Дата документу Справа № 310/7210/14-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1304/14 Головуючий в 1-й інстанції

Категорія ст.185 ч.3 КК України Петягін В.В.

Доповідач у 2-й інстанції

Бойков Ю.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Бойкова Ю.В.

суддів Фоміна В.А., Гріпаса Ю.О.

при секретарі Воронько С.Г.

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201408013000273, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 вересня 2014 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Запоріжжя, громадянин України, освіта середньо-спеціальна, не працюючий, не одружений, який місця реєстрації не має, тимчасово мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

1) 26.10.2011р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.15, ч.1 ст.185 КК України до 80 годин громадських робіт;

2) 28.05.2012р. Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, ухвалою суду від 11.06.2013р. звільнений від покарання у зв'язку із закінченням іспитового строку,

засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислюється з 17.07.2014р.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишений у вигляді тримання під вартою.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

Учасники судового провадження:

прокурор Стоматова В.П.

В апеляційній скарзі та доповненні до неї обвинувачений ОСОБА_3 просить із застосуванням ст.69 КК України пом'якшити призначене йому покарання та врахувати, що він свою вину визнав у повному обсязі, щиро покаявся у скоєному, є сиротою, скоїв злочин внаслідок збігу тяжких особистих і матеріальних обставин, заподіяна потерпілим шкода відшкодована та вони претензій до нього не мають.

Згідно вироку, 20 січня 2014 року, приблизно, об 11 год. 30 хв. ОСОБА_3, знаходячись біля АДРЕСА_2, вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна. З цією метою, ОСОБА_3 зайшов на територію вищевказаного домоволодіння, покликав господаря будинку, якою виявилась ОСОБА_4, та попрохав попити води. В той час, коли ОСОБА_4 пішла до будинку за водою, ОСОБА_3 діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері проник до вищевказаного будинку та почав підшукувати речі, які можливо викрасти.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_3 пройшов до зальної кімнати вказаного будинку, де зі столу взяв майно, яке належать ОСОБА_4

Далі, ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, пройшов до кухні вказаного будинку, де знаходилась сестра потерпілої ОСОБА_5, непомітно для якої, з кишені халату, який був одягнений на ній, викрав майно, що належить ОСОБА_4 Після чого, з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, тим самим таємно викрав майно належне ОСОБА_4, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 740 грн., яка під час досудового розслідування відшкодована.

Крім того, 20 січня 2014 року, приблизно, о 12 годині ОСОБА_3, знаходячись біля АДРЕСА_3, вирішив вчинити таємне викрадення чужого майна.

З цією метою ОСОБА_3 зайшов на територію вищевказаного домоволодіння, покликав господаря будинку, якою виявилась ОСОБА_6, та попрохав попити води. В той час, коли ОСОБА_6 пішла до будинку за водою, ОСОБА_3 діючи умисно, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинені двері проник до вищевказаного будинку та почав підшукав речі які можливо викрасти.

З метою реалізації свого злочинного наміру, ОСОБА_3 пройшов до спальної кімнати вказаного будинку, де взяв сумочку, належну ОСОБА_6, яка для потерпілої матеріальної цінності не представляє, в якій знаходились грошові кошти на загальну суму 270 грн.

Далі ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, пройшов до кухні вказаного будинку, де зі столу взяв майно, що належить ОСОБА_6 Після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, тим самим таємно, повторно викрав майно належне ОСОБА_6, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 490 грн., яка під час досудового розслідування відшкодована.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор заперечувала проти апеляційної скарги та вважала, що вона не підлягає задоволенню.

Вислухавши доповідача, прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з технічного носія інформації, на якому зафіксовано судове провадження у суді першої інстанції, та вироку суду розгляд справи відносно ОСОБА_3 відбувався відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, тобто за згодою учасників судового провадження, в тому числі і за згодою обвинуваченого, було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому головуючий не тільки належним чином з'ясував чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, але й роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічний злочин, не має постійного місця проживання, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений. При цьому обвинуваченому ОСОБА_3 за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання, яке є мінімальним за санкцією зазначеного злочину.

Тому колегія суддів вважає, що покарання, яке призначено обвинуваченому ОСОБА_3, є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів і підстави для пом'якшення призначеного покарання відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Вирок Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 вересня 2014 року відносно ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а ОСОБА_3, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді:

Ю.В. Бойков В.А. ФомінЮ.О. Гріпас