ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
22.01.07р. | Справа № А39/454-06 |
За позовом Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Глобал Космед", м.Дніпропетровськ
про стягнення у сумі 12456 грн. 36 коп.
Суддя Ліпинський О.В.
Представники сторін:
від позивача - не з"явився
від відповідача - Пивоварчук А.С., предст., дов. від 05.09.06р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з адміністративним позовом про стягнення з відповідача суми 12456 грн. 36 коп. заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що працевлаштування інвалідів покладено на центральний орган з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів. Заперечуючи позовні вимоги відповідач також посилається на те, що ним були створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів, у кількості відповідно до встановленого нормативу, але органами зайнятості населення інваліди на підприємство не направлялися.
В судовому засіданні 22.01.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, згідно ст. 160 КАСУ.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників відповідача та позивача, який був присутній у попередньому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
Статтею 19 Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (від 21.03.1991 № 875-ХІІ) передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності й господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, ці підприємства щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з п. 2 Порядком сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів (затверджені постановою КМУ від 28.12.2001 № 1767 ) підприємства, на яких працює 8 і більше чоловік, реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) за своїм місцезнаходженням і щороку не пізніше 1 лютого подають до зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ річна.
Відповідачем подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік за формою 10-ПІ річна.
З наведених у звіті даних убачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства в 2005 році склала 55 осіб, із них інвалідів 1 особа.
Для підприємства відповідача, кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, складає 2 робочих місця.
Таким чином, відповідачем в 2005 році не виконано норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Згідно з розрахунком позивача, сума штрафних санкцій складає 12456 грн. 36 коп. за нестворені одного робочого місця.
Відповідно до п. 4 Порядку, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітнім.
Відповідач доказів оплати суми штрафних санкцій на час розгляду справи суду не надав.
Як убачається з доданого до матеріалів справи листа Бубушкінського районного центру зайнятості від 02.11.2006 року № 3034, відповідач протягом 2005 року не звертався до центру зайнятості з проханням направити на підприємство громадян, яким встановлено групу інвалідності, та не подавав звітів за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів.
Згідно ст. 8 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров’я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно до пункту 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення адміністративно-господарських санкції за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Таким чином доводи відповідача щодо непідсудності адміністративним судам спорів, де позивачем є відділення Фонду соціального захисту інвалідів, є безпідставними.
Заперечення відповідача з посилання на те, що ним були створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів, у кількості відповідно до встановленого нормативу, але органами зайнятості населення інваліди на підприємство не направлялися, суд вважає недоречними, адже направлення інвалідів для працевлаштування на будь яке підприємство, можливо лише за умов повідомлення відповідних органів про наявність потреби в таких працівниках.
Як вище встановлено судом, відповідач не інформував відповідний орган про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів.
Таким чином, суд вважає доведеним порушення відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 160, 163 КАСУ, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Глобал Космед” (49069, м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 13Б, р/р 26005500132001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299, код ЄДРПОУ 20038967) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60, к. 18; р/р 31212230600004 в банку УДКУ в Дніпропетровській обл. МФО 805012, код ЄДРПОУ 25005978) 12456 грн. 36 коп. –штрафних санкцій.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя | О.В. Ліпинський |
(Постанову підписано 26.01.2007)
Згiдно з оригіналом |
Помічник судді | К.О.Козачок |