ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.11.2014 р. Справа №917/2331/14
За позовом позовної заяви Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1
про стягнення грошових коштів
Суддя Сірош Д.М.
Представники:
від позивача: Данілова Н.Н., довіреність № 19-14/990 від 10.04.2013 р.
від відповідача: ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 22.10.1997р. Київським РВУ МВС України в Полтавській області.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складання повного рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.
Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 3351 від 21.12.2012 р. у розмірі 1 868,36 грн, з яких: 1698,91 грн пені; 17,11 грн 3% річних, 152,34 грн інфляційних.
Представник позивача повідомив суд про часткову сплату відповідачем заборгованості, а саме: 17,11 грн - 3% річних, 152,34 грн інфляційних.
Крім того, відповідачем сплачена на користь позивача сума судового збору в розмірі 1 827,00 грн.
Представник позивача підтримав позов у частині стягнення з відповідача 1 698,91 грн пені.
25.11.2014 р. від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зменшення розміру пені, обмеживши її стягнення подвійною обліковою ставкою НБУ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
21.12.2012р. між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договір № 3351 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Згідно з п. 1 вказаного договору "Теплопостачальна організація" бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень Споживача до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по АДРЕСА_2 - перукарня.
Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі стаття 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов'язків відповідача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з п. 23 договору споживач зобов'язується проводити кінцевий розрахунок до 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі виписаного рахунку.
Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором не проводив розрахунки за спожиту теплову енергію у визначений строк.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, у жовтні 2013 року позивачем надано послуг на суму 312,85 грн, відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплата в сумі 312,85 грн проведена 03.12.2013 р., тобто прострочення складає 18 днів;
в листопаді 2013 року позивачем надано послуг на суму 389,86 грн, відповідачем оплата в сумі 389,86 грн проведена 26.12.2014 р., тобто прострочення складає 11 днів;
в грудні 2013 року позивачем надано послуг на суму 632,78 грн, відповідачем оплата проведена 28.02.2014 р., тобто прострочення складає 59 днів;
в січні 2014 року позивачем надано послуг на суму 713,50 грн, відповідачем оплата проведена 25.06.2014 р., тобто прострочення складає 130 днів;
в лютому 2014 року позивачем надано послуг на суму 522,43 гр., відповідачем оплата проведена 25.06.2014 р., тобто прострочення складає 101 день;
в березні 2014 року позивачем надано послуг на суму 364,31 грн, відповідачем оплата проведена 25.06.2014 р., тобто прострочення складає 71 день;
в квітні 2014 року позивачем надано послуг на суму 110,89 грн, відповідачем оплата в сумі 110,89 грн проведена 26.08.2014 р., тобто прострочення складає 102 дні.
Таким чином, за зазначений період відповідач не здійснював оплату за спожиту теплову енергію у визначений договором строк.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Відповідачу нараховано 3% річних в сумі 17,11 грн та 152,34 грн інфляційних за листопад - серпень 2014 року.
Сплата 3% річних в сумі 17,11 грн та 152,34 грн інфляційних, які є предметом позову, яка здійснена відповідачем після подання позову, є підставою для припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог, відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
У частині 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 3 ст. 1 Закону України № 686 - ХІУ від 20.05.1999 р. "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій" (із змінами і доповненнями) за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
На підставі п. 26 зазначеного договору в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2011 р. відповідачу нарахована пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення в сумі 1 698,91 грн за період 16.11.2013 р. - 25.08.2014 р.
Від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Суд приймає до уваги, що відповідач частину боргу сплатив добровільно; саме прострочення незначне; порушення зобов'язання не завдало негативних наслідків для позивача, тому суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені на 50% - до 849,46 грн.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Керуючись ст. ст. 32-33, п. 1-1 ст. 80, п. 3 ст. 83, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд - В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008 (р/р 260007148 АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) 849,46 грн пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили. 3. Припинити провадження у справі в частині стягнення 17,11 грн - 3% річних та 152,34 грн інфляційних.
4. Відмовити в позові в частині стягнення 849,46 грн пені.
Повне рішення складено: 02.12.2014 р.
Суддя Сірош Д.М.