УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2014 р. Справа № 876/12209/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
з участю: секретаря судового засідання Сідельник Г. М.
представника особи, яка подала
апеляційну скаргу (відповідача) Шевчука І. З.
представника позивача Дужич Л. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року по справі №813/4540/13 - а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та визнання протиправними дій, -
УСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Ефективна відгодівля тварин - Захід» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби і, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача від 31 липня 2012 року №0004192300/11878 та №0004202300/11879; визнати протиправними дії відповідача щодо винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, до яких він прийшов в ході проведення перевірки щодо неможливості визначення реальності операцій при реалізації товару, а також щодо придбання товарів у контрагентів, є помилковими і ґрунтуються на припущеннях. До перевірки були представлені усі належними чином складені і оформлені первинні документи, що підтверджують реалізацію виготовленої продукції, а також підтверджують реальність господарських правовідносин позивача з контрагентами ПП «Оліагроторг» та ТзОВ «Сталевий дім». Відповідачу були представлені документи, що підтверджують оплату, як придбаного позивачем товару, так і реалізованого товару іншим суб'єктам господарювання. Судовими рішеннями підтверджувалася реальність господарських операцій із ТзОВ «Сталевий дім». Також, позивач зазначає, що на протязі останніх років податковими органами складаються незаконні податкові повідомлення - рішення, які визнавалися протиправними в судовому порядку.
У зв'язку з цим вважає, що у відповідача не було підстав для прийняття рішень про збільшення сум грошових зобов'язань за податком на додану вартість та податком на прибуток .
Відповідачем подані письмові заперечення на адміністративний позов, згідно змісту яких оспорювані податкові повідомлення - рішення винесені з урахуванням вимог чинного законодавства. При цьому зазначає, що підставою для їх прийняття було неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат, податкового кредиту вартості товарів згідно виписаних накладних ТзОВ «РС - АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім». Також зазначає, що позивачем здійснено реалізацію готової продукції фізичним особам в значних обсягах без укладення з ними письмових договорів купівлі - продажу та без ідентифікації особи, що не доводить реальності факту реалізації такої продукції. Позивачем не представлено документи, що підтверджують факт відвантаження позивачем товарно - матеріальних цінностей ТзОВ «РС - АРПИ», яке згідно даних перевірки не має умов для здійснення господарської діяльності. Крім цього, за твердженням відповідача відсутні докази реальності господарських операцій позивача із ПП «Оліагроторг» та ТзОВ «Сталевий дім».
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року адміністративний позов Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року №0004192300/11878 та №0004202300/11879. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду на постанову суду першої інстанції апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Також, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що представлені позивачем документи не підтверджують реальності господарських операцій. Зокрема, відсутні документи про підтвердження факту відвантаження товарно - матеріальних цінностей фізичним особам - покупцям, а також довіреності на одержання товарно - матеріальних цінностей ТзОВ «РС - АРПИ», яке окрім цього не має у своєму розпорядженні основних фондів, виробничих активів та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до матеріалів перевірок податкових органів ТзОВ «Сталевий дім» та ПП «Оліагроторг» встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, що додатково підтверджує проведення позивачем із вказаними підприємствами документального оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювалися.
Проте судом першої інстанції без викладення у судовому рішенні належної мотивації не враховані вищевказані обставини, які свідчать про порушення позивачем відповідних норм Податкового кодексу України.
В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу (відповідача), підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи і вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Представник позивача не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості судових рішень і підстави для її скасування і, відповідно, для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Вислухавши суддю - доповідача, доводи представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність правової оцінки судом першої інстанції обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав вимагати від позивача зазначення у первинних документах більше відомостей, ніж того вимагає чинне в Україні законодавство, а представлені документи в цілому відповідають вимогам нормативних актів та підтверджують факт реалізації товару покупцям ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід» - фізичним особам.
Щодо господарських відносин позивача із ТзОВ «РС - АРПИ», ПП «Оліагроторг», ТзОВ «Сталевий дім», судом першої інстанції не враховано твердження податкового органу про порушення норм податкового законодавства позивачем з посиланням на відсутність ТзОВ «РС - АРПИ» за юридичною адресою, а також на відсутність достатніх матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарських операцій, що у свою чергу не давало підстав позивачу використовувати податкові накладні при формуванні валових витрат та податкового кредиту. При цьому, суд першої інстанції виходив із принципу індивідуалізації відповідальності, оскільки показники податкової звітності не впливають на обставини реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Враховуючи наведене, судом встановлено та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, що між позивачем та зазначеним у акті перевірки контрагентами, виникли господарські зобов'язання, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, всі податкові накладні отримані позивачем від контрагентів, оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом з цим суд першої інстанції суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач жодним чином не обґрунтував та не представив жодних доказів, які б свідчили про протиправність дій відповідача щодо винесення спірних податкових повідомлень - рішень.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій і підтверджується матеріалами справи, відповідачем із 15 червня по 09 липня 2012 року проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01 січня по 31 березня 2011 року, за результатами якої 16 липня 2012 року складено акт №115/22 - 70/33420204.
Згідно змісту вказаного акта, в ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.4, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України та п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 333 126 гривень, у тому числі: за перший квартал 2011 року - на суму 82 977 гривень, за другий - четвертий квартали 2011 року на суму 213 924 гривні, за перший квартал 2012 року - на суму 36 225 гривень; пп. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 297 212 гривень, в тому числі: за березень 2011 року - на 72 241 гривню, за квітень 2011 року - на 4 020 гривень, за травень 2011 року - на 61 067 гривень, за червень 2011 року - 22 577 гривень, за липень 2011 року - на 4 916 гривень, за серпень 2011 року - на 21 318 гривень, за вересень 2011 року - на 43 159 гривень, за жовтень 2011 року - на 9 611 гривень, за листопад 2011 року - на 7 835 гривень, за грудень 2011 року - на 17 451 гривню, за січень 2012 року - на 23 346 гривень, за лютий 2012 року - на 9 671 гривню; пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.3 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік та перший квартал 2012 року в сумі 2 274 гривні 60 коп.; пп. 168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого не перераховано податок на доходи фізичних осіб за охоплений перевіркою період в сумі 1 773 гривні 82 коп..
Також, судами встановлено, що протягом перевіреного періоду позивачем здійснювалася реалізація товарів ТзОВ «РС - АРПИ» та фізичним особам - покупцям.
Зокрема, 01 березня 2011 року між позивачем, як Продавцем та ТзОВ «РС - АРПИ», як Покупцем укладено договір купівлі - продажу за №01, згідно умов якого продавець зобов'язувався передати товар (курку охолоджену) на умовах поставки до ринку «Шувар» у м. Львові у власність покупця, який у свою чергу зобов'язувався прийняти товар та сплатити за нього.
Згідно угоди №01/03 та договору зберігання від 01 березня 2011 року послуги по забою птиці та подальшому зберіганні надавало ПП «ЕВТ - Центр».
26 січня, 16 та 24 лютого 2011 року між ПП «Ефективна відгодівля тварин - Захід», як Покупець, та ПП «Олиагроторг», як Продавцем, укладено договори купівлі - продажу відповідно за №260111, №160211 та №240211, за умовами яких продавець зобов'язувався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар (олію соєву) по найменуванню, в кількості та на умовах договору.
Крім цього, 02 червня 2011 року позивачем, як Покупцем, укладено із ТзОВ «Сталевий дім», як Постачальником, договір купівлі - продажу №43, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця автозапчастини, які покупець зобов'язувався прийняти та здійснити його оплату на умовах та у строки, визначені договором.
Поставки товару позивачем підтверджується накладною та товаро - транспортною накладною, щодо поставки товару ТзОВ «РС - АРПИ» транспортом позивача.
Також підтвердженням фактичного придбання товару на виконання умов вищевказаних договорів є представлені позивачем накладні та податкові накладні.
Перевезення олії соєвої підтверджено подорожніми листами власним транспортним засобом (автомобілем Ford Transit, державний реєстраційний номер AA 62 - 72 CM)0.
Крім цього, придбання товару у ТзОВ «Сталевий дім» підтверджується видатковими накладними, рахунками - фактурами, податковими накладними та подорожніми листами на автомобіль марки Ford Transit, державний реєстраційний номер AA 62 - 72 CM.
На підставі висновків перевірки відповідачем 31 липня 2012 року винесені податкові повідомлення - рішення: №0004192300/11878, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 342 183 гривень, в тому числі: за основним платежем - на 333 126 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 9 057 гривень; №0004202300/11879, яким позивачем збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 331 537 гривень, у тому числі: за основним платежем - на 297 212 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями - на 34 325 гривень.
Висновки перевірки полягають у тому, що позивачем проведено документальне оформлення господарських операцій, які фактично не відбувалися і позивачем не доведено як факти реалізації товару, так і факти поставок товарів його контрагентами.
Даючи правовому оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне
У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.
Відповідно до п. п. 138.2, 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.
Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Також, згідно з п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пп. пп. 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 цього Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. п. 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Пунктами 2.2, 2.4 цього Положення визначено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Отже, будь - які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як було встановлено судом отриманий в ході здійснення господарської діяльності позивачем товар реалізовувався позивачем фізичним особам, що підтверджено виписками по особовому рахунку позивача №2600434110826 в ПАТ «Діамантбанк», випискою по особовому рахунку позивача №260003010065 в ПАТ «Актив - Банк», видатковими та податковими накладними про реалізацію товару фізичним особам, квитанції про оплату покупцями - фізичними особами, придбаного у позивача товару.
Правомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціях із контрагентами підтверджується первинними документами у тому числі податковими накладними, які були виписані у відповідності до вимог податкового законодавства. Товар, який було придбано згідно з видатковими накладними і які були складені під час здійснення господарських операцій, оприбутковано і операції відображені в бухгалтерському обліку позивача. Витрати позивача на придбання товару підтверджені відповідними платіжними документами, а використання товару у власній господарській діяльності позивача підтверджується фактом реалізації товару.
Представлені позивачем первинні документи, які були досліджені судом та детально описані в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують реальність господарських операцій.
З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи та докази, представлені сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти позову, положення Податкового кодексу України, Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів апеляційного суду вважає, що представлені позивачем первинні документи, а також обставини, які характеризують господарську діяльність позивача та його контрагентів підтверджують факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами і їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а тому підтверджують і правильність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань.
При цьому доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів транспортування товару не можуть слугувати підставою для висновку про помилковість висновку суду першої інстанції в оцінці доказів і, відповідно про незаконність та необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, оскільки позивачем були представлені документи, які підтверджують як факти реалізації товару позивачем, так і поставку (продаж) товарів позивачу його контрагентами.
Не є безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій і доводи апеляційної скарги з посиланням на висновки перевірки контрагентів позивача, так як будь - які порушення податкового чи іншого законодавства тягне негативні наслідки для цих суб'єктів господарювання і не впливає на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача. Фактичне здійснення господарської операції та виконання усіх передбачених законом умов є підставою отримання відшкодування сплаченого податку на додану вартість за наявності документального підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.
У зв'язку з цим колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних та обґрунтованих висновків, а оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті без дотримання та урахування принципів, передбачених ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.
Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.
Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинами справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2013 року по справі № 813/4540/13 - а за адміністративним позовом Приватного підприємства «Ефективна відгодівля тварин - Захід» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень та визнання протиправними дій, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський
Ухвалу у повному обсязі складено 19 листопада 2014 року.