Справа № 2-364/11

2/171/1060/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 листопада 2014 року Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Чумак Т.А.

при секретарі - Жандарук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1, 3-х осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в:

14.02.2011 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що йому на праві спільної сумісної власності та його батькам - ОСОБА_3 і ОСОБА_2 належить квартира АДРЕСА_1, Дніпропетровської області. На даний час в квартирі зареєстровані: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ОСОБА_4. Відповідачка ОСОБА_4 вселялася до квартири як член сім»ї, ОСОБА_5 являється їх донькою. Між ним та відповідачкою шлюб зареєстрований не був, вони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 1998 року. Спільне проживання припинили в 2006 році, відповідачка виселилась з квартири та виїхала до м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. При виселенні відповідач забрала всі свої речі, в тому числі - речі, які вважала своєю часткою у спільному майні, набутому в період спільного проживання. Виселившись, ОСОБА_4 обіцяла скасувати свою реєстрацію за вищевказаною адресою, однак до цього часу, не проживаючи в квартирі більше чотирьох років без поважних причин, реєстрацію місця проживання не скасувала, участі в оплаті комунальних платежів не приймає, чим завдає матеріальної та моральної шкоди власникам квартири. На даний час він створив нову сім»ю. Добровільно знятися з реєстрації відповідачка ОСОБА_4 не бажає. Вважає, що відповідачка втратила право користування житловим приміщенням, так як відсутня за місцем реєстрації більше чотирьох років. Просить визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням, так як на протязі більше чотирьох років відповідачка не користувалася житлом без поважних причин, також просить зобов'язати Апостолівський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області зняти ОСОБА_4 з реєстрації.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просить його задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона дійсно проживала у спірній квартирі як член сім»ї позивача. За час сумісного проживання позивач її ображав, бив, виганяв з квартири, вона часто вимушена була шукати житло зі своєю малолітньою донькою. У серпні 2006 року після чергової сварки позивач вигнав її з донькою з квартири, в зв'язку з чим вона найняла житло для проживання. Її особисті речі залишилися у квартирі. Вона зверталася до дільничного інспектора з приводу поведінки позивача, але доказів на підтвердження цього вона не має. До суду за захистом своїх прав вона не зверталася, так як боялася позивача. На даний час їй немає де зареєструватися, тому просить відмовити у позові.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 71, 72 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім"ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім"ї були відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

В судовому засіданні встановлено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Апостолівського району Дніпропетровської області, належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1.(а.с.7)

З акту депутатського обстеження від 26.10.2010 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 Апостолівського району Дніпропетровської області, зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4. ОСОБА_4, ОСОБА_5 з 2006 року в квартирі не проживають (а.с.8).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила суду, що відповідач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з її сином - позивачем по справі. Позивач, відповідач та їхня донька проживали у спірній квартирі до серпня 2006 року, після чого відповідач забрала дитину та почала проживати окремо, оскільки фактично створила нову сім»ю. Позивач не бив відповідачку і не виганяв її з квартири, це було особисте рішення відповідачки припинити відносини з позивачем. За проханням відповідачки її речі вона перевезла до будинку по АДРЕСА_2 де проживає разом з чоловіком.

Свідок ОСОБА_6 показала суду, що в 2007 році вона вселилася у спірну квартиру як член сім»ї позивача, оскільки зареєструвала з ним шлюб. У квартирі було тільки дитяче ліжко, яке забрала сестра відповідачки, інших речей в квартирі не було і не має по цей час.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона давно знайома з відповідачкою, з якою підтримує дружні стосунки. Зі слів відповідачки їй відомо, що позивач неодноразово бив відповідачку, виганяв з дому, відповідач вимушена була шукати проти ночі житло. Їй відомо, що у серпні 2006 року позивач вигнав відповідачку з квартири, після чого відповідач переночувала у неї, а потім вони найшли їй квартиру для проживання.

Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідач тривалий час, а саме - з серпня 2006 року не проживає у спірній квартирі, квартирою не цікавиться, витрат на оплату квартирної плати та комунальних послуг не несе, будь-які речі відповідача у спірній квартирі відсутні, тобто відповідач не проживає за місцем реєстрації більше шести місяців без поважних причин. Зі вказаного часу відповідач не зверталася за захистом своїх прав та інтересів, тому суд приходить до висновку про відсутність поважної причини у відповідача щодо не проживання у спірній квартирі з серпня 2006 року.

Суд не бере до уваги пояснення відповідача щодо перешкод з боку позивача у користуванні нею спірною квартирою, оскільки відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вказаної обставини. Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_7 та не бере їх до уваги, оскільки відомості щодо обставин проживання сторін їй відомі зі слів відповідачки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Ч.3 ст.10 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В порушення вимог ч.3 ст. 10 ЦПК України відповідачем не надано доказів на підтвердження та обґрунтування своїх заперечень проти позову, тому суд приходить до висновку про задоволення позову та визнання відповідачки такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.

В іншій частині позов задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до п.1 ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням є підставою для зняття відповідача з реєстрації.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 01 грудня 2014 року о 10 год.

На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Апостолівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя:Т. А. Чумак