АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Полтавцевої Г. А.,
суддів Мосьондза І.А., Новова С.О.,
секретарів судового засідання Саєнко Д.О. та Ковби А.В., ,
за участю сторін обвинувачення - прокурора Тертичного О.А.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілої ОСОБА_3,
та сторін захисту - обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду м. Києва матеріали кримінального провадження № 12014100040005028 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Йовенка С.П. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком у кримінальному провадженні № 12014100040005028, внесеному 26.04.2014 року до ЄРДР, обвинувачений:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець села Вільхівка Горохівського району Волинської області, громадянин України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий :
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, з призначенням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
----------------------------------------------------------------
Справа № 11кп/796/1378/2014 Головуючий у суді І інстанції О.В. Бірса
Категорія ст.286 ч.2 КК України Доповідач Г.А. Полтавцева
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за вироком стягнуто на відшкодування матеріальної та моральної шкоди кошти в сумі 4116 гривень 4 копійки.
За даним вироком судом визнано доведеним, що ОСОБА_4 19 квітня 2014 року близько 00 годин 05 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota Camry» держномер НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 60 км/год в другій смузі руху по проїзній частині проспекту Г.Ватутіна з боку Московського мосту в напрямку Керченської площі в м. Києві.
Під час руху водій ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.п. 10.1, 10.3 ПДР України, що призвело до того, що він, під`їжджаючи до АЗС «VOG», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Ватутіна 16, розпочав змінювати напрямок руху праворуч з метою перелаштуватись в крайню смугу руху. Не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод та небезпеки для інших учасників руху, він не надав дорогу автомобілю «Volkswagen Polo» держномер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_11, який рухався в попутному напрямку в середній смузі руху, внаслідок чого трапилось зіткнення передньою правою боковою частиною автомобіля «Toyota Camry» держномер НОМЕР_1 злівою передньою частиною «Volkswagen Polo» держномер НОМЕР_2.
В результаті ДТП пасажирка автомобіля «Volkswagen Polo» ОСОБА_2, згідно висновку судово-медичної експертизи № 887/Е від 19.05.2014 року, отримала наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно - мозкова травма, забій головного мозку легкого ступеня, перелом лобної кістки справа (обох пластинок лобної пазухи) з переходом на решітчасту кістку справа, перелом передньої стінки правої верхньої щелепної пазухи, гемо синус (наявність в лобній та верхньощелепній пазусі крові), забійна рана лобної ділянки, синець на повіках правого ока. Отримані у даному ДТП потерпілою ОСОБА_2, тілесні ушкодження відносяться за ступенем тяжкості (критерієм небезпеки для життя) до тяжкого тілесного ушкодження.
Не погоджуючись з даним вироком суду, потерпіла ОСОБА_2 та прокурор у провадженні Йовенко С.П. подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить вирок місцевого суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без застосування ст.ст.75, 76 КК України та з позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки. Цивільний позов просить задовольнити повністю та стягнути з ОСОБА_4 на її користь матеріальну шкоду в розмірі 27 136 гривень та моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.
При цьому апелянт вважає, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного. Вирок суду в частині задоволення цивільного позову вважає таким, що не відповідає тяжкості отриманих нею тілесних ушкоджень. Також вважає, що місцевий суд в порушення вимог ст. 374 КПК України не обґрунтував належним чином висновок про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні, не оспорюючи встановлені судом фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, просить вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_4 скасувати через не призначення йому додаткового покарання та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України та з іспитовим строком на 2 роки, в решті вирок просить залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та характер його суспільної небезпеки. Також просить суд звернути увагу на те, що робота обвинуваченого не пов`язана з перевезенням пасажирів та вантажу, а тому позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_4 не позначиться на засобах існування останнього та членів його сім`ї.
В судовому засіданні потерпіла та її представник підтримали вимоги своєї апеляційної скарги, хоча при цьому просили врахувати ті кошти, які сплачені обвинуваченим добровільно, та не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора в частині застосування до обвинуваченого додаткового покарання; прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої; обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та потерпілої.
Заслухавши доповідь судді, пояснення потерпілої та її представника, прокурора, а також обвинуваченого та захисника, перевіривши кримінальне провадження, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційна скарга потерпілої - частковому задоволенню з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України учасниками кримінального провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому, у відповідності до вимог ст. 404 КПК України, судом апеляційної інстанції не перевіряються.
Як видно з вироку місцевого суду, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, суд, діючи у відповідності до вимог ст. 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягається вперше, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, виражає міцні соціальні зв`язки. Суд також визнав обставинами, які пом'якшують покарання, щире каяття та часткове відшкодування потерпілій завданої кримінальним правопорушенням шкоди, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і обґрунтовано призначив йому покарання у виді позбавлення волі.
З врахуванням цих даних про обвинуваченого, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням, зі встановленням йому іспитового строку на 2 роки та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілої в частині призначення обвинуваченому покарання у виді реального позбавлення волі не вбачає.
Разом із цим колегія суддів визнає обґрунтованими апеляційні доводи потерпілої та прокурора про те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про можливість не застосовувати до обвинуваченого ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, в достатній мірі не врахував суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки у виді отримання тяжких тілесних ушкоджень потерпілою ОСОБА_2, особу ОСОБА_4, який в грубій формі порушив Правила дорожнього руху України та вчинив тяжкий злочин.
Обгрунтування у вироку, що автомобіль використовується обвинуваченим для виконання своїх трудових обов`язків, не підтверджується матеріалами провадження, оскільки окрім характеристики об`єднання співвласників будинку «Київ-10», в якому обвинувачений орендує приміщення під магазин, інших даних про зайнятість та функціональні обов`язки ОСОБА_4, в тому числі і даних про те, що він зайнятий перевезенням вантажів чи пасажирів, немає, він є фізичною особою підприємцем, а тому висновок суду, що позбавлення обвинуваченого права керувати транспортними засобами поставить його в скрутне матеріальне становище колегія суддів вважає необгрунтованим (т. 2 а. с. 12).
З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, обставин, за яких відбулося порушення ОСОБА_4 правил безпеки дорожнього руху, даних про особу винного, наведених у вироку та встановлених при апеляційному розгляді справи, колегія суддів вважає необхідним призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним аналогічних кримінальних правопорушень.
Заявлена в апеляційній скарзі потерпілою ОСОБА_2 матеріальна шкода на суму 22 900 гривень не підтверджена наявними в матеріалах провадження даними, оскільки потерпіла мала намір витратити таку суму на пластичні операції та косметичні процедури в майбутньому, тому підстави для її стягнення в даному судовому провадженні відсутні.
Разом з тим, доводи потерпілої про безпідставне зменшення судом розміру відшкодування моральної шкоди, яку вона оцінила в 100 тисяч гривень, до 5 тисяч гривень, колегія суддів апеляційної інстанції вважає частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, відшкодована обвинуваченим моральна шкода в розмірі 884 гривні, на думку колегії суддів, є непомірно заниженою, тому на підставі п. 3 ч. 1 ст. 408 КПК України сума її стягнення підлягає збільшенню, при тому, що таке збільшення не вплине на обсяг висунутого ОСОБА_4 обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 моральної шкоди, суд послався лише на загальні принципи розумності та справедливості, зазначивши при цьому, що враховує, за яких обставин і якими діями моральна шкода завдана, якою є ступінь вини обвинуваченого та які грошові витрати понесла потерпіла як наслідок.
Однак судом не враховано характер скоєного ОСОБА_4 правопорушення, майнового стану останнього та інші обставини, які мають істотне значення, зокрема те, що потерпіла ОСОБА_2 в результаті ДТП зазнала фізичного болю та страждань, перебувала в реанімації після перенесених операцій, втратила природний естетичний вигляд обличчя, через що має постійні головні болі, запаморочення, слабкість та неможливість тривалих розумових навантажень, потребує нагляду лікарів та подальшого лікування.
Суд також належним чином не врахував, що вона зазнала душевних страждань через глибину потрясіння, що призвело до погіршення самопочуття та пам`яті, а також того, що потерпіла постійно хвилюється за подальший стан здоров`я, оскільки має малолітню дитину. Не врахував суд і того, що потерпіла постійно відчуває дискомфорт через погіршення зовнішнього вигляду, необхідність проведення пластичної операції, а також того, що через порушення життєвих зв'язків вона не має можливості займатися активним відпочинком.
З урахуванням вище наведених обставин, на підставі ст. 1167 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування їй моральної (немайнової) шкоди, заподіяної даним кримінальним правопорушенням, підлягає зміні шляхом збільшення розміру суми, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 до 35 тисяч грн. моральної шкоди, що буде розумним та справедливим. Підстав для задоволення цивільного позову потерпілої в повному обсязі колегія суддів не вбачає.
З вироку місцевого суду вбачається, що судом прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілої 4 236 грн. для відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Оскільки обвинуваченим під час судового розгляду кримінального провадження потерпілій сплачено 5120 грн., а під час апеляційного розгляду - 4116 грн., то на відшкодування заподіяної потерпілій моральної шкоди з обвинуваченого необхідно додатково стягнути 30 тисяч грн.
Враховуючи зазначене, апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні підлягає задоволенню в повному обсязі, апеляційна скарга потерпілої - частковому, а вирок суду в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з постановленням нового вироку.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407,408, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
З А С У Д И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні Йовенка С.П. задовольнити, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2014 року, постановлений щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання, СКАСУВАТИ.
Призначити ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2014 року, яким на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, залишити без змін.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування заподіяної моральної (немайнової) шкоди додатково 30 000 гривень.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді:
Г.А.Полтавцева І.А. Мосьондз С.О. Новов