Справа № 450/4712/13 Головуючий у 1 інстанції: Кіпчарський М.О.
Провадження № 22-ц/783/5162/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 81
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
в с т а н о в и л а :
рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість в розмірі 8000 грн. Вирішено питання судових витрат.
Дане рішення оскаржила ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позовних вимогах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу відмовити. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Судом також було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Так, судом було вірно встановлено, що згідно договору про надання послуг від 17.07.2012 року укладеного між сторонами ОСОБА_3 отримав від позивача 8 тис. грн. за надання юридичної допомоги у справі про виділення земельної ділянки під будівництво. І відповідач дійсно у розписці зобов'язався повернути вказану суму у випадку негативних наслідків у вирішенні даного питання. Однак решта обставин судом встановлено невірно. Так, на виконання усної домовленості між сторонами, відповідачем було вчинено ряд дій щодо отримання правового наслідку, обумовленого між сторонами. Це і відвідання державних установ, надання численних консультацій позивачу, супровід позивача в органах влади, початкова співпраця з юридичною особою, що повинна була займатись розробкою технічної документації, тощо. В ході виконання таких дій відповідач поніс ряд витрат, які позивач погодився компенсувати. Однак, дізнавшись загальну вартість послуг щодо виготовлення технічної документації позивач відмовився від послуг, що були обумовлені усною домовленістю. Крім цього, між ними було усно домовлено, що понесені відповідачем витрати в ході виконання обов'язків та оплати фактично здійсненої роботи в загальному розмірі 2500грн. ОСОБА_4 оплачуються з числа 8000грн., які відповідачу були передані згідно розписки. Враховуючи те, що позивач погодився оплатити фактично здійснене відповідачем, поверненню підлягала сума в розмірі 5500грн. Дана сума ОСОБА_3 була повернута ОСОБА_4 в повному обсязі, однак відповідач добре знаючи ОСОБА_4 та перебуваючи з ним в приязних відносинах не відібрав в останнього розписку про отримання ним грошової суми в розмірі 5500 грн., що призвело до безпідставного стягнення з ОСОБА_3 грошової суми, яка вже позивачу повернута.
У судове засідання особи, що беруть участь у справі не з'явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності, зважаючи на те, що такі повідомлялись про час та місце розгляду справи належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів, що свідчили б про поважність причин неявки суду представлено не було та зважаючи на ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Враховуючи неявку всіх осіб, що беруть участь у справі та вимоги ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на ст.ст. 901, 905, 907, 526, 530, 599 ЦК України, вказував про таке. 17.07.2012 року між сторонами усно було укладено договір про надання послуг, за яким відповідач отримав від позивача 8 тис. грн. за надання юридичної допомоги у справі про виділення земельної ділянки під будівництво. Отримання коштів підтверджено відповідною розпискою, у якій також йдеться про те, що у випадку «негативних наслідків у вирішенні такого питання» відповідач зобов'язується повернути позивачу отримані від нього кошти на першу вимогу. Вимога про повернення коштів направлена відповідачу позивачем 7.11.2013 року та не виконана до часу ухвалення рішення. Крім цього, відсутні будь-які докази про вчинення будь-яких дій відповідачем зазначених у розписці в інтересах позивача. Тому судом, з врахуванням того, що між сторонами існували договірні відносини з надання послуги, і що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за таким договором та не повернув отримані від нього кошти в порядку та строк передбачені договором, позов задоволено в повному обсязі.
Колегія суддів вважає такі висновки суд першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги - безпідставними.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Статтею ж 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Як встановлено судом, вбачається із матеріалів справи та відповідачем не оспорено, а визнано у апеляційній скарзі між сторонами 17.07.2012 року був укладений усний договір надання юридичних послуг. Укладення такого підтверджується розпискою наданою відповідачем позивачу (а.с. 11) та такий є чинним. Згідно умов договору, що підтверджується і текстом розписки, відповідач отримав від позивача 8000. грн. за надання юридичної допомоги у справі про виділення земельної ділянки під будівництво. Крім цього, відповідачем у розписці вказано, що у випадку негативних наслідків у вирішенні такого питання сума гонорару у вищезазначеному розмірі буде повернута позивачу на першу вимогу.
Як вбачається із матеріалів справи, після спливу більш як річного терміну з дня укладення договору, відповідачем жодних дій на виконання укладеного договору вчинено не було та коштів за таким позивачу не повернуто. У зв'язку з цим позивач 7.11.2013 року звернувся до відповідача з вимогою про повернення згаданих коштів до 20.11.2013 року.
Незважаючи на вказане коштів у вказаний строк йому повернуто не було та він був змушений звернутися до суду з даним позовом, а саме 23.12.2013 року.
Зважаючи на вказане, а саме те, що відповідачем зобов'язань перед позивачем за укладеним між ними договором дотримано не було, а також в порушення умов договору коштів на вимогу позивача не повернуто, судом зроблено вірний висновок про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача суми отриманих на виконання послуг коштів внаслідок невиконання таких послуг та неповернення суми коштів на вимогу позивача.
Доводи скарги про вчинення відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами договору ряду дій та понесення відповідних витрат, відмову позивача від отримання послуг відповідача, а також повернення відповідачем позивачу частини невикористаних коштів, а саме 5500 грн. жодними доказами не підтверджено. Про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено.
Зважаючи на вказане апеляційну скаргу слід визнати безпідставною та відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає вимогам як матеріального, так і процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а :
апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - відхилити
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник