла лежала на льоду, а частина в воді. Він підійшов по льоду ближче і зіштовхнув тіло повністю в річку. Тіло попливло по течії. Потім він піднявся на схил і побачив мобільний телефон "Самсунг-Х 100", та запальничку. Даний телефон сіро-синього кольору належав йому, а ОСОБА_4 дав користуватись і той поставив свою сім-карту. Він підібрав телефон, запальничку, сокирку і будучи схвильованим, вирішив позбутись даних речей. Він пішов в напрямку житлових будинків, в протилежну сторону від місточка, який веде до МВД санаторію. Не знаючи що робити, він побачив криницю і перше що йому спало на думку, це втопити сокирку та мобільний телефон. Чи вкинув в криницю запальничку, він не впевнений. Після цього він пішов додому і про те, що сталося нікому не говорив. В той день він був одягнений в джинси синього кольору, туфлі чорного кольору, осінню куртку чорного кольору, а ОСОБА_4 був одягнений в чорній куртці з трьома червоними полосами на рукавах "Адідас", не пам'ятає в яких точно штанах, та в кросівках "Найк" фіолетового кольору (а.с. 115-118, т. 1);

протоколом допиту обвинуваченого ОСОБА_2 від 17.05.2011 року з участю захисника адвоката ОСОБА_26, відповідно до якого, ОСОБА_2 покази які від давав на досудовому слідстві під час допиту його в якості підозрюваного підтвердив, доповнивши їх, що пам'ятає точно, що наніс два удари обухом сокири в праву частину голови ОСОБА_4, але можливо і більше було ударів (а.с. 256-257, т. 1);

переліком з"єднань абонента ОСОБА_4 за номером НОМЕР_5, наданим ТОВ "Астеліт" (а.с. 200-203, т. 1);

речовими доказами оглянутими в судовому засіданні - сокири промислового виготовлення із металу, з дерев'яним сокирищем, мобільного телефону моделі "Samsung SGH X100", SIM-карти мобільного оператора Life з абонентським номером НОМЕР_4.

Суд не приймає до уваги покази підсудного ОСОБА_2, дані ним під час судового слідства, та вважає їх такими, що давались ним з метою ввести суд в оману та уникунути кримінальної відповідальності за скоєний ним злочин. Його покази під час судового слідства спростовуються доказами, які наведені судом у вироку, і які досліджувалися судом та які оцінені в їх сукупності. Також суд зазначає, що покази дані ОСОБА_2 під час досудового слідства щодо визнання ним вини та обставин скоєння ним злочину - вбивства ОСОБА_4, суд оцінює в сукупності з іншими доказами у кримінальній справі, і вважає їх правдивими саме на підставі та після їх оцінки в сукупності з іншими доказами дослідженими у судовому засіданні і наведеними у вироку, які в цілому в сукупності та з точки зору їх допустимості, дають суду законні підстави для висновку про те, що саме підсудним ОСОБА_2 скоєно вбивство ОСОБА_4

Твердження підсудного ОСОБА_2 та доводи на їх підтвердження про те, що на нього під час досудового слідства чинився тиск працівниками міліції і що вони змусили його таким чином оговорити себе, зокрема і ті обставини, які він навів у своїх показах в судовому засіданні, спростовуються тим фактом, що під час проведення досудового слідства, ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_26, не зверталися з заявами та скаргами про порушення прав підозрюваного/обвинуваченого ОСОБА_2, а також спростовуються постановою старшого слідчого СВ прокуратури Вінницької області ОСОБА_29 від 08.07.2014 року про закриття кримінального провадження № 42013010330000008, внесеного до ЄРДР 17.05.2013 року на підставі заяви ОСОБА_2, за фактом можливого вчинення фізичного та психологічного тиску на ОСОБА_2 з метою отримання зізнавальних показів у вчинені злочину за ч. 1 ст. 115 КК України, відповідно до якої кримінальне провадженні закрито у зв"язку з встановленням відсутності в діянні оперуповноваженого СКР Хмільницького МВ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_38, заступника начальника УМВС України у Вінницькій області - начальника кримінальної міліції ОСОБА_39., начальника УКР УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_40., заступника начальника УКР УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_41., помічника о/у ОПС УКР ОСОБА_42, молодшого інспектора КЦ при УМВС ОСОБА_43., складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 373 КК України. Зазначена постанова на час постановлення вироку є чинною і ні ким не скасована (а.с. 1-4, 104-105, т. 5).

Доводи захисника підсудного адвоката ОСОБА_3 щодо не доведеності вини підсудного ОСОБА_2 у скоєннні вбивства ОСОБА_4, щодо не встановлення особи, яка скоїла вбивство, щодо не встановлення часу та місця скоєння вбивства ОСОБА_4, способу заподіяння смерті, знаряддя скоєння злочину, спростовується доказами у кримінальній справі, які наведені судом у вироку, і які досліджувалися судом та оцінені в їх сукупності. Зокрема вони вони спростовуються і тим, що як встановлено судом, ОСОБА_4 користувався телефонним номером НОМЕР_5, ОСОБА_7 - НОМЕР_6, ОСОБА_9 - НОМЕР_7, підсудний ОСОБА_2 - НОМЕР_8. Відповідно до переліку з"єднань абонента за номером НОМЕР_5, наданим ТОВ "Астеліт", абонент НОМЕР_5, тобто ОСОБА_4, спілкувався з абонентом НОМЕР_7, тобто з ОСОБА_9, з 21:53:46 години на протязі 2-х хвилин однієї секунди, а з абонентом НОМЕР_6, тобто з ОСОБА_7, з 21:58:55 години на протязі 3-х хвилин 14 секунд, що свідчить про те, що на той час ОСОБА_4 був іще живим, а також про те, що на той час з підсудним ОСОБА_2 не зустрівся, а значить вбивство ОСОБА_4 підсудним ОСОБА_2 було скоєно під час їх зустрічі пізніше 22-ї години, а з врахуванням оцінених судом доказів, біля 23 години 3 грудня 2010 року.

Суд не погоджується з доводами підсудного ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3 в судовому засіданні про недоведеність вини обвинуваченого у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 115 КК України та про постановлення виправдовувальногоо вироку.

Їх доводи спростовуються показами даними ОСОБА_2 під час досудового слідства щодо визнання ним вини та обставин скоєння ним злочину - вбивства ОСОБА_4, оціненими судом в сукупності з іншими доказами у кримінальній справі дослідженими у судовому засіданні та наведеними у вироку, а тому суд вважає, що немає підстав для виправдання обвинуваченого за пред'явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 115 КК України.

Невизнання підсудним ОСОБА_2 своєї вини у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд розцінює, як його намагання уникнути відповідальності за скоєний ним злочин та як обраний ним спосіб захисту від обвинувачення.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши зібрані по справі докази і оцінивши їх відповідно з вимогами ст. 323 КПК України 1960 року, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України доведена повністю і дії ОСОБА_2 охоплюються складом злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та кваліфікуються як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Відповідно до висновку судово-психолого-психіатричної експертизи № 119 від 04.04.2011 року, в період вчинення злочину ОСОБА_2 не страждав на хронічне психічне захворювання, перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. В період вчинення злочину ОСОБА_2 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. В теперішній час ОСОБА_2 не страждає на хронічне психічне захворювання, перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності. Він є особою з акцентуацією рис характеру по демонстративно-нестійкому типу, що є варіантом психічної норми. В теперішній час ОСОБА_2 може усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент вчинення злочину ОСОБА_2 в стані фізіологічного афекту не перебував (а.с.209-211, т.1).

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема наслідки та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_2 злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином,

Обставин, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_2 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудному ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, є рецидив злочину.

При призначенні покарання суд враховує молодий вік підсудного ОСОБА_2, його матеріальне становище, а також те, що він негативно характеризується за місцем проживання, раніше судимий та скоїв злочин в період відбування іспитового строку, обставини, що характеризують поведінку підсудного після вчинення злочину, його відношення до подій, що відбулися та їх наслідків, а також те, що потерпіла ОСОБА_1 наполягає на найсуворішій мірі покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

З врахуванням наведеного, враховуючи думку потерпілої ОСОБА_1 щодо призначення підсудному ОСОБА_2 самого суворого покарання, суд при визначенні міри покарання вважає, що його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання за ч. 1 ст. 115 КК України в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК України у виді одинадцяти років позбавлення волі.

Враховуючи те, що згідно вироку Хмільницького міськрайонного суду від 07.09. 2010 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 189, ч. 2 ст. 186 КК України до чотирьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком два роки, суд вважає необхідним, відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднати не відбуте покарання за попереднім вироком і призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі на строк дванадцять років, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Заявлений потерпілою ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в розмірі 8908,32 гривень, суд вважає можливим задовольнити повністю, оскільки в судовому засіданні було об'єктивно доведено заподіяння потерпілій майнової шкоди від злочину в розмірі 8908,32 гривень, а обвинувачений несе обов'язок по відшкодуванню збитків та шкоди, заподіяних внаслідок скоєння злочину у випадку доведення його вини у його скоєнні в межах заявленого цивільного позову (а.с. 7-8, т. 2).

При визначенні розміру завданої потерпілій ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує характер і обсяг страждань, яких вона зазнала через втрату рідної для неї людини - сина ОСОБА_4, неможливістю відновлення втраченого. Також при визначенні розміру моральної шкоди суд враховує обставини смерті потерпілого та події, які відбулися в момент скоєння злочину та поведінку підсудного ОСОБА_2 після скоєння ним злочину.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи вимоги розумності та справедливості, виходячи з того, що заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов про стягнення моральної шкоди з підсудного ОСОБА_2 в розмірі 200000 гривень є співрозмірним обсягу та глибині душевного болю та душевних страждань, перенесених потерпілою ОСОБА_5, виходячи з того, такий розмір компенсації моральної шкоди хоча б в певній мірі компенсує перенесені потерпілою моральні страждання та душевний біль, суд задовольняє його в повному обсязі.

Речові докази у кримінальній справі підлягають знищенню (а.с. 240, т.1).

Судові витрати у справі, а саме вартість проведення комп"ютерно-технічної експертизи № 44к від 12.05.2011 року в сумі 450,24 гривень необхідно стягнути з підсудного (а.с. 231, т. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 15-16, 18-22, 28, 321-324, 341, 349 КПК України 1960 року, ст. 12, 65, 66, 67, 71, ч.1 ст.115 КК України,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у злочині за ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Хмільницького міськрайонного суду від 07.09.2010 року та призначити йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.

Строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_2 обчислювати з 15 березня 2011 року, тобто з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8908,32 гривень матеріальної шкоди та 200000 гривень моральної шкоди.

Речові докази по справі: сокиру, мобільний телефон "Samsung SGH X100", SIM-карту мобільного оператора Life з абонентським номером НОМЕР_4 - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області, код 24525055, рахунок 31250272210172, банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015 - 450,24 гривень за проведення комп"ютерно-технічної експертизи № 44к від 12.05.2011 року.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередню - тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Вергелес В.О.